ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
про повернення позовної заяви
01 червня 2026 року Луцьк Справа № 140/6622/26
Суддя Волинського окружного адміністративного суду Стецик Н.В., вивчивши позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
Адвокат Охтень Аліна Андріївна в інтересах ОСОБА_1 звернулася з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить:
визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації;
визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 30.09.2025 року №1006 в частині призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації;
зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 28.05.2026 позовну заяву залишено без руху, оскільки остання подана без додержання вимог, встановлених статтею 161 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - десять днів з дня вручення копії цієї ухвали шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, у якій вказати інші підстави (поважні причини) пропуску такого строку, а також подання до суду платіжного документа про сплату судового збору в сумі 798,72 грн.
29.05.2026 до суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, в якій представник позивача просить визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновити цей строк. На обґрунтування зазначає, що позивач проходив військову службу під час воєнного стану, виконував конституційний обов`язок із захисту держави, перебував в умовах, які обмежували доступ до мережі Інтернет, правової допомоги та можливість підготовки позову. Також вказує, що наказ про призов позивачу не вручався, з його змістом він не ознайомлювався, а про конкретні обставини порушення своїх прав та існування наказу дізнався лише після отримання правової допомоги й ознайомлення з документами. На думку представника, відмова у поновленні строку за таких обставин буде надмірним формалізмом та порушуватиме право на доступ до правосуддя.
Крім того, представник позивача не погоджується з необхідністю доплати судового збору, посилаючись на те, що вимога про зобов`язання вчинити дії є похідною від вимоги про визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення, не має самостійного предмета спору та спрямована на повне відновлення порушених прав позивача. У зв`язку з цим просить визнати судовий збір сплаченим у належному розмірі, вважати недоліки позовної заяви усунутими та відкрити провадження у справі.
Надаючи оцінку заяві представника позивача про усунення недоліків позовної заяви, суд зазначає таке.
Ухвалою суду від 28.05.2026 позовну заяву було залишено без руху, оскільки суд дійшов висновку про пропуск позивачем установленого частиною п`ятою статті 122 КАС України місячного строку звернення до адміністративного суду та визнав наведені у заяві про поновлення строку причини неповажними.
При цьому судом було прямо роз`яснено позивачу право подати заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням інших підстав (поважних причин) пропуску такого строку.
На виконання вимог зазначеної ухвали представник позивача подала заяву про усунення недоліків позовної заяви, в якій повторно просить поновити строк звернення до суду.
Обґрунтовуючи наявність поважних причин пропуску строку, представник позивача зазначає, що позивач проходив військову службу під час дії воєнного стану, виконував конституційний обов`язок щодо захисту Батьківщини, був обмежений у доступі до мережі Інтернет та правової допомоги, а також не отримував копії оскаржуваного наказу про призов.
Однак суд зазначає, що наведені доводи фактично повністю відтворюють обставини, які вже були предметом оцінки суду під час вирішення питання про залишення позовної заяви без руху.
Жодних нових обставин, які б свідчили про існування об`єктивних та непереборних перешкод для своєчасного звернення до суду, представником позивача не наведено.
Зокрема, у заяві не зазначено конкретного періоду, протягом якого позивач був позбавлений можливості звернутися до суду, не наведено відомостей щодо виконання ним бойових завдань, перебування у районах ведення бойових дій, проходження лікування, отримання поранень, відсутності доступу до засобів зв`язку чи інших виняткових обставин, які б об`єктивно унеможливлювали реалізацію права на судовий захист.
Суд звертає увагу, що сам по собі факт проходження військової служби не звільняє особу від дотримання процесуальних строків та не є безумовною підставою для їх поновлення.
Для визнання причин пропуску строку поважними особа повинна довести не лише факт проходження військової служби, а й наявність конкретних обставин, які протягом усього пропущеного строку або його істотної частини об`єктивно перешкоджали зверненню до суду.
Такі докази позивачем не надано.
Щодо посилань представника позивача на невручення позивачу копії оскаржуваного наказу про призов, суд зазначає, що зазначена обставина сама по собі не свідчить про наявність об`єктивних перешкод для своєчасного звернення до суду та не виключала можливості подання позову з одночасним заявленням клопотання про витребування відповідного рішення у відповідача.
Крім того, суд враховує, що предметом спору є, зокрема, оскарження призову позивача на військову службу під час мобілізації.
Очевидно, що особа, яка фактично прибула до військової частини, була зарахована до її особового складу, проходила військову службу та виконувала обов`язки за посадою, не могла не знати про факт свого призову на військову службу та пов`язані із цим правові наслідки.
При цьому початок перебігу строку звернення до суду пов`язується не з моментом отримання особою копії відповідного рішення чи надання їй правової консультації, а з моментом, коли вона дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав.
Фактично доводи представника позивача зводяться до незгоди із правовою оцінкою, наданою судом в ухвалі про залишення позовної заяви без руху, однак не містять нових обставин, які могли б бути підставою для зміни висновку суду щодо неповажності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду.
Відповідно до частини другої статті 123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
За таких обставин суд дійшов висновку, що підстави пропуску строку звернення до адміністративного суду, наведені у заяві про усунення недоліків позовної заяви, не можуть бути визнані поважними.
Крім того, ухвалою суду від 28.05.2026 позивачу було запропоновано усунути недоліки позовної заяви шляхом подання документа про доплату судового збору у сумі 798,72 грн.
У поданій заяві представник позивача зазначає про незгоду з висновком суду щодо необхідності доплати судового збору, посилаючись на те, що вимога про зобов`язання військової частини виключити позивача зі списків особового складу є похідною від інших позовних вимог.
Однак такі доводи не свідчать про виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху.
Верховний Суд в постанові від 06.09.2023 у справі № 140/6803/22 зазначив, що судовий збір це обов`язковий грошовий платіж на користь суду за розгляд справи в суді або за окремі процесуальні дії, вчинені судом. Метою запровадження судового збору є, зокрема, встановлення законодавчого обмежувального заходу для регулювання доступу до суду, а також захист суду від перенавантаження у зв`язку із поданням необґрунтованих або безпідставних позовів та апеляційних і касаційних скарг.
Згідно з ч. 1 ст. 172 КАС в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
Право позивача заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов`язані між собою, передбачено також ч. 1 ст. 21 КАС.
Зі змісту вищенаведених процесуальних норм вбачається, що об`єднання в одній позовній заяві декількох вимог допускається за умови пов`язаності їх між собою підставами виникнення або поданими доказами, а також основних і похідних вимог.
У свою чергу, похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги) (п. 23 ч. 1 ст. 4 КАС).
В адміністративному судочинстві "похідна позовна вимога" - це спеціальна процесуальна категорія, яка використовується для урегулювання порядку вирішення спорів та спрямована на вирішення двох основних процедурних питань (розмежування спорів за критерієм предметної юрисдикції; об`єднання та роз`єднання позовних вимог) шляхом виокремлення цієї категорії від поняття "основна позовна вимога". Правильне розмежування вимог, які містяться у позовній заяві, на основні та похідні, дозволяє позивачу однозначно визначати суд, який відповідатиме такому критерію як "суд, встановлений законом" і уповноважений розглядати відповідні вимоги, а також правильно об`єднати вимоги, які можуть міститися в одній позовній заяві та, відповідно, бути вирішені одним судом в одному процесі.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 28 грудня 2021 року у справі № 752/20709/21, від 13 квітня 2022 року у справі № 640/23353/21, від 07 липня 2023 року у справі № 160/11383/22.
Враховуючи вищезазначене, Верховний Суд в постанові від 06 вересня 2023 року у справі № 140/6803/22 вважав за необхідне вказати, що кваліфікація позовної вимоги як похідної має безпосереднє значення для урегулювання порядку вирішення двох процедурних питань: розмежування спорів за критерієм предметної юрисдикції; об`єднання та роз`єднання позовних вимог з метою розгляду та вирішення декількох заявлених вимог в одному провадженні. Таким чином, правильне застосування вказаного критерію дозволяє уникати позивачем помилок при визначенні суду, який відповідатиме поняттю "суд, встановлений законом" і уповноважений розглядати відповідні вимоги, а також правильно об`єднати вимоги, які можуть міститися в одній позовній заяві та, відповідно, бути вирішені одним судом в одному процесі, насамперед, з метою процесуальної економії.
Натомість, щодо вирішення питання правильного розрахунку судового збору, який підлягає сплаті за звернення з позовною заявою, критерії "основна" та "похідна" вимоги не можуть бути застосовані у вищезазначеному контексті. При визначенні необхідного до сплати розміру судового збору, значення мають насамперед правові підстави звернення до суду з позовом, суть заявлених позивачем вимог, їх зміст з урахуванням обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а також кількість суб`єктів, до яких кожна із зазначених позовних вимог (у разі, якщо їх декілька) звернута.
Як вбачається із прохальної частини позовної заяви, позивачем заявлено дві вимоги немайнового характеру до двох відповідачів, тому вони повинні бути оплачені судовим збором у розмірі 2129,92 грн (3328 грн х 0,4 х 2 х 0,8).
Проте, в порушення вимог частини третьої статті 161 КАС України до позовної заяви долучено копію квитанції від 25.05.2026 №1FF1-Z92L-FU4E про сплату судового збору в розмірі 1331,20 грн, тобто в меншому розмірі, ніж визначено законом.
Незгода позивача із зазначеним висновком суду не звільняє його від обов`язку виконати вимоги відповідної ухвали.
Водночас жодного документа, який би підтверджував доплату судового збору в сумі 798,72 грн, до суду не подано.
Отже, станом на момент вирішення питання про подальший рух позовної заяви недолік щодо сплати судового збору у встановленому судом розмірі залишається неусунутим.
Пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС України визначено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Таким чином, подана представником позивача заява не містить інших поважних причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, ніж ті, які вже були оцінені судом в ухвалі про залишення позовної заяви без руху та визнані неповажними. Крім того, позивачем не подано доказів доплати судового збору в сумі 798,72 грн. За таких обставин недоліки позовної заяви залишаються неусунутими, тому суд дійшов висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви позивачу.
Керуючись частиною другою статті 123, пунктом 1 частини четвертої, частинами п`ятою, шостою, восьмою статті 169, статтями 256, 295, 297 КАС України, суддя
УХВАЛИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії повернути позивачу.
Роз`яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати позивачу.
Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 256 КАС України та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя Н. В. Стецик