Ухвала № 137038713 у справі № 947/39401/25 від 02.06.2026

_________________________________________________________________________________________________________________________

Справа № 947/39401/25

Провадження № 2-з/947/334/26

УХВАЛА

про закриття провадження у справі

02.06.2026 м. Одеса

Київський районний суд м. Одеси у складі головуючого судді Цирфи К.А., за участі:

- секретаря судового засідання Дімової Є.В.,

- позивачки ОСОБА_1 ,

- представника позивачки - ОСОБА_2 ,

- відповідачки ОСОБА_3 ,

- представника відповідачки - ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про встановлення постійного безоплатного земельного сервітуту,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2025 року до Київського районного суду м. Одеси з позовом звернулася ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про встановлення постійного безоплатного земельного сервітуту відносно земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0436 га (кадастровий номер [номер приховано]:43:005:0039), що належить ОСОБА_3 .

Ухвалою суду від 11.11.2025 провадження у справі відкрито за правилами загального позовного провадження.

Разом з позовом до суду представником позивача подано клопотання про призначення у справі земельно-технічної експертизи, питання в якому уточнені клопотанням від 05.03.2026.

Ухвалою суду від 09.04.2026 у призначені земельно-технічної експертизи відмовлено.

27.05.2026 до суду представником позивачки подано повторне клопотання про призначення у справі земельно-технічної експертизи.

28.05.2026 до суду представником позивачки подано клопотання про витребування доказів.

27.05.2026 до суду представником відповідачки подано клопотання про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору та наявністю зі спірного питання рішення, яке набрало законної сили.

У судовому засіданні 28.05.2026 сторони підтримали свої клопотання. Водночас у задоволенні клопотань іншої сторони просили відмовити.

Щодо витребування доказів

Згідно із заявленим клопотанням представник позивачки просить суд витребувати у ОСОБА_3 належним чином засвідчену копію проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_5 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 , розроблений КП «Земельно-кадастрове бюро при управлінні земельних ресурсів» у 2014 році. Зобов`язати ОСОБА_3 надати оригінал вказаного проекту землеустрою.

Згідно з п. 4 ч. 5 ст. 12 ЦПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

У клопотанні повинно бути зазначено:

1) який доказ витребовується;

2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати;

3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа;

4) вжиті особою, яка подає клопотання, заходи для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.

Розглянувши вказане клопотання суд відмічає, що представником позивачки не надано до суду доказів, які вказували б на неможливість самостійно отримати витребовувані докази; не зазначено, які заходи для цього вживалися; не заявлено клопотання про поновлення пропущеного строку (ст. 84 ЦПК України).

З огляду на викладене, у задоволенні означеного клопотання необхідно відмовити.

Щодо призначення земельно-технічної експертизи

Згідно із заявленим повторним клопотанням представник позивачки просить суд призначити у справі судову земельно-технічну експертизу, на розгляд якої поставити такі питання:

- чи є технічна можливість встановлення земельного сервітуту на частину земельної ділянки площею 0,0436 га, за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий № [номер приховано]:43:005:0039 у конфігурації, визначеній в рішенні Апеляційного суду Одеської області від 11.12.2012 у справі № 1512/2-1646/11 ?

- якщо ні, то надати варіанти встановлення земельного сервітуту у вигляді права проходу та права встановлення будівельних риштувань і складування будівельних матеріалів з метою обслуговування об`єктів нерухомості, розміщених на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_2 , площею 0,0376 га, кадастровий № [номер приховано]:43:005:0002 ?

- чи є фактичні порушення меж (або накладання) суміжних земельних ділянок кадастровий № [номер приховано]:43:005:0039 та № [номер приховано]:43:005:0002 відповідно до правовстановлювальних документів та документації із землеустрою на ці земельні ділянки ?

- якщо так, то встановити фактичну спільну межу.

Як раніше зазначив суд в ухвалі від 09.04.2026, відповідно до ч. 1 ст. 103 ЦПК України, суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

При призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. Суд з урахуванням обставин справи має право визначити експерта чи експертну установу самостійно. У разі необхідності може бути призначено декілька експертів для підготовки одного висновку (комісійна або комплексна експертиза). Питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом. Учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз`яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта. У разі відхилення або зміни питань, запропонованих учасниками справи, суд зобов`язаний мотивувати таке відхилення або зміну (ч. 3-5 ст. 103 ЦПК України).

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Апеляційного суду Одеської області від 11.12.2012 у справі № 1512/2-16446/11 відносно земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0436 га, що належить ОСОБА_3 уже встановлювався земельний сервітут.

Наразі Державним реєстратором Долинської сільської ради Подільського району Одеської області прийнято рішення від 17.10.2025 № 81403838 про зупинення реєстраційних дій щодо реєстрації означеного сервітуту за заявою позивачки.

Водночас представником позивачки не надано доказів, які унеможливлювали б його реєстрацію в Державному земельному кадастрі та в Держаному реєстрі прав на нерухоме майно.

До Державного земельного кадастру включаються відомості про земельні ділянки, зокрема про частину земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки (ч. 1 ст. 15 Закону України «Про Державний земельний кадастр»).

Відомості про межі частини земельної ділянки, на яку поширюється право суборенди, сервітуту, вносяться до Державного земельного кадастру на підставі затвердженої технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право суборенди, сервітуту, а також на підставі інших видів документації із землеустрою, за якою здійснюється формування земельної ділянки (ч. 6 ст. 21 Закону України «Про Державний земельний кадастр»).

Відповідно до ч. 9 - 11 ст. 79-1 ЗК України земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі. Державна реєстрація прав суборенди, сервітуту, які поширюються на частину земельної ділянки, здійснюється після внесення відомостей про таку частину до Державного земельного кадастру.

Згідно зі ст. 29 Закону України «Про Державний земельний кадастр» відомості про суборенду, сервітут, які поширюються на частини земельних ділянок, вносяться до Державного земельного кадастру до здійснення державної реєстрації цих прав.

Відомості про суборенду, сервітут, які поширюються на частини земельних ділянок, вносяться до Державного земельного кадастру на підставі заяви правонабувача, сторін (сторони) правочину, за яким виникає право суборенди, сервітуту, або уповноважених ними осіб (ч. 1).

Для внесення до Державного земельного кадастру відомостей про межі частини земельної ділянки, на яку поширюються права суборенди, сервітуту, заявник подає Державному кадастровому реєстратору центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин:

заяву за формою, встановленою Порядком ведення Державного земельного кадастру;

документи, на підставі яких виникає відповідне право суборенди, сервітуту, із зазначенням меж частини земельної ділянки, на яку поширюється відповідне речове право;

електронний документ, що містить інформацію про зміст документації із землеустрою, яка є підставою для внесення відомостей до Державного земельного кадастру, із зазначенням меж частини земельної ділянки, на яку поширюється відповідне речове право (ч. 2 ).

Відповідний Державний кадастровий реєстратор протягом чотирнадцяти днів з дня реєстрації заяви перевіряє відповідність документів вимогам законодавства і за результатами перевірки вносить інформацію про межі відповідної частини земельної ділянки до Поземельної книги або надає заявнику письмову мотивовану відмову у такому внесенні (ч. 3).

Відмова у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру надається у разі, якщо: заявником подано документи, передбачені цією статтею, не в повному обсязі; подані документи не відповідають вимогам законодавства; із заявою про державну реєстрацію звернулася неналежна особа (ч. 4).

На кадастровому плані земельної ділянки відображаються, зокрема, межі частин земельних ділянок, на які поширюється дія обмежень у використанні земельних ділянок, права суборенди, сервітуту (абз. 9 ч. 1, ст. 34 Закону).

Відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державній реєстрації прав підлягають речові права на нерухоме майно, похідні від права власності, зокрема, право користування (сервітут) (абз. 2 п. 2 ч. 1 ст. 4).

З викладених приписів нормативно-правових актів логічно випливає, що до реєстрації сервітуту в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, означений сервітут повинен бути зареєстрований в Державному земельному кадастрі.

Натомість представником позивачки не надано доказів розроблення земельної технічної документації та звернення із відповідною заявою до територіального підрозділу Держгеокадастру з метою реєстрації встановленого судовим рішенням земельного сервітуту, або відмови у цьому.

З урахуванням викладено, виходячи з предмета позову у цій справі, підстав для задоволення повторного клопотання представника позивачки про призначення земельно-технічної експертизи щодо визначення меж земельних ділянок та варіативності встановлення сервітуту також не вбачається.

Щодо закриття провадження у справі

Відповідно до ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору (п. 2), набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами (п. 3).

У цій справі встановлено, що рішенням Апеляційного суду Одеської області від 11.12.2012 у справі № 22ц-1590-7993-2012 ухвалено, зокрема, встановити для ОСОБА_6 відносно земельної ділянки площею 39 кв. м із земельної ділянки площею 0,0436 га, розташованої по АДРЕСА_2 , що виділена у користування ОСОБА_5 , постійний безоплатний земельний сервітут у виді права проходу та права встановлення будівельних риштувань і складування будівельних матеріалів з метою ремонту зовнішньої стіни належної ОСОБА_6 на праві власності частини житлового будинку, що виходить на земельну ділянку ОСОБА_5 . Земельна ділянка площею 39 кв.м., щодо якої встановлено сервітут прилягає до зовнішньої стіни приміщення «1-1, X» та огорожі з цегли; лінія виділу ділянки проходить: від роздільної огорожі зі сторони правої ділянки на відстані 1,0 м від зовнішньої стіни приміщення «1-1» до огорожі з сусідньою ділянкою АДРЕСА_3 довжиною 11,09 м; поворот наліво вздовж існуючої огорожі з сусідньою ділянкою АДРЕСА_3 довжиною 10,8 м; поворот наліво довжиною 4,87 м; поворот направо довжиною 13,78 м; поворот наліво до існуючої огорожі довжиною 1,0 м (графічне зображення в додатку № 1 до висновку № 13330 від 07.04.2011 судової будівельно-технічної експертизи, проведеної Одеським науково-дослідницьким інститутом судових експертиз).

Сторони не заперечували факт перехову прав та обов`язків за цим сервітутом до позивачки та відповідачки, як правонаступників правонабувачів: ОСОБА_6 - позивачки ОСОБА_1 , ОСОБА_5 - відповідачки ОСОБА_3 .

На підставі означеного рішення апеляційного суду та графічних матеріалів вказаної будівельно-технічної експертизи правопопередницею відповідачки - ОСОБА_5 замовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Одеської міської ради від 10.09.2015 № 7188-VI вказаній земельній ділянці присвоєно кадастровий номер [номер приховано]:43:005:0039.

На замовлення відповідачки у справі ТОВ «Одеський інститут землеустрою» виготовлено кадастровий план земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:43:005:0039 на якому визначено межу встановленого рішенням Апеляційного суду Одеської області від 11.12.2012 земельного сервітуту.

Чинність сервітуту за подібних правовідносин, коли відсутній факт його реєстрації, також підтверджена постановою Верховного Суду від 20.05.2022 у справі № 504/2175/17.

Окрім цього, як встановлено під час судового розгляду, у період з жовтня 2021 року по червень 2022 року відповідачка на виконання умов установленого сервітуту надала доступ позивачці та її робітникам на свою земельну ділянку для проведення зовнішніх ремонтних робіт стіни будинку позивачки, що виходить на сторону земельної ділянки відповідачки.

Сторони означеного факту не заперечували.

Так, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч. 1, 2 ст. 15 ЦК України).

З аналізу викладених норм логічно випливає, що позивачем у кожній справі перед судом необхідно довести, що його право або інтерес були порушені, невизнані або оспорені, ким саме і в якому обсязі. Цей обов`язок, окрім наведеного, обумовлюється необхідністю в подальшому визначення обсягу позовних вимог, належності та ефективності обраного способу їх захисту, визначенням належного відповідача(ів).

У цій справі позивачкою не доведено наявність предмета спору, тобто порушення, невизнання або оспорювання її права чи інтересу, а також вжиття необхідних заходів для належної реєстрації вже встановленого земельного сервітуту в Державному земельному кадастрі та в Державну реєстрі речових прав на нерухоме майно, або відмови у цьому.

Підсумовуючи викладене, оскільки у цій справі доведено відсутність факту порушення, невизнання або оспорювання права відповідачки щодо встановленого рішенням апеляційного суду сервітуту, неподання доказів щодо неможливості його реєстрації в Державному земельному кадастрі та Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, та наявності чинного рішення суду, ухваленого з приводу спору між тими самими сторонами (їх правопопередниками), про той самий предмет і з тих самих підстав, суд доходить висновку, що у цій справі має місце ідеальна сукупність підстав для закриття провадження на підставі п. 2, 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

Судові витрати

У разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача (ч. 5 ст. 142 ЦПК України).

За приписами ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема витрат на професійну правничу допомогу, пов`язаних із залученням спеціалістів, експертів, з проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України).

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (ч. 8 ст. 141 ЦПК України).

19.08.2025 між ОСОБА_3 та Адвокатським бюро «Луба Владислава» укладено договір про надання правничої допомоги № 9. Обсяг наданих послуг адвоката та їх вартість відображено у акті приймання-передачі виконаних робіт від 18.03.2026 на загальну суму 30 000 грн. Доказів оплати не надано.

Аналізуючи подані представником відповідачки документи про сплату витрат на правничу допомогу в частині обґрунтованості розміру, заявленого до сплати, суд виходить з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи. Відтак, позивач повинен підтвердити, що витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Оцінюючи предмет позову у цій справі суд доходить висновку, що наразі існує відносно усталена судова практика щодо встановлення та виконання земельного сервітуту. Отже предмет позову вимагає витрачання значної кількості часу для формування позиції позивача, вивчення великої кількості документів та нормативно-правових актів.

Ураховуючи викладене та беручи до уваги обсяг наданих представником відповідачки правничих послуг (надання консультацій, збір доказів, підготування процесуальних документів, участь у судових засіданнях), їх середню складність, відносно усталену судову практику зі спірного питання, співвідношення з ціною позову, суд уважає, що стягнення з позивачки суми в розмірі 20 000 грн буде достатнім для відшкодування понесених витрат на правничу допомогу, пропорційним обсягу та складності наданих правничих послуг, відповідатиме критеріям розумності та справедливості. Водночас, означена сума відшкодування не буде нести надмірний тягар для відповідачки.

Також, суд уважає за необхідне стягнути інші судові витрати, які стосуються розгляду цієї справи, а саме оплату за надані послуги ТОВ «Одеський інститут землеустрою» за виготовлення кадастрового плану земельної ділянки, що підтверджується договором від 18.03.2026 № 11, квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки від 19.03.2026 № ПН1159 на суму 7 000 грн, та послуги банку з її перерахування в розмірі 105 грн.

Послуги з оплати відправної кореспонденції у справі також підтверджені чеками від 10.03.2026 на суму 146 грн та від 15.12.2025 на суму 50 грн.

В частині витрат на друкарські послуги необхідно відмовити, оскільки із наданих чеків не вбачається, що оплата проведена за роздруківку документів, які стосуються цієї справи.

До акту приймання-передачі наданих сполу від 11.12.2025 № 10 щодо технічного обстеження стіни житлового будинку, не долучено договір та підтверджуючі документи про оплату.

Суд роз`яснює, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч. 8 ст. 141 ЦПК України).

На підставі викладеного, керуючись ст. 49, 84, 103, 142, 206, 255, 256, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні клопотання представника позивачки про витребування доказів - відмовити.

2. У задоволенні повторного клопотання представника позивачки про призначення у справі земельно-технічної експертизи - відмовити.

3. Клопотання представника відповідачки про закриття провадження у справі - задовольнити частково.

4. Провадження у справі закрити на підставі п. 2, 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України у зв`язку з відсутністю предмета спору та наявності рішення суду, ухваленого з приводу спору між тими самими сторонами (їх правопопередниками) про той самий предмет і з тих самих підстав.

5. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судові витрати на правничу допомогу в розмірі 20 000 грн, із залучення спеціалістів в загальному розмірі 7 150 грн, з оплати відправки кореспонденції у справі в загальному розмірі 196 грн, а всього на загальну суму 27 346 грн.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Учасники справи:

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_4 );

Відповідачка: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (код ЄДРПОУ № НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ).

Суддя К. А. Цирфа