ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
У Х В А Л А
про відмову у відкритті апеляційного провадження
02.06.2026 м. Дніпро Справа № 908/183/26 Центральний апеляційний господарський суд у складі
головуючого судді: Віннікова С.В. (доповідач у справі)
суддів: Андрейчук Л.В., Стефанів Т.В.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Незалежної України 92" на додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 13.04.2026 (суддя Мірошниченко М.В., повний текст додаткового рішення складено 20.04.2026) у справі 908/183/26,
за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Незалежної України 92"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЙПРІЛ-2025"
про стягнення 14 698,81 грн,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 24.03.2026 у справі № 908/183/26 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЙПРІЛ-2025" на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Незалежної України 92" заборгованість за утримання будинку та прибудинкової території в розмірі 12177,52 грн та витрати зі сплати судового збору в сумі 2205,72 грн. В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.
Додатковим рішенням Господарського суду Запорізької області від 13.04.2026 заяву Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Незалежної України 92" про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у справі №908/183/26 задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЙПРІЛ-2025" на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Незалежної України 92" судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 313,88 грн. В іншій частині заяву Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Незалежної України 92" про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у справі №908/183/26 залишено без задоволення.
Не погодившись із зазначеним додатковим рішенням до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Незалежної України 92", в якій просить змінити додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 13 квітня 2026 року по справі № 908/183/26 в частині відмови у стягнені частини витрат на правничу допомогу в розмірі 1 000,00 грн та стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЕЙПРІЛ-2025" на користь ОБ`ЄДНАННЯ СПІВВЛАСНИКІВ БАГАТОКВАРТИРНОГО БУДИНКУ "НЕЗАЛЕЖНОЇ УКРАЇНИ 92" суму судових витрат в повному обсязі, пропорційно заявленим витратам 4 142,00 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.04.2026 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Віннікова С.В. (доповідач), судді Андрейчук Л.В., Стефанів Т.В.
Разом з тим, в апеляційній скарзі скаржник просив поновити йому строк на подання апеляційної скарги на додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 13.04.2026 по справі № 908/183/26.
Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може быть також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.
Отже, наявність або відсутність підстав для задоволення заяви про відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги визначається за правилами частини другої статті 256 ГПК. Клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги з огляду на приписи статті 256 ГПК повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються апеляційному господарському суду на загальних підставах).
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій. До клопотання чи заяви мають бути подані докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості.
При цьому Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку.
Таким чином, у кожному випадку суд з врахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені в обґрунтування клопотання про його відновлення та робить мотивований висновок щодо поважності чи не поважності причин пропуску строку.
Слід зазначити, що суд може поновити строк на апеляційне оскарження лише у виняткових випадках, тобто причини поновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не враховувати який вважалось би несправедливим та таким, що суперечить загальним засадам законодавства.
Згідно з матеріалами справи, повний текст оскаржуваного додаткового рішення виготовлено і підписано 20.04.2026, отже, строк на апеляційне оскарження рішення суду, визначений законодавством, сплив 11.05.2026. Скаржником апеляційна скарга була сформована 14.05.2026 та подана до суду апеляційної інстанції через підсистему "Електронний суд" 15.05.2026 з пропуском встановленого Господарським процесуальним кодексом України строку.
В апеляційній скарзі скаржник просив поновити йому строк на подання апеляційної скарги на додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 13.04.2026 по справі № 908/183/26.
Клопотання було мотивоване тим, що додаткове рішення Господарського суду Запорізької області у справі №908/183/26 було ухвалено 13.04.2026, а повний текст документа отримано позивачем 20.04.2026 через підсистему "Електронний суд".
Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "НЕЗАЛЕЖНОЇ УКРАЇНИ 92" зазначає, що пропустило встановлений процесуальний строк на подання апеляційної скарги на вказане додаткове рішення з об`єктивних, незалежних від нього та поважних причин, які зумовлені недобросовісною процесуальною поведінкою ТОВ "ЕЙПРІЛ-2025".
Весь час судового розгляду справи № 908/183/26 відповідач ігнорував імперативні вимоги частини 6 статті 6 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язкової реєстрації свого електронного кабінету в підсистемі "Електронний суд" (ЄСІТС). Про наявність апеляційної скарги ТОВ "ЕЙПРІЛ-2025" представник позивача дізнався 16.04.2026, після чого ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 27 квітня 2026 року скаржнику (відповідачу) було надано строк для усунення недоліків його скарги, у тому числі стосовно обов`язкової реєстрації кабінету в підсистемі "Електронний суд". На виконання вказаної ухвали суду відповідач зареєстрував свій електронний кабінет лише 04.05.2026, надавши відповідні докази стороні.
У зв`язку з вищезазначеним, у період з моменту ухвалення додаткового рішення і фактично до 05.05.2026 ОСББ "НЕЗАЛЕЖНОЇ УКРАЇНИ 92" було незрозуміло та невідомо, у який законний спосіб та на яку адресу направляти апеляційну скаргу на додаткове рішення ТОВ "ЕЙПРІЛ-2025", щоб не порушити вимоги процесуального закону щодо належного вручення копій документів сторонам. Позивач діяв добросовісно, проте був позбавлений можливості вчасно сформувати та направити скаргу виключно через протиправну бездіяльність самого відповідача, який зволікав із виконанням процесуального обов`язку.
Оскільки пропуск строку відбувся внаслідок технічно-юридичних перешкод, створених виключно поведінкою відповідача, та тривав лише до моменту усунення ним порушень закону, наведені причини є поважними, об`єктивно непереборними та є прямою підставою для поновлення позивачу строку на апеляційне оскарження додаткового рішення від 13 квітня 2026 року у справі № 908/183/26.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, отримання повного тексту судового рішення після спливу загального строку на його оскарження є самостійною, визначеною законом підставою для поновлення пропущеного строку, за умови, якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня такого вручення.
З урахуванням правил обчислення процесуальних строків, встановлений вказаною нормою 20-денний строк з дня вручення повного тексту рішення (20.04.2026) збігав 11.05.2026.
Проте, як свідчать матеріали справи, апеляційна скарга була сформована скаржником лише 14.05.2026 та подана до суду 15.05.2026, тобто з пропуском і цього спеціального строку.
Суд, розглянувши наведені обґрунтування причин пропуску процесуального строку на апеляційне оскарження судового рішення у даній справі, дійшов висновку, що підстави, наведені скаржником у клопотанні, не можуть вважатися поважними.
Ухвалою від 21.05.2026 апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Незалежної України 92" на додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 13.04.2026 по справі 908/183/26 залишено без руху, скаржнику надано 10 днів з дня вручення ухвали усунути недоліки апеляційної скарги, а саме подати до апеляційного суду заяву/клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на подання апеляційної скарги з відповідними доказами та обґрунтуванням інших причин такого пропуску.
Через підсистему "Електронний суд" 25.05.2026 від Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Незалежної України 92" надійшло клопотання від 24.05.2026, яким останній просить поновити йому строк на подання апеляційної скарги на додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 13.04.2026 по справі № 908/183/26.
Клопотання мотивовано тим, що пропуск процесуального строку відбувся з поважних та об`єктивних причин, які не залежали від волі скаржника, а були зумовлені недобросовісною поведінкою відповідача.
ОСББ як добросовісний учасник судового процесу правомірно очікувало від ТОВ "ЕЙПРІЛ-2025" виконання його законодавчого обов`язку щодо реєстрації кабінету в підсистемі "Електронний суд". До моменту виконання цього обов`язку відповідачем 04.05.2026 на вимогу ухвали апеляційного суду, скаржник об`єктивно не мав розуміння, яким чином належно та ефективно направити копію апеляційної скарги на додаткове рішення суду від 13.04.2026.
Потреба в очікуванні реєстрації електронного кабінету відповідача була викликана тим, що за весь час правовідносин ТОВ "ЕЙПРІЛ-2025" не отримало жодного поштового документа, надісланого на його адресу. За таких умов направлення скарги традиційною поштою було б завідомо неефективним, призвело б до неотримання документів адресатом та створило б умови для штучного затягування процесу й подальшого оскарження судових рішень з формальних підстав.
Враховуючи тривалість пропущеного строку та поведінку скаржника, яка була спрямована на належне готування до звернення, суворе застосування процесуальних обмежень свідчитиме про надмірний формалізм. Відповідно до сталої практики Верховного Суду та Європейського суду з прав людини (зокрема, у справах "Белле проти Франції", "Мушта проти України", "Станьо проти Бельгії"), право на судовий захист не може бути обмежене автоматично, а поновлення строку у цьому випадку є необхідним для забезпечення балансу між принципом правової визначеності та реальним доступом до правосуддя.
Апеляційний суд, розглянувши обґрунтування причин пропуску процесуального строку на апеляційне оскарження судового рішення у даній справі, дійшов висновку, що підстави, наведені скаржником у клопотанні, не можуть вважатися поважними з огляду на таке.
Залишаючи ухвалою від 21.05.2026 апеляційну скаргу без руху, суд чітко зазначив, що доводи скаржника про наявність перешкод через відсутність у відповідача кабінету є необґрунтованими, та зобов`язав апелянта вказати інші причини пропуску.
Проте у клопотанні від 24.05.2026 скаржник повторно наводить ті самі доводи, які вже були предметом дослідження суду та яким надано правову оцінку. Доводи про неотримання відповідачем поштової кореспонденції у минулому не спростовують того факту, що закон надавав ОСББ право направити документи поштою або скористатися автоматичним звільненням від надсилання в системі ЄСІТС. Нових об`єктивних та непереборних обставин, які б заважали подати скаргу до закінчення строку 11.05.2026 або в період з 04.05.2026 (коли кабінет відповідача було створено), апелянт суду не зазначив та належних доказів на їх підтвердження не надав.
У статті 1 Конституції України закріплено, що Україна є правовою державою. Як будь-яка правова держава, Україна гарантує захист прав і законних інтересів людини і громадянина в суді шляхом здійснення правосуддя.
За змістом частин 1 та 2 ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення ( п. 8 ч.1 ст. 129 Конституції України).
Отже, держава гарантує право на апеляційний перегляд справи, який здійснюється після її розгляду в суді першої інстанції, а касаційне оскарження допускається у визначених законом випадках.
Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.12.2007 р. № 11-рп/2007 ).
Згідно статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) та практику Європейського Суду з прав людини (далі - Суд) як джерело права.
За змістом статті 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен при вирішенні питання щодо прав та обов`язків має право на справедливий і відкритий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, визначеним законом.
Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.
Принцип правової визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. В його основі лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. "вирішена справа"), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов`язковим для сторін і не може переглядатися. Іншими словами, цей принцип гарантує остаточність рішень ("що вирішено - вирішено і не має переглядатися до безмежності").
У пункті 41 рішення від 03.04.2008р. у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що "правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків".
Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу правової визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. de Rada Cavanilles v. Spain, рішення від 28.10.1998р., Reports 1998 -VIII, с. 3255, §45, Peretyaka and Sheremetyev v. Ukraine, №17160/06 та №35548/06, §34, ЄСПЛ, від 21.12.2010р.).
Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (Diya 97 v. Ukraine, №19164/04, §47, ЄСПЛ, від 21.10.2010).
У справі "Устименко проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що сама концепція "поважних причин" не є чіткою, тому для національних судів ще важливішим було вказати причини свого рішення про поновлення пропущеного строку і відновлення провадження у справі заявника.
Виходячи із зазначених критеріїв, Європейський суд з прав людини визнає легітимними обмеженнями встановлені державами - членів Ради Європи вимоги щодо строків оскарження судових рішень (рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Нешев проти Болгарії" від 28.10.2004).
Фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватися як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється суть чіткого встановлення законодавцем кожного з процесуальних строків (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.10.2018р. у справі №5/452/06).
Європейський суд з прав людини зазначив, що праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення Європейського суду з прав людини від 7 липня 1989 року у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії, № 11681/85, § 35).
Отже, у контексті забезпечення реалізації права на оскарження судового рішення та вирішення питання поновлення строку на таке оскарження у рішеннях ЄСПЛ сформувалась стала практика, відповідно до якої поновлення строку на оскарження може бути виправданим, якщо пропуск строку є поважний, об`єктивно незалежний від волі та поведінки скаржника.
Таким чином, вирішуючи питання про поновлення пропущеного строку, апеляційний суд враховує, що оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі, а будь-які причини не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для його поновлення. Поновленню підлягає лише строк, який пропущений з об`єктивних і, які не залежали від волі та поведінки особи, причин.
Поважними причинами визнаються лиш такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Зі змісту наведеної правової норми убачається, що законодавець не передбачив обов`язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.
Таким чином, для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об`єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню зі скаргою на судове рішення, у зв`язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.
Згідно з частиною першою статті 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Цією статтею не передбачено виключень для подачі апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції особою, яка не брала участі у справі, отже, у разі подачі апеляційної скарги такою особою суд має вирішити питання про те, чи є поважними причини пропущення строку на оскарження судового рішення.
В контексті зазначеного, за приписами процесуального законодавства судове рішення, оскаржуване особою, яка не брала участі у справі, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов`язків цієї особи, що випливають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків.
Питання про поважність причин пропуску процесуального строку, у розумінні статті 86 ГПК України, вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За приписами ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Частиною третьою статті 256 ГПК України передбачено, що строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.
Питання щодо поновлення та продовження процесуальних строків урегульовано нормами статті 119 ГПК України, згідно із частиною першою якої суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що можливість поновлення судом пропущеного строку на оскарження судового рішення не є необмеженою, а вирішення цього питання пов`язується з наявністю поважних причин пропуску строку і має здійснюватися лише за умови наведення відповідних причин, які дають правові підстави вважати, що пропуск строку мав місце з об`єктивних, незалежних від волі заявника причин, а можливість їх наведення залежить від їх доведення заявником. Слід відзначити, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників господарського судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Господарським процесуальним кодексом України певних процесуальних дій.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що неналежна організація процесу із оскарження судового рішення з боку скаржника є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки є відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Невиконання скаржником вимог процесуального закону щодо належного оформлення апеляційної скарги та несвоєчасне усунення її недоліків не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов`язкового судового рішення після закінчення строку його апеляційного оскарження.
Колегія суддів також звертається до висновків, наведених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2024 у справі №756/11081/20:
" 48. Процесуальні строки мають свою специфіку: по-перше, вони завжди мають імперативний характер; по-друге, процесуально-правові строки встановлюються для здійснення тих або інших процесуальних дій; по-третє, вони мають забезпечувати оперативність та ефективність здійснення правосуддя і сприяти дисциплінуючому впливові на учасників процесу.
49. Відтак, запровадження строку, у межах якого особа може звернутися до суду з позовом, заявою, апеляційною чи касаційною скаргою, обумовлено передусім необхідністю дотримання принципу правової визначеності та забезпечення здійснення судових процедур у межах розумних строків.
50. У низці рішень ЄСПЛ принцип правової визначеності трактується у контексті дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення... Відхід від цього принципу можливий, лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (справи "Рябих проти Росії", пункти 51, 52, "Брумареску проти Румунії", пункт 61).
51. Отже, встановлення строків звернення до суду із заявою чи скаргою у системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для учасників справи...
52. Обґрунтовуючи важливість дотримання принципу правової визначеності, ЄСПЛ сформував практику, відповідно до якої національними судами пріоритетність має надаватися дотриманню встановлених процесуальним законом строків звернення до суду... а поновлення пропущеного строку допускається лише у випадках, коли мають місце не формальні та суб`єктивні, а об`єктивні та непереборні причини їх пропуску. 54. Загалом згідно з практикою ЄСПЛ при застосуванні процедурних правил варто уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом, та порушення принципу правової визначеності (справи "Волчлі проти Франції", "ТОВ "Фріда" проти України")".
Оскільки скаржником у встановлений судом строк не було наведено інших, об`єктивних та поважних причин пропуску строку, недоліки апеляційної скарги, визначені в ухвалі Центрального апеляційного господарського суду від 21.05.2026, не усунуто. Негативні наслідки у вигляді неможливості поновлення процесуального строку покладаються на скаржника.
Згідно з ч. 4 ст. 260 ГПК України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 261 ГПК України, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Право на доступ до суду не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги. Норми, які регламентують строки подання скарг, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (пункти 22-23 рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006 року, пункти 37-38 рішення у справі "Мушта проти України" від 18.11.2010 року).
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції доходить висновку про необхідність відмови у задоволенні клопотання про поновлення строку та відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Незалежної України 92" на додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 13.04.2026 у справі № 908/183/26.
Керуючись ст.ст. 234, 235, 258, ч. 4 ст. 260, п. 4 ч. 1 ст. 261 ГПК України, апеляційний господарський суд,
У Х В А Л И В :
Відмовити Об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку "Незалежної України 92" у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 13.04.2026 у справі 908/183/26.
Суд апеляційної інстанції також зазначає, що згідно з п.122 (розділу V. Перехідні положення) Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, затвердженого Рішенням Вищої ради правосуддя 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21, до початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС справи можуть розглядатися (формуватися та зберігатися) в паперовій, електронній чи змішаній формі залежно від наявних у суді можливостей; електронні документи та електронні копії паперових документів вносяться до АСДС та зберігаються в централізованому файловому сховищі; документи, що надійшли до суду в електронній формі, за потреби можуть роздруковуватися та приєднуватися до матеріалів справи у паперовій формі.
Таким чином, оскільки апеляційну скаргу і заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження апелянтом подано в електронній формі через підсистему ЄСІТС Електронний суд зазначена заява зберігається в централізованому файловому сховищі, а її роздрукована паперова копія приєднується до матеріалів справи.
Ухвала набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя С.В. Вінніков
Суддя Т.В.Стефанів
Суддя Л.В. Андрейчук