ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 640/2638/21
УХВАЛА
01 червня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Оксененка О.М.,
суддів Говоруна О.В.,
Попової О.Г.,
розглянувши у порядку письмового провадження заяву Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Харківгаз» про встановлення судового контролю у справі за адміністративним позовом Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Харківгаз» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, третя особа: Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Кіровоградгаз» про визнання протиправною та скасування постанови, -
В С Т А Н О В И В :
Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Харківгаз» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, третя особа: Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Кіровоградгаз», в якому просило: визнати протиправною та скасувати постанову від 20 січня 2021 року №56 «Про внесення змін до деяких постанов НКРЕКП».
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 жовтня 2021 року адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправною та скасовано постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 20 січня 2021 року №56 «Про внесення змін до деяких постанов НКРЕКП».
В апеляційній скарзі Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2022 року апеляційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг - залишено без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 жовтня 2021 року - залишено без змін.
У подальшому, у квітні 2022 року на адресу Шостого апеляційного адміністративного суду надійшла заява позивача про встановлення судового контролю, а саме: встановити строк та зобов`язати відповідача подати звіт про виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.01.2022, яким залишено в силі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 жовтня 2021 року у справі №640/2638/21.
Вказана заява мотивована тим, що відповідачем здійснюються дії щодо обмеження АТ «Харківгаз» у здійсненні господарської діяльності на ліцензованій території шляхом прийняття рішення у спосіб та на підставах, які визнані у справі №640/2638/21 протиправними, що зумовлюэ звернення з даною заявою у порядку статті 382 КАС України.
Розглянувши заяву позивача про встановлення судового контролю за виконанням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.01.2022 у справі №640/2638/21, колегія суддів приходить до висновку, що вказана заява не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
За приписами положень статей 129 та 129-1 Конституції України обов`язковість рішень суду визначена як одна з основних засад судочинства. Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до частин другої та третьої статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Крім того, статтею 370 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Тобто, рішення суду, яке набрало законної сили є обов`язковим для учасників справи, що забезпечується через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».
Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року №5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).
Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі «Шмалько проти України», заява № 60750/00, від 20 липня 2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
Крім того, у Рішенні від 15 травня 2019 року №2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику Європейського суду з прав людини підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі «Валерій Фуклєв проти України» від 7 червня 2005 року, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі «Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15 жовтня 2009 року, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі «Apostol v. Georgia» від 28 листопада 2006 року, заява № 30779/04).
Також, Конституційний Суд України у Рішенні від 30 червня 2009 року № 16-рп/2009 зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини).
Судом можуть бути вжиті заходи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах у формі встановлення нового строку для подачі звіту та накладення штрафу на особу відповідальну за виконання рішення суду.
На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин 1 та 2 статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв`язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 констатував, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.
Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статями 14, 370 Кодексу адміністративного судочинства України.
З метою забезпечення виконання судового рішення статтею 382 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено дві форми судового контролю за виконанням судового рішення: 1) зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання рішення суду; 2) накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штрафу в сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Так, згідно з положеннями частин першої та другої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати в установлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф в сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Аналіз зазначених положень дає підстави для висновку про те, що встановлення судового контролю за виконанням судових рішень є заходом превентивного впливу на відповідача у справі з метою своєчасного виконання свої зобов`язань у межах відповідної справи.
Тобто, зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, а не його обов`язком.
Аналогічна правова позиція підтверджується практикою Верховного Суду, що викладена у додатковій постанові по справі №235/7638/16-а від 31.07.2018 та ухвалах від 10.12.2018 в справі №807/2358/15, від 17.10.2019 в справі №826/12592/14.
При цьому, за змістом постанови Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 802/357/17-а звертаючись до суду із заявою про встановлення судового контролю, позивач зобов`язаний навести аргументи на переконання необхідності вжиття таких процесуальних заходів і надати докази в підтвердження наміру відповідача на ухилення від виконання судового рішення.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 жовтня 2021 року, яке набрало законної сили на підставі постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2022 року, визнано протиправною та скасовано постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 20 січня 2021 року №56 «Про внесення змін до деяких постанов НКРЕКП».
З огляду на вказане, відповідач з дня набрання судовим рішенням законної сили, зобов`язаний був виконати таке рішення суду.
Однак, колегія суддів враховує, що ухвалою Верховного Суду від 26 вересня 2023 року прийнято відмову Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Харківгаз» від позову до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, третя особа - Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Кіровоградгаз», про визнання протиправною та скасування постанови. Визнано нечинними рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 жовтня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2022 року у справі № 640/2638/21. Закрито провадження у справі №640/2638/21 за позовом Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Харківгаз» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, третя особа - Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Кіровоградгаз», про визнання протиправною та скасування постанови.
Таким чином, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 жовтня 2021 року та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2022 року були визнані нечинними у касаційному порядку, а провадження у даній справі було закрито.
За таких обставин, судова колегія доходить висновку, що на даний час відсутні об`єктивні підстави для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, яке визнано нечинним у даній справі.
Відповідно, з урахуванням положень ст. 382 КАС України, заява позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 311, 321, 325, 328, 382 КАС України, суд,-
УХВАЛИВ :
У задоволенні заяви Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Харківгаз» про встановлення судового контролю у справі №640/2638/21 - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.
Головуючий суддя О.М. Оксененко
Судді О.В. Говорун
О.Г. Попова