Справа № 756/6336/25
Провадження № 2-і/756/23/26
УКРАЇНА
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 травня 2026 року місто Київ
Оболонський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді - Ткач М.М.,
за участі секретаря судового засідання - Тагієва Р.Д.,
представника позивача - Реутової Є.С.,
представника відповідача ОСОБА_1 - Любаренко І.О.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Києві у порядку загального позовного провадження клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Любаренка І.О. про поновлення процесуального строку на подання доказів та долучення доказів, клопотання про поновлення строку для подачі зустрічного позову та питання про прийняття зустрічного позову представника ОСОБА_1 - адвоката Любаренка І.О. до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 , про стягнення безпідставно отриманих коштів у порядку реституції, до спільного розгляду із первісним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бублик Тетяна Володимирівна, про визнання договору недійсним та скасування запису про право власності у державному реєстрі,
УСТАНОВИВ:
У провадженні Оболонського районного суду міста Києва перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бублик Тетяна Володимирівна, про визнання договору недійсним та скасування запису про право власності у державному реєстрі.
24.04.2026 до суду через систему «Електронний суд» від представника ОСОБА_1 - адвоката Любаренка І.О. надійшло клопотання про поновлення строку для подачі доказів та долучити докази до матеріалів справи.
24.04.2026 до суду через систему «Електронний суд» від представника ОСОБА_1 - адвоката Любаренка І.О. надійшов зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 , про стягнення безпідставно отриманих коштів у порядку реституції.
18.05.2026 до суду від представника позивача - адвоката Реутової Є.С. надійшли письмові заперечення проти прийняття зустрічного позову.
У судовому засіданні було поставлено на обговорення клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Любаренка І.О. про поновлення процесуального строку на подання доказів та долучення доказів, клопотання про поновлення строку для подачі зустрічного позову та питання про прийняття зустрічного позову представника ОСОБА_1 - адвоката Любаренка І.О. до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 , про стягнення безпідставно отриманих коштів у порядку реституції, до спільного розгляду із первісним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бублик Тетяна Володимирівна, про визнання договору недійсним та скасування запису про право власності у державному реєстрі.
Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Любаренко І.О. у судовому засіданні підтримав заявлені клопотання та просив їх задовольнити.
Представник позивача - адвокат Реутова Є.С. у судовому засіданні заперечувала проти вищезазначених клопотань, з підстав викладених у письмових запереченнях.
Відповідач ОСОБА_4 у засідання суду не з`явилась, про час та місце розгляду справи повідомлялась.
Третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бублик Т.В. у засідання суду не з`явилась, про час та місце розгляду справи повідомлялася, в матеріалах справи містяться заяви про розгляд справи у її відсутнсть.
Заслухавши учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.
Згідно ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи і які встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до положень ч.2 ст.83 ЦПК України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви.
Згідно ч. 3 ст. 83 ЦПК України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (ч.4 ст.83 ЦПК України).
У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів (ч.5 ст.83 ЦПК України).
Згідно ч.8 ст.83 ЦПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Згідно до ч. 1 ст. 84 ЦПК України, учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
Строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом (ч.1 ст.120 ЦПК України).
Згідно ч.1 ст.126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.
Відповідно до ч.1 ст.127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Судом встановлено, що ухвалою суду від 12.05.2025 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за даним позовом. Розгляд справи постановлено здійснювати у порядку загального позовного провадження.
Слід зазначити, що визначення порядку розгляду справи, встановлення процесуальних строків на подання сторонами відзиву на позову, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив, порядок їх подання, встановлені вищезазначеною ухвалою суду від 12.05.2025, яка була направлена у тому числі, стороні відповідача ОСОБА_1 у передбаченому ЦПК України порядку.
Відповідна ухвала суду, разом з позовною заявою та доданими до неї документами була вручена відповідачеві ОСОБА_1 02.06.2025, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке знаходиться у матеріалах справи.
13.06.2025 на адресу суду від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву.
Обгрунтовуючі вказане клопотання представник ОСОБА_1 , зазначив, що відповідач ОСОБА_1 , не є юридично обізнаною людиною та потребує правничої допомоги, для чого останній двічі звертався до різних адвокатів, однак як в першому випадку так і в другому випадку після укладення договорів, адвокатів мобілізовували, через що останні не могли займатися справою ОСОБА_1 04 березня 2026 року ОСОБА_1 уклав договір з АБ «Любаренко та Партнери», як тільки було укладено договір адвокатами АБ «Любаренко та Партнери» відразу було подано всі наявні докази та письмові пояснення.
Як убачається із матеріалів справи ОСОБА_1 протягом досить тривалого періоду часу не вживалися дії щодо звернення до суду у даній справі з відповідними клопотаннями. При цьому, з вищезазначеного клопотання вбачається, що заява приватному нотаріусу датована 23.06.2025, договір позики та розписка до Договору позики, датовані 21.01.2025.
Також, слід зазначити, що дії відповідача щодо вибору свого представника, зміна, залучення нових представників з будь-яких причин, не є вагомою обставиною. Відповідач вільний у виборі представника. Таке право має бути реалізоване відповідачем з урахуванням вимог, передбачених ЦПК України та не порушувати прав інших учасників справи.
Інших поважних причин неподання вказаних документів стороною відповідача не наведено, а судом не встановлено.
При цьому, до заявленого клопотання про поновлення процесуального строку представником відповідача не додано належних та допустимих доказів, які б підтверджували поважність пропуску такого строку.
Як вище вказувалося відповідно до ч.1 ст.127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними.
Аналіз змісту наведеної норми дає підстави для висновку, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для відповідача подати до суду певний процесуальний документ у встановлений законом строк. Зазвичай це обставини, що не залежать від волі такої особи.
Норми цивільного процесуального законодавства не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі підстави визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.
Суд вважає, що наведені у клопотанні доводи про наявність поважних причин пропущення процесуального строку, не є поважними та істотними, оскільки ніяким чином не перешкоджали відповідачу після отримання зазначених вище документів подати відповідне клопотання про їх долучення до матеріалів справи.
Відповідно до вимог ч.ч. 1,2,4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно ст. 126 ЦПК України, право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Враховуючи наведені обставини, клопотання представника відповідача про поновлення процесуального строку задоволенню не підлягає, а клопотання про долучення доказів слід залишити без розгляду.
Відмова суду у поновленні встановленого законом процесуального строку ґрунтується на законі та переслідує легітимну мету, а також має розумний ступінь пропорційності між застосованими засобами і поставленою метою та не суперечить принципу рівності сторін.
Стосовно клопотання про поновлення строку для подачі зустрічного позову та питання про прийняття зустрічного позову, слід зазначити наступне.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 49 ЦПК України, крім прав та обов`язків, визначених у статті 43 цього Кодексу: відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.
Відповідно до частини 7 статті 178 ЦПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 ЦПК України відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.
Відповідно ч.2 ст. 193 ЦПК України зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з однорідних правовідносин або коли вимоги за позовами можуть зараховуватися, або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.
Статтею 194 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що зустрічна позовна заява, яка подається з додержанням загальних правил пред`явлення позову, повинна відповідати вимогам статей 175 і 177 цього Кодексу. До зустрічної позовної заяви, поданої з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, застосовуються положення ст.185 цього Кодексу.
Строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом (ч.1 ст.120 ЦПК України).
Згідно ч.1 ст.126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.
Відповідно до ч.1 ст.127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
З матеріалів вказаної цивільної справи вбачається, що ухвалою суду від 12.05.2025 відкрито провадження у справі, встановлений відповідачу 15-денний строк для подання відзиву на позовну заяву з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Як вбачається із рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, 02.06.2025 відповідачем було отримано ухвалу про відкриття провадження, судову повістку про виклик до суду та копію позовної заяви з додатками.
13.06.2025 на адресу суду від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву.
Натомість, з зустрічним позовом сторона відповідача звернулась до суду 22.04.2026, тобто майже через одинадцять місяців після закінчення строку на подання відзиву та подання зустрічного позову.
Тобто зустрічна позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 , про стягнення безпідставно отриманих коштів у порядку реституції подана з порушенням строку визначеного статтями 178, 193 ЦПК України, при цьому представник відповідача у судовому засіданні просив поновити строк для подання зустрічного позову.
Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку на подання зустрічного позову, представник зазначив, що ОСОБА_1 , не є юридично обізнаною людиною та потребує правничої допомоги, для чого останній двічі звертався до різних адвокатів, однак як в першому випадку так і в другому випадку після укладення договорів, адвокатів мобілізовували, через що останні не могли займатися справою ОСОБА_1 04 березня 2026 року ОСОБА_1 уклав договір з АБ «Любаренко та Партнери», як тільки було укладено договір адвокатами АБ «Любаренко та Партнери» відразу було подано всі наявні докази та письмові пояснення.
Слід зазначити, що дії відповідача щодо вибору свого представника, зміна, залучення нових представників з будь-яких причин, не є вагомою обставиною. Відповідач вільний у виборі представника. Таке право має бути реалізоване відповідачем з урахуванням вимог, передбачених ЦПК України та не порушувати прав інших учасників справи.
Інших поважних причин неподання зустрічного позову у визначені законом строки стороною відповідача не наведено, а судом не встановлено.
При цьому, до заявленого клопотання про поновлення процесуального строку представником відповідача не додано належних та допустимих доказів, які б підтверджували поважність пропуску такого строку.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Як вище вказувалося відповідно до ч.1 ст.127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними.
Аналіз змісту наведеної норми дає підстави для висновку, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для представника відповідача чи відповідача подати до суду певний процесуальний документ у встановлений законом строк. Зазвичай це обставини, що не залежать від волі такої особи.
Норми цивільного процесуального законодавства не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі підстави визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.
Суд вважає, що наведені доводи про наявність поважних причин пропущення процесуального строку, не є поважними та істотними.
Як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
В рішенні ЄСПЛ «Устименко проти України» судом було наголошено на тому, що безпідставне поновлення процесуальних строків судом є протиправним, порушує принцип юридичної визначеності та право на справедливий суд.
Безпідставне поновлення процесуального строку є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як правова визначеність.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 25 лютого 2020 року у справі № 755/5323/16-ц та у постанові від 16 грудня 2019 року у справі № 286/1130/13-ц.
Відмова суду у поновленні встановленого законом процесуального строку ґрунтується на законі та переслідує легітимну мету, а також має розумний ступінь пропорційності між застосованими засобами і поставленою метою та не суперечить принципу рівності сторін. Відповідно до приписів ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» та ч.4 ст.10 ЦПК України суд застосовує Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і практику Європейського суду з прав людини як джерела права.
Так згідно п.1 ст.6 Конвенції кожен має право на справедливий … розгляд його справи упродовж розумного строку … судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Право на справедливий судовий розгляд, закріплене в п.1 ст.6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя, в тому числі щодо виконання судового рішення, як завершальній стадії судового розгляду. При цьому Україна, як учасниця Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.
Водночас ЄСПЛ у своїх рішеннях, здійснюючи тлумачення положень Конвенції, неодноразово наголошував, що право на доступ до правосуддя, закріплене у ст.6 Конвенції, не має абсолютного характеру та може бути обмежене: держави мають право установлювати обмеження на потенційних учасників судових розглядів, але ці обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути розумний ступінь пропорційності між застосованими засобами та поставленою метою (рішення від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», рішення від 28 травня 1985 року у справі «Ашінгдейн проти Великої Британії», рішення від 30 травня 2013 року у справі «Наталія Михайленко проти України»).
Вирішення питання щодо поновлення строку перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (п.27 рішення ЄСПЛ від 26 квітня 2007 року у справі «Олександр Шевченко проти України», рішення ЄСПЛ від 14 жовтня 2003 року «Трух проти України»).
Поновлення процесуального строку зі спливом встановленого строку та за підстав, які не видаються переконливими, буде порушувати законні права та інтереси сторін і суперечити принципам рівності сторін та юридичної визначеності (рішення ЄСПЛ від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України», п. 53 рішення ЄСПЛ від 29 жовтня 2015 року у справі «Устименко проти України»).
Аналіз наведених рішень ЄСПЛ свідчить про те, що п.1 ст.6 Конвенції гарантує справедливий судовий розгляд не тільки позивачу, а й іншій стороні - відповідачу, в тому числі при вирішенні питання про поновлення строків для вчинення процесуальних дій.
Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Аналогічні висновки містяться в ухвалах Верховного Суду від 17 лютого 2021 року у справі № 753/17563/19 та від 23 грудня 2020 року у справі № 557/94/19.
Відповідно до вимог ч.ч. 1,2,4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 3 ст. 194 Цивільного процесуального кодексу України, зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої статті 193 цього Кодексу, ухвалою суду повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи.
Враховуючи наведені обставини, клопотання представника відповідача про поновлення строку на подання зустрічного позову задоволенню не підлягає, а зустрічний позов, слід повернути заявнику.
Керуючись статтями 126-127, 178, 193, 194, 259-261, 353-355 ЦПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Любаренка І.О. про поновлення процесуального строку на подання доказів - відмовити.
Клопотання представника відповідача представника ОСОБА_1 - адвоката Любаренка І.О. про долучення доказів у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бублик Тетяна Володимирівна, про визнання договору недійсним та скасування запису про право власності у державному реєстрі - залишити без розгляду.
У задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Любаренка І.О. про поновлення строку на подання зустрічного позову - відмовити.
Зустрічний позов представника ОСОБА_1 - адвоката Любаренка І.О. до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 , про стягнення безпідставно отриманих коштів у порядку реституції - повернути заявнику.
Ухвалу суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги, протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст ухвали суду складено 01.06.2026.
Суддя М. М. Ткач