РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
з питань забезпечення позову
02 червня 2026 року м. Рівне №460/9372/26
Рівненський окружний адміністративний суд, розглянувши в порядку письмового провадження заяву Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Дубенська аграрна компанія» про забезпечення позову в адміністративній справі № 460/9372/26,
В С Т А Н О В И В :
До Рівненського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Дубенська аграрна компанія» до Головного управління ДПС у Рівненській області, в якій позивач просить суд: 1) визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Рівненській області № 3/0/311-26/17-00-04-04-27 від 01.04.2026 про анулювання реєстрації платника єдиного податку четвертої групи Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Дубенська аграрна компанія»; 2) зобов`язати Головне управління ДПС у Рівненській області поновити відповідні відомості про реєстрацію Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Дубенська аграрна компанія» в Реєстрі платників єдиного податку як платника єдиного податку четвертої групи з дати виключення таких відомостей.
Одночасно із позовом позивач (заявник) подав заяву про забезпечення позову, в якій просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення Головного управління ДПС у Рівненській області № 3/0/311-26/17-00-04-04-27 від 01.04.2026 про анулювання реєстрації платника єдиного податку четвертої групи Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Дубенська аграрна компанія» (код ЄДРПОУ 40002972) до набрання законної сили рішенням суду у цій адміністративній справі. В обґрунтування поданої заяви зазначає, що зупинення дії оскаржуваного рішення є єдиним ефективним засобом, здатним зберегти status quo до остаточного вирішення спору судом. Навіть якщо суд у подальшому визнає оскаржуване рішення протиправним і скасує його, відновлення порушених прав у разі незастосування заходів забезпечення позову буде пов`язано з надзвичайно значними практичними труднощами, а саме: позивач буде змушений здійснити сплату єдиного податку і здійснювати заходи по поверненню сплаченого ним податку на прибуток (адже автоматичного переспрямування податку не передбачено законодавством, а отже, строк на сплату єдиного податку буде короткий, натомість повернення податку на прибуток буде суттєвим, адже зважаючи на воєнний стан, бюрократичні питання та фінансовий стан державного бюджету повернення коштів позивачу може тривати дуже довго); повернення працівників, яких підприємство може втратити у цей період буде неможливим, оскільки вони або будуть мобілізовані, або вже працюватимуть у іншого роботодавця, тобто зруйнований трудовий колектив за умов воєнного часу та дефіциту кадрів відновити в короткий строк, є практично нереальним завданням; припинені кредити та програми підтримки завдадуть такого відчутного фінансового удару від якого підприємство може не відійти, тобто відновлення діяльності буде практично неможливим; репутаційна шкода буде також невідворотною, адже припинення договірних відносин з покупцями, які не схочуть придбавати с/г товари по більшій ціні у зв`язку із зміною системи оподаткування, призведе до втрати репутації надійного контрагента, що унеможливить подальші взаємовигідні умови співпраці; втрачені орендні відносини та розірвані господарські договори відновити в судовому порядку буде неможливо, а у позасудовому порядку контрагенти не захочуть. Таким чином, навіть успішне завершення спору по суті на користь позивача не відновить повністю його права та законні інтереси - без вжиття заходів забезпечення позову виконання майбутнього рішення суду буде або неможливим, або пов`язаним із непропорційними витратами та зусиллями. Також звертає увагу на ознаки очевидної протиправності оскаржуваного рішення, зокрема, ознаками протиправності оскаржуваного рішення, на думку позивача, є: 1) те, що рішення було прийнято за результатами камеральної перевірки, а не документальної; 2) те, що рішенням анулюється реєстрація платником єдиного податку 4 групи фактично з підстав не зазначення у декларації відмітки біля типу «Загальна», в той час як п.48.3 ст.48 ПК України встановлює у якості обов`язкового реквізиту вичерпний перелік типів (звітний, уточнюючий, звітний новий) і такого типу як «загальна» не міститься у ПК України; 3) те, що оскаржуване рішення прийнято 01.04.2026, в той час як відповідь за результатами розгляду заперечень на Акт камеральної перевірки датована 02.04.2026 (тобто вже після прийняття рішення), що свідчить про неврахування такого документу, а відповідно і заперечень при прийнятті оскаржуваного рішення. За наведеного просить задовольнити заяву про забезпечення позову.
За правилами частини 1 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення заяви), заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
За змістом 2, 3 статті 154 КАС України, суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову.
У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін у встановлений судом строк.
Зважаючи на те, що матеріалів заяви достатньо для вирішення відповідного процесуального питання, суд не вважає за потрібне розглядати заяву у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін, тому розгляд цієї заяви здійснюється у порядку письмового провадження без повідомлення заінтересованих осіб.
Розглянувши у вказаний частиною першою статті 154 КАС України строк заяву про забезпечення позову, суд враховує наступне.
Інститут забезпечення позову регламентовано ст. ст. 150-158 КАС України, які закріплюють порядок розгляду заяв, клопотань про забезпечення позову, підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а також способи забезпечення позову в адміністративному процесі, зокрема ст. 150, 151 вказаного Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Суд звертає увагу на те, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача, тобто покликане гарантувати виконання рішення адміністративного суду і спрямоване на забезпечення принципу обов`язковості судових рішень.
Приписами ч. 1 ст. 151 КАС України визначено, що позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта, забороною відповідачу вчиняти певні дії, забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору, зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється в безспірному порядку.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (ч. 2 ст. 151 КАС України).
За змістом ч. 6 ст. 154 КАС України в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання.
Водночас слід зауважити, що зазначені в ст. 150 КАС України підстави забезпечення позову, є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог.
Необґрунтоване вжиття таких заходів може призвести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти. Тому, при вирішенні питання про забезпечення позову адміністративний суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності ускладнення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Значення цього інституту адміністративного процесуального права в тому, що ним захищаються законні інтереси (права) позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли неприйняття заходів може призвести до невиконання судового рішення.
Забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівності учасників справи.
Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення ускладнення чи неможливості виконання судового рішення, а також перешкоджання спричинення значної шкоди заявнику.
Таким чином, заходи забезпечення позову не мають якогось дискримінаційного характеру стосовно якоїсь із сторін у спорі; їх застосування здійснюється в рамках дискреційних повноважень суду і на основі принципів змагальності та процесуальної рівності.
Водночас заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача. Крім того, суд повинен вказати, у чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.
Обов`язковою передумовою вжиття заходів забезпечення позову є обґрунтованість відповідних вимог сторони, в тому числі, із зазначенням очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішення, дії або бездіяльності, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам особи, яка звернулася до суду, неможливості у подальшому без вжиття таких заходів відновлення прав особи та обов`язковим поданням доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. При цьому, ознаки протиправності повинні бути пов`язані саме з порушеними правами, свободами чи інтересами.
Варто зазначити, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Розглядаючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суди повинні також враховувати специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у даному конкретному випадку, чи може невжиття таких засобів мати незворотні наслідки.
Наведені правові висновки щодо застосування положень КАС України є сталими та послідовними й підтверджуються, зокрема, у постановах Верховного Суду від 12.10.2023 у справі № 300/5005/22 та від 21.09.2023 у справі № 600/1531/23-а.
Вирішуючи питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, судом встановлено, що предметом позову є оскарження рішення Головного управління ДПС у Рівненській області № 3/0/311-26/17-00-04-04-27 від 01.04.2026 про анулювання реєстрації платника єдиного податку 4 групи Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Дубенська аграрна компанія».
Так, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Дубенська аграрна компанія» є сільськогосподарським товаровиробником та здійснює господарську діяльність у сфері вирощування зернових культур.
З 01.01.2016 Товариство перебувало на спрощеній системі оподаткування - зареєстровано платником єдиного податку 4 групи відповідно до положень глави 1 розділу XIV Податкового кодексу України (далі - ПК України).
Єдиний податок 4 групи є системоутворюючим інструментом аграрного бізнесу: фіксований розмір податку, прив`язаний до площі угідь, а не до прибутку та забезпечує передбачуваність фінансового планування. Є основою всієї господарсько-фінансової моделі Товариства.
Єдиний податок, який сплачує с/г підприємство, зараховується на відповідний рахунок місцевого бюджету за місцем розташування земельної ділянки відповідно до пп. 295.9.8. ст. 295 ПК України.
Станом на дату подання даної заяви в Сільськогосподарському товаристві з обмеженою відповідальністю «Дубенська аграрна компанія» працює 100 осіб. Місячний фонд оплати праці складає орієнтовно 1912150грн, що включає заробітну плату, нараховані та сплачені до бюджету суми ПДФО, ЄСВ та військового збору.
Основу виробничої діяльності заявника становить обробіток сільськогосподарських угідь загальною площею 6548,0385га, з яких 155,0128га перебуває у власності Товариства, а 6393,0257га - в оренді на підставі договорів оренди землі, укладених з фізичними особами - власниками земельних ділянок (паїв) та / або з іншими орендодавцями.
Позивач має діючі кредитні зобов`язання перед: АТ Райффайзен Банк Аваль на загальну суму 32223000грн (кредитний договір № КД 010/84-14/2475 від 30.01.2025; № КД 012/84-14/2577 від 06.03.2025; № КД010/Д5-4-КБ/13/1014 від 03.02.2022); АТ Укрексімбанк на загальну суму 174130000грн (кредитний договір № 26-35 KV0004 від 16.02.2026; № 25-35KN0003 від 27.02.2025), умовами яких передбачено підтримання позичальником чинного фінансового стану, що передбачає таку ковенанту (юридично підтверджене зобов`язання), як незмінність системи оподаткування.
Рішенням Головного управління ДПС у Рівненській області № 3/0/311-26/17-00-04-04-27 від 01.04.2026 анульовано реєстрацію платника єдиного податку 4 групи Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Дубенська аграрна компанія».
Правові засади, на підставі яких здійснене відповідне анулювання реєстрації платником єдиного податку четвертої групи, визначаються положеннями ПК України.
Відповідно до абз.2 п. 299.11 ст. 299 ПК України у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення виїзних документальних перевірок платника єдиного податку четвертої групи невідповідності вимогам підпункту 4 пункту 291.4 та пункту 291.5-1 статті 291 цього Кодексу у податковому (звітному) році або у попередніх періодах, такому платнику за такі періоди нараховуються податки та збори, від сплати яких він звільнявся як платник єдиного податку четвертої групи, та штрафні (фінансові) санкції (штрафи), передбачені главою 11 розділу II цього Кодексу. Такий платник податку зобов`язаний перейти до сплати податків за загальною системою оподаткування, починаючи з наступного місяця після місяця, у якому встановлено таке порушення.
Згідно з п. 5 п. 299.10 ст. 299 ПК України реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі, якщо платником єдиного податку четвертої групи не подано податкову звітність, передбачену підпунктом 295.9.1 пункту 295.9 статті 295 та підпунктом 298.8.1 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу.
Отже, анулювання реєстрації платником єдиного податку четвертої групи відбувається за чітко визначених та передбачених ПК України підстав.
Для забезпечення позову суд повинен на підставі доказів та з огляду на обставини справи, поведінку учасників переконатися, що загроза ускладнення виконання рішення суду чи ефективного захисту такого права дійсно існує. Загроза повинна бути прямо пов`язана з об`єктом спору та мають бути обґрунтовані підстави вважати, що внаслідок невжиття заходів забезпечення позову настануть обставини, встановлені в п. 1 ч. 2 ст. 150 КАС України.
Суд зауважує, що за наслідками оцінки доводів заявника, останнім обґрунтовано вказано на існування підстав, визначених п. 1 ч. 2 ст. 150 КАС України, для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки метою вжиття заходів забезпечення позову у цій справі є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Дубенська аграрна компанія», а також можливість реального виконання рішення суду й уникнення будь-яких труднощів при його виконанні у разі задоволення позову, оскільки анулювання реєстрації позивача платником єдиного податку призведе до надмірного податкового та іншого навантаження, у нього виникне обов`язок щодо реєстрації платником податку на додану вартість; податкове навантаження збільшиться на 20 % внаслідок формування основних витрат за рахунок сплати послуг на адресу контрагентів, які не мають статусу платників податку на додану вартість; виникне необхідність здійснювати додатковий податковий облік; позивач буде змушений здійснити сплату єдиного податку і здійснювати заходи по поверненню сплаченого ним податку на прибуток (адже автоматичного переспрямування податку не передбачено законодавством, а отже, строк на сплату єдиного податку буде короткий, натомість повернення податку на прибуток буде суттєвим, адже зважаючи на воєнний стан, бюрократичні питання та фінансовий стан державного бюджету повернення коштів позивачу може тривати дуже довго); повернення працівників, яких підприємство може втратити у цей період буде неможливим, оскільки вони або будуть мобілізовані, або вже працюватимуть у іншого роботодавця, тобто зруйнований трудовий колектив за умов воєнного часу та дефіциту кадрів відновити в короткий строк, є практично нереальним завданням; припинені кредити та програми підтримки завдадуть такого відчутного фінансового удару від якого підприємство може не відійти, тобто відновлення діяльності буде практично неможливим; репутаційна шкода буде також невідворотною, адже припинення договірних відносин з покупцями, які не схочуть придбавати с/г товари по більшій ціні у зв`язку із зміною системи оподаткування, призведе до втрати репутації надійного контрагента, що унеможливить подальші взаємовигідні умови співпраці; втрачені орендні відносини та розірвані господарські договори відновити в судовому порядку буде неможливо, а у позасудовому порядку контрагенти не захочуть.
Також зміна системи оподаткування призведе до того, що на позивача упродовж розгляду справи буде покладено додаткове навантаження у вигляді ведення податкового обліку та сплати податку на прибуток та ПДВ, що істотно ускладнює чи унеможливлює у подальшому виконання рішення суду у разі його задоволення.
До того ж, у разі задоволення позову заявнику доведеться анулювати реєстрацію платника ПДВ та в подальшому анулювати всі податкові накладні (податкового кредиту) по всіх контрагентах за весь період з початку реєстрації і, відповідно подання всіма такими контрагентами уточнюючих декларацій із ПДВ з корективами. Тому існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача у вигляді зупинення господарської діяльності позивача.
За таких обставин невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії оскарженого рішення істотно ускладнює ефективний захист прав та інтересів позивача від порушень з боку суб`єкта владних повноважень у сфері господарської діяльності, у зв`язку з чим, для відновлення прав та інтересів позивача, необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а забезпечення позову на час судового розгляду справи відновить право позивача на здійснення господарської діяльності, дасть можливість останньому до остаточного вирішення даного спору реалізовувати своє право на здійснення господарської діяльності.
Наведений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 25.10.2023 у справі № 160/11784/23, від 19.06.2025 у справі № 520/33244/24, від 02.07.2025 у справі № 380/23580/24, від 11.03.2026 у справі № 380/12281/25.
Щодо доводів заявника про очевидність протиправності оскаржуваного рішення, то суд зазначає, що вжиття заходів та забезпечення позову з цієї підстави може свідчити про передчасний висновок суду про протиправність рішення відповідача № 3/0/311-26/17-00-04-04-27 від 01.04.2026, що не узгоджується з метою застосування правового інституту забезпечення позову.
Разом з тим, з урахуванням викладеного вище, а також зважаючи на те, що правомірність оскаржуваного рішення буде встановлюватися судом у межах цієї адміністративної справи, суд дійшов висновку, що виконання останнього до ухвалення рішення в цій адміністративній справі, створює очевидну небезпеку істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду, та, відповідно, неможливість ефективного захисту (поновлення) порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, що відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.
Враховуючи наведені у заяві про забезпечення позову обставини та з метою попередження настанню для позивача негативних наслідків, суд дійшов висновку, що достатнім та співмірним для захисту його прав від можливих порушень буде задоволення заяви про забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення Головного управління ДПС у Рівненській області № 3/0/311-26/17-00-04-04-27 від 01.04.2026 про анулювання реєстрації платника єдиного податку 4 групи Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Дубенська аграрна компанія» до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 460/9372/26.
За змістом ч.1 ст. 156 КАС України ухвала суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановляння незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Керуючись статтями 150-158, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У Х В А Л И В :
Заяву Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Дубенська аграрна компанія» про забезпечення позову задовольнити.
Зупинити дію рішення Головного управління ДПС у Рівненській області № 3/0/311-26/17-00-04-04-27 від 01.04.2026 про анулювання реєстрації платника єдиного податку четвертої групи Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Дубенська аграрна компанія» до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 460/9372/26.
Копію цієї ухвали негайно направити учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання.
Ухвала може бути оскаржена.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення в повному обсязі. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст ухвали складений 02 червня 2026 року.
Учасники справи:
Позивач - Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Дубенська аграрна компанія» (вул. Свободи,42, с. Тараканів, Дубенський район, Рівненська область, 35641, ЄДРПОУ 40002972).
Відповідач - Головне управління ДПС у Рівненській області (вул. Відінська, 12, м. Рівне, Рівненський район, Рівненська область, 33023, ЄДРОПОУ 44070166).
Суддя Т.О. Комшелюк