ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
про відмову у забезпеченні позову
01 червня 2026 року Луцьк Справа № 140/6785/26
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Андрусенко О.О.,
розглянувши без повідомлення учасників справи заяву про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом Приватного підприємства «БУДСЕЙЛ» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування наказу,
ВСТАНОВИВ:
Приватне підприємство «БУДСЕЙЛ» звернулося з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування наказу від 23.04.2026 №1229-п «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «БУДСЕЙЛ»
Разом із позовною заявою подано заяву про забезпечення позову, в якій представник позивача просить зупинити дію наказу начальника Головного управління ДПС у Волинській області від 23.04.2026 №1229-п «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «БУДСЕЙЛ» до вирішення справи по суті.
Заява обґрунтована тим, що оскаржуваним у цій справі наказом ГУ ДПС у Волинській області від 23.04.2026 № 1229-п призначено документальну невиїзну перевірку позивача, що фактично позбавляє його можливості захистити свої права шляхом недопуску до перевірки, навіть з урахуванням ризику застосування до нього адміністративного арешту як наслідку таких дій. За таких обставин єдиним ефективним способом захисту прав позивача від проведення незаконної перевірки є зупинення дії зазначеного наказу. У разі незастосування такого заходу перевірка буде проведена до вирішення спору по суті. Крім того, виконання позивачем запиту контролюючого органу про надання документів фактично свідчитиме про його участь у перевірці та може бути розцінене як погодження з правомірністю її проведення, що, своєю чергою, унеможливить ефективне оскарження наказу про призначення перевірки в подальшому. Відтак невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити або зробити неможливим ефективний судовий захист прав позивача та вирішення спору щодо правомірності оскаржуваного наказу.
Відповідно до частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Заяву про забезпечення позову розглянуто судом без повідомлення учасників справи.
Заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню з таких мотивів та підстав.
Відповідно до статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені вказаною статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Зазначені підстави є оціночними, а тому містять небезпеку застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям вказаної статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до негативних правових наслідків для позивача та/чи відповідача, а також інших осіб, що не є сторонами справи.
Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі.
У зв`язку із цим необхідно, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є захід забезпечення позову, про який просить позивач, співмірним з позовними вимогами та чи відповідає він меті і завданням правового інституту забезпечення позову.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Відповідно до статті 151 КАС України позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Тобто, прийняття такого рішення доцільне та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може в майбутньому ускладнити виконання судового рішення чи призвести до потреби докласти значні зусилля для відновлення прав позивача у разі задоволення позову.
Проаналізувавши мотиви, якими заявник обґрунтовує дане клопотання, суд дійшов висновку про відсутність об`єктивних доказів, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам заявника до ухвалення рішення в адміністративній справі, неможливості захисту цих прав та інтересів без вжиття таких заходів.
У заяві про забезпечення позову заявник вказує на протиправність оскаржуваного наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «БУДСЕЙЛ».
Заявник зауважує, що невжиття заходів забезпечення позову позивача шляхом зупинення дії наказу про проведення перевірки може істотно перешкодити ефективному захисту оспорюваних прав та інтересів позивача, за яким останній звернувся до суду та призвести до неможливості здійснення господарської діяльності підприємства.
Разом з цим, суд наголошує, що обраний спосіб забезпечення позову за своєю сутністю є прямим перешкоджанням діяльності ГУ ДПС у Волинській області, як контролюючого органу, в частині проведення перевірок. При цьому, на цій стадії вирішення питання про забезпечення позову, суд не може оцінювати оскаржуваний наказ та вважати його таким, що містить очевидні ознаки протиправності, оскільки в іншому випадку втрачається сенс розгляду самої справи по суті, під час якого такому наказу буде надана оцінка на предмет його правомірності.
Припущення заявника про можливе настання негативних наслідків для нього не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. В цьому випадку доводи позивача повинні бути підтверджені реальними доказами, які б дали змогу суду зробити висновок про наявність законодавчо встановлених підстав для вжиття заходів забезпечення позову у спосіб, про який просить заявник.
При цьому, саме рішення суб`єкта владних повноважень, що є предметом оскарження у даному провадженні, не містить тих положень, реалізація яких може мати невідворотні наслідки для позивача, що могло б слугувати підставою для вжиття судом заходів забезпечення позову шляхом зупинення їх дії.
Суд також звертає увагу на те, що Верховний Суд у постанові 22.09.2020 у справі №520/8836/18 сформував висновок, що перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення документальної позапланової перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки; акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 КАС України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Таким чином, податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками перевірки та на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню. Встановлені судами обставини щодо протиправності призначення та проведення відповідачем перевірки, за наслідками якої і було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, є достатніми для висновку про протиправність такого рішення.
Тобто, навіть за умови проведення перевірки попри оскарження наказу про її проведення, позивач не позбавлений права в подальшому оскаржувати прийняті за її наслідками рішення, обґрунтовуючи їх протиправність порушенням вимог законодавства щодо процедури проведення перевірки.
Таким чином, беручи до уваги встановлені обставини та відсутність належних доказів в обґрунтування поданої заяви, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та охоронюваним законом інтересам позивача, або про те, що захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття відповідних заходів забезпечення позову, суд дійшов висновку, що відсутні підстави для забезпечення позову.
Заявником не доведені та документально не підтверджені обставини, які б свідчили, що невжиття заходів забезпечення позову завдасть значної шкоди заявнику або в подальшому унеможливить захист його інтересів.
В наявних матеріалах відсутні докази на підтвердження доводів та обставин вказаних в заяві про забезпечення позову.
При розгляді та вирішенні заяви про забезпечення позову суддя надає оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу; наявності зв`язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову, і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення позову забезпечити фактичне виконання судового рішення.
З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Згідно статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, при цьому, наведені позивачами обґрунтування не свідчать про існування обставин визначених частиною другою статті 150 КАС України, як підстав для забезпечення позову, а саме не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
На переконання суду, подання адміністративного позову предметом якого є визнання протиправними певних дій та скасування рішення не є єдиним та беззаперечним доказом очевидної ознаки протиправності таких дій чи рішень суб`єкта владних повноважень.
Суд звертає увагу представника позивача на те, що Верховним Судом у своїх рішеннях неодноразово висловлювалась правова позиція, згідно з якою «визнання протиправним наказу про проведення документальної планової перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої».
Отже, незабезпечення позову у цій справі шляхом зупинення дії наказу не призведе до неможливості поновлення прав позивача у разі задоволення позову судом.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.02.2022 у справі №813/116/18, від 02.04.2019 у справі № 1340/4044/18.
Проаналізувавши зазначені норми, дослідивши матеріали справи в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.
Керуючись статтями 150, 151, 154, 248, 256 КАС України, суд
УХВАЛИВ:
У задоволенні заяви про забезпечення позову заяву в адміністративній справі за позовом Приватного підприємства «БУДСЕЙЛ» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування наказу відмовити.
Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 256 КАС України та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя О. О. Андрусенко