Справа № 320/52303/25
Провадження № 2-а/357/377/26
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
01 червня 2026 року cуддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Сомок О. А. розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання протиправними та незаконними дій, зобов`язати вчинити певні дії,
В С Т А Н О В И В:
16.10.2025 представник позивача адвокат Радецька Тетяна Петрівна звернулася до Київського окружного адміністративного суду з даним позовом, шляхом направлення засобами поштового зв`язку, що зареєстрований судом 23.10.2025, в якому просила визнати протиправними та незаконними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про порушення правил військового обліку з боку ОСОБА_1 , визнати протиправними та незаконними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо направлення звернення до органів Національної поліції України для здійснення адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку, зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 направити до органів Національної поліції України повідомлення про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
30 жовтня 2025 року ухвалою судді Київського окружного адміністративного суду адміністративну справу №320/52303/25 передано до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області для розгляду за підсудністю.
26 травня 2026 справа надійшла до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області для розгляду за підсудністю, справу розподілено відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями та 27 травня 2026 передано до провадження судді Сомок А.О.
Відповідно до ч. 1 ст. 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Перевіривши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку, що справа не підсудна Білоцерківському міськрайонному суду, у зв`язку з чим підлягає передачі за підсудністю до належного суду, виходячи з такого.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його дій чи бездіяльності.
Відповідно до ч. 2 ст. 20 КАС України окружним адміністративним судам підсудні всі адміністративні справи, крім справ, віднесених до підсудності місцевих загальних судів як адміністративних.
Місцевим загальним судам як адміністративним підсудні лише справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності (п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України).
Предметом спору у даній справі є дії ІНФОРМАЦІЯ_1 як суб`єкта владних повноважень щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку, а також дії відповідача щодо направлення звернення до органів Національної поліції України для здійснення адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Суд вважає, що зазначені дії відповідача вчиняються ним у межах виконання обов`язків з ведення Реєстру відповідно до Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» № 1951-VIII, а не в рамках провадження у справі про адміністративне правопорушення, з огляду на таке.
Внесення відомостей до Реєстру про «порушення правил військового обліку» не є заходом забезпечення провадження у справі про адміністративне правопорушення і не є складовою процедури притягнення особи до відповідальності за ст. 210, 210-1 КУпАП.
У свою чергу, положення КУпАП не передбачають того, що внесення певної інформації до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів є підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності за порушення правил військового обліку, або інших вимог законодавства про оборону, мобілізаційну, підготовку та мобілізацію, або є одним із заходів забезпечення провадження в справах про адміністративні правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 260 КУпАП у випадках, прямо передбачених законами України, з метою припинення адміністративних правопорушень, коли вичерпано інші заходи впливу, встановлення особи, складення протоколу про адміністративне правопорушення у разі неможливості складення його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов`язковим, забезпечення своєчасного і правильного розгляду справ та виконання постанов по справах про адміністративні правопорушення допускаються адміністративне затримання особи, особистий огляд ті інші передбачені цією частиною заходи забезпечення провадження в справах про адміністративні правопорушення.
Положеннями статей 261-263 КУпАП врегульований порядок адміністративного затримання, визначені строки такого затримання та передбачені гарантії захисту затриманого.
П. 1 ч. 2 ст. 262 КУпАП надає право органам внутрішніх справ (Національної поліції) здійснювати адміністративне затримання при порушенні призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, порушенні законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
У свою чергу положення ч. 1 ст. 27 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та ч. 5 ст. 24 Закону України «Про національну поліцію» направлені на забезпечення провадження в справах про адміністративні правопорушення, які передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП, та визначають механізм взаємодії між територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки і органами поліції щодо адміністративного затримання осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені цими статтями КУпАП.
Так, абзацом 1 ч. 1 ст. 27 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що у разі невиконання під час мобілізації громадянином обов`язків, передбачених ч.ч. 1, 3 ст. 22 цього Закону, та вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки звертається до органів та підрозділів, що входять до системи поліції, щодо здійснення адміністративного затримання та доставлення такого громадянина до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Згідно з ч. 5 ст. 24 Закону України «Про Національну поліцію», за зверненням територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів Служби безпеки України або розвідувальних органів України органи та підрозділи, що входять до системи поліції, беруть участь у здійсненні заходів щодо оповіщення військовозобов`язаних та резервістів спільно з представниками територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також здійснюють адміністративне затримання та доставлення до цих центрів та органів призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Таким чином, за приписами наведених законодавчих положень адміністративне затримання та доставлення до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки може бути застосовано органами поліції до призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені ст. 210, 210-1 КУпАП, на підставі відповідного звернення керівника територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Водночас, наявність або відсутність в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформації про порушення особою правил військового обліку жодним чином не впливає на можливість застосування до такої особи такого заходу забезпечення провадження у справі про адміністративне правопорушення, як адміністративне затримання, а також не свідчить про притягнення такої особи до адміністративної відповідальності.
Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що оспорені у цій справі дії відповідача з внесення до Реєстру інформації про порушення позивачем правил військового обліку, а також дії відповідача щодо направлення звернення до органів Національної поліції України для здійснення адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 не пов`язані із притягненням його до адміністративної відповідності, оскільки відсутній сам факт такого притягнення, тобто, відсутні складені відносно позивача протокол та/або постанова про адміністративне правопорушення, передбачені ст. 210, 210-1 КУпАП, на що посилається представник позивача, як на підставу позову.
Відповідно до ст. 1 КАС України Кодекс адміністративного судочинства України визначає юрисдикцію та повноваження адміністративних судів, встановлює порядок здійснення судочинства в адміністративних судах.
Відповідно до п. 3, 5 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративний суд - суд, до компетенції якого цим Кодексом віднесено розгляд і вирішення адміністративних справ та адміністративне судочинство - діяльність адміністративних судів щодо розгляду і вирішення адміністративних справ у порядку, встановленому цим Кодексом.
Ураховуючи вищевикладене, слід зазначити, що виходячи з положень ч. 1 ст. 20 КАС України загальний місцевий суд не є уповноваженим на розгляд даної справи, і тому у розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод він не є судом, встановленим законом щодо розгляду даної категорії справи, а згідно положень ст. 318 КАС України будь-яке рішення, ухвалене судом з порушенням, зокрема, правил предметної юрисдикції є незаконним і підлягатиме скасуванню.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Згідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р., Закону України «Про виконання рішень, застосування практики Європейського суду з прав людини», інститут підсудності безпосередньо пов`язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, який закріплений у п. 1 ст. 6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається «належний суд», тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.
Положення КАС України не врегульовують порядок направлення судової справи до іншого суду у зв`язку з порушенням правил предметної юрисдикції, а тому на підставі частини шостої статті 7 КАС України дану справу слід направити до іншого суду, керуючись статтею 29 КАС України.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 29 КАС України суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо при відкритті провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Спори між адміністративними судами щодо підсудності не допускаються. Адміністративна справа, передана з одного адміністративного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 29 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження адміністративним судом, до якого вона надіслана (частини перша, друга статті 30 КАС України).
На підставі ч.2 ст.22 КАС України, дана справа підсудна окружному адміністративному суду. З матеріалів позовної заяви вбачається, що позивач проживає за адресою: АДРЕСА_1 , а тому справа підсудна Київському окружному адміністративному суду.
Враховуючи викладене та з метою забезпечення права позивача на доступ до суду встановленого законом, суд дійшов висновку про передачу даної справи на розгляд до Київського окружного адміністративного суду.
Керуючись ст. 20, 29, 30, 293, 294 КАС України суд
П О С Т А Н О В И В :
Справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання протиправними та незаконними дій, зобов`язати вчинити певні дії, передати за предметною підсудністю для розгляду до Київського окружного адміністративного суду (01133, Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26).
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвалу суду не було вручено у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.
Суддя О. А. Сомок