ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
01010, м. Київ, вул. Князів Острозьких, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6aa.court.gov.ua
Головуючий суддя у першій інстанції: Іщук І.О. Суддя-доповідач: Епель О.В.
УХВАЛА
02 червня 2026 року Справа № 640/29061/20
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Епель О.В.,
суддів: Мєзєнцева Є.І., Файдюка В.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві звіт Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про виконання рішення суду у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
1. ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - Відповідач), в якому просив:
1) визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо зменшення ОСОБА_1 щомісячного розміру пенсії за вислугу років, призначеної згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ, з 11 381,82 грн до 8743,21 грн, починаючи з 01.01.2018;
2) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за вислугу років, призначену згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ, у розмірі 11381,82 грн, починаючи з 01.01.2018.
2. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 грудня 2021 року позов задоволено частково:
1) визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києва щодо виплати пенсії Позивачу в неповному розмірі, а саме 50% суми підвищення пенсії з 01.01.2018 та 75% суми підвищення пенсії з 01.01.2019;
2) зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити перерахунок та виплату Позивачу 100% суми підвищення пенсії за період з 01.01.2018 по 31.12.2019, з урахуванням виплачених сум.
У задоволенні позову в іншій частині вимог - відмовлено.
3. Не погоджуючись з таким рішенням суду, Позивач подав апеляційну скаргу.
4. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2022 року:
1) апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково;
2) рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 грудня 2021 року - скасувати та ухвалити постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії - задоволено частково;
3) визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо зменшення ОСОБА_1 щомісячного розміру пенсії за вислугу років, призначеної згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ, з 11 381,82 грн до 8743,21 грн, починаючи з 01.01.2018;
4) зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві з 01.01.2018 перерахувати ОСОБА_1 пенсію за вислугу років, призначену йому згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ, у розмірі 11381,82 грн (одинадцять тисяч триста вісімдесят одна гривня та вісімдесят дві копійки) та виплатити відповідну донараховану різницю;
5) у задоволені позову в іншій частині позовних вимог - відмовлено;
6) стягнуто на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати в розмірі 2101,80 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві.
5. Позивачем подано заяву про встановлення судового контролю за виконанням вказаного судового рішення суду, яка ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.01.2024 заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду задоволено частково, а саме:
- установлено судовий контроль за виконанням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2022 року у справі № 640/29061/20;
- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві подати звіт про виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2022 року у справі № 640/29061/20;
- установлено Головному управлінню Пенсійного фонду України в м. Києві строк один місяць з дня отримання копії цієї ухвали суду для подання звіту про виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2022 року у справі № 640/29061/20.
6. В наступному Відповідачем неодноразово подавалися звіти про виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2022 року у справі № 640/29061/20, втім, судом встановлювався новий строк для подання звіту, оскільки рішення суду не було виконано в повному обсязі, а саме в частині виплати нарахованої заборгованості.
7. 06.04.2026 від Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві повторно надійшов звіт про виконання судового рішення у якому Відповідач просить прийняти звіт про виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2022 року у справі №640/29061/20 та завершити процедуру судового контролю, оскільки Головним управлінням вжито всіх заходів в межах повноважень щодо виконання судового рішення.
При цьому, Відповідач зазначає, що у 2025-2026 роках було здійснено виплату коштів у розмірі 766,05 грн у відповідності до приписів Постанови КМУ від 14.07.2025 № 821, якою затверджено Порядок здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень.
Також, Відповідач просить звільнити керівника ГУ ПФУ в м. Києві від сплати штрафу у відповідності до ч. 5 ст. 382-3 КАС України.
8. Перевіривши доводи Заявника, дослідивши відповідні докази, установивши певні обставини, надавши їм юридичну оцінку та проаналізувавши норми законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що звіт про виконання рішення суду підлягає прийняттю з встановленням нового строку для подання звіту огляду на наступне.
9. Нормативно-правове обґрунтування.
Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 124 Конституції України регламентовано, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.
Суб`єктами, на яких поширюється обов`язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.
Аналогічна норма закріплена у частині другій статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та у статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Згідно зі ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
У частинах першій, другій, третій, четвертій, п`ятій, одинадцятій статті 3823 КАС України закріплено, що за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу.
Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.
Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу.
У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.
Половина суми штрафу стягується на користь заявника, інша половина - до Державного бюджету України.
Суд за клопотанням суб`єкта владних повноважень може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, що підтверджують здійснення керівником такого суб`єкта владних повноважень дій, які спрямовані на виконання судового рішення та які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.
Якщо судове рішення стосується здійснення виплат (пенсійних, соціальних тощо), суд може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, які підтверджують відсутність бюджетних асигнувань у суб`єкта владних повноважень та вжиття його керівником всіх необхідних заходів для встановлення таких бюджетних асигнувань, які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.
Якщо суд прийняв звіт про виконання судового рішення, але суб`єктом владних повноважень відповідне судове рішення виконано не в повному обсязі, суд одночасно встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу.
Висновки апеляційного суду.
14. Отже, адміністративним процесуальним законодавством регламентовано інститут судового контролю за виконанням судового рішення, метою якого є забезпечення реалізації конституційного принципу обов`язковості судового рішення та реальне відновлення прав особи, які ним захищені.
15. Перевіряючи звіт про виконання судового рішення в цій справі, поданий Відповідачем, колегія суддів звертає увагу на те, що у постанові ШААС від 25.05.2022 було зобов`язано ГУ ПФУ в м. Києві здійснити перерахунок та виплату Позивачеві його пенсію за вислугу років, призначену йому згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ, у розмірі 11381,82 грн.
16. Разом з тим, зі звіту пенсійного органу, наданого повторно, та з доданих до нього документів вбачається, що Відповідачем на виконання судового рішення в цій справі було проведено перерахунок пенсії Позивача, а також нарахування заборгованості, яка виникла після перерахунку пенсії за період з 01.01.2018 по 28.02.2022.
Втім, станом на день подання звіту, виплата зазначеної вище заборгованості Відповідачем не була здійснена в повному обсязі.
Отже, постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.11.2023 виконана Відповідачем частково.
17. При цьому, колегія суддів відзначає, що вищевказана постанова ШААС набрала законної сили та є обов`язковою до виконання в повному обсязі.
18. Разом з тим, доводи Відповідача щодо відсутності коштів для виконання рішення суду в цій справі колегія суддів до уваги не приймає, оскільки відсутність коштів за відповідною бюджетною програмою, не дає право боржнику не виконувати рішення суду.
Аналогічні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 815/591/17.
19. У справі «Сук проти України» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що державні органи не можуть посилатися і на відсутність коштів як на підставу невиконання зобов`язань.
У рішенні по справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» ЄСПЛ наголосив, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним.
20. Разом з тим, колегія суддів зазначає, що виконання судового рішення є завершальною стадією судового провадження та невід`ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, складовою права на справедливий суд.
21. Посилання Відповідача на постанову Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки приписи цієї постанови КМУ не нівелюють обов`язок суб`єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду.
22. При цьому, за приписами Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05 червня 2012 року № 4901-VI (далі - Закон № 4901) держава бере на себе зобов`язання щодо виконання рішень суду про стягнення коштів з державного органу, які не були погашені. Статтею 3 Закону № 4901-VI передбачено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється Державною казначейською службою в межах спеціальних бюджетних коштів, призначених для забезпечення виконання рішень суду.
Вказані висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в ухвалі від 17 вересня 2024 року у справі №200/3958/19-а.
23. Вказане, відповідно є ще одним, альтернативним способом виконання судового рішення, який реалізується органами казначейської служби, що дозволяє як Позивачу, так і Відповідачу в межах компетенції звертатися до органів казначейської служби за отриманням інформації про виконання останніми зобов`язань, зокрема, за рішеннями судів, в тому числі постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2022 року у справі №640/29061/20.
24. Відповідно до ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути, позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які, на її думку, є необхідними для здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
25. Отже, вищевказана норма гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і в оцінці дотримання «справедливого балансу» в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за яких майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.
26. Крім того, згідно з практикою ЄСПЛ, Конвенція призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних (рішення від 09.101979 в справі Ейрі (п.24). У розумінні ст.1 Першого протоколу до Конвенції «майном» визнаються активи, включаючи права вимоги, стосовно яких заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання» на отримання можливості ефективно здійснити майнове право (рішення ЄСПЛ у справі «Стретч проти Сполученого Королівства» (п.32)), а також право на певні суми соціальних виплат , у тому числі , у разі їх невиплаті є втручанням у право на мирне володіння майном (п.34. рішення ЄСПЛ по справі «Суханов та Ільченко проти України» (заяви №68385/10 та №71378/10), рішення набуло статусу остаточного від 26.09.2014.
27. «Законне сподівання» на отримання «активу» також може захищатися ст.1 Першого протоколу. Так, якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «законне сподівання», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування (див. рішення у справі «Копецький проти Словаччини» (Kopecky v. Slovakia) [ВП], заява №44912/98, п.52, ЄСПЛ 2004-IX). Проте не можна стверджувати про наявність законного сподівання, якщо існує спір щодо правильного тлумачення та застосування національного законодавства і вимоги заявника згодом відхиляються національними судами (див. вищенаведене рішення у справі «Копецький проти Словаччини» (Кореску v. Slovakia), п.50; «Anheuser-Busch Inc. проти Португалії» (Anheuser-Busch Inc. v. Portugal) [ВП], заява №73049/01, п.65, ЄСПЛ 2007-І).
Першим і найголовнішим правилом ст.1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету «в інтересах суспільства». Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено «справедливий баланс» між загальними інтересами суспільства та обов`язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справі «Формер Кінг з Греції та інші проти Греції» (Former King of Greece and Others v. Greece) [ВП], заява №25701/94, пп.79 та п.82, ЄСПЛ 2000-XII).
28. З огляду на викладене вище, у суду відсутні достатні правові підстави стверджувати, що судове рішення в цій справі було виконано Відповідачем у повному обсязі і що захищене в цій справі право Позивача повністю відновлено.
29. Разом з тим, колегія суддів відзначає, що згідно положень ч. 2 ст. 382-3 КАС України, суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення. У відповідності до положень ч. 11 ст. 382-3 КАС України, якщо суд прийняв звіт про виконання судового рішення, але суб`єктом владних повноважень відповідне судове рішення виконано не в повному обсязі, суд одночасно встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу.
30. Надаючи оцінку доводам ГУ ПФУ в м. Києві, колегія суддів приймає до уваги ті обставини, що Відповідачем регулярно вживаються заходи, спрямовані на виконання судового рішення, зокрема звернення до головного розпорядника бюджетних коштів - Пенсійного фонду України щодо виділення бюджетних призначень для виконання постанови ШААС від 25.05.2022 у цій справі, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями листів від 26.01.2024 №2600-0505-5/18081, від 14.03.2024 №2600-0505-5/55093, від 16.05.2024 № 2800-040203-9/30118, від 17.05.2024 №2800-030201-9/30456, від 07.02.2025 № 2600-0405-5/22276, від 13.05.2025 вих. №2600-0405-5/86316, а також від 25.09.2025 № 2600-0405-5/170056. Втім, у відповідь листами Пенсійного фонду України повідомлено про можливість здійснення виплати боргу лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України та в порядку черговості.
31. Також у матеріалах справи наявні копії звітів про виконання бюджетів ПФУ на 2022 рік, 2023 рік, тимчасового розпису на 2023 рік та на 1 та 2 квартали на 2024 року з яких вбачається, що видатки, виділені на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду використано. Також Відповідачем надано план доходів і видатків ГУ ПФУ в м. Києві на 2025 рік у якому видатки на виплат для забезпечення виконання рішень суду встановлені у розмірі 124, 9 тис. грн, а також щомісячний розпис доходів і видатків ГУ ПФУ в м. Києві на 2025 рік, які підтверджують здійснення видатків на виконання рішень судів.
Окрім того, як зазначає Відповідач, залишок невиплачених коштів, нарахованих на виконання судових рішень та які підлягають виплаті становить 406811,54 грн і у період з 31.10.2025 по 23.03.2026 ним щомісячно здійснювалися виплати на виконання рішень судів.
32. Вказане дозволяє колегії суддів стверджувати, що ГУ ПФУ в м. Києві наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення.
33. З огляду на викладене вище, колегія суддів приходить до висновку про відсутність достатніх бюджетних асигнувань у суб`єкта владних повноважень на виплату заборгованості Позивачу в порядку черговості.
34. Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність достатніх правових підстав для прийняття звіту про виконання постанови суду з установленням нового строку для його подання. Правові підстави для накладення на керівника Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві штрафу - відсутні.
Керуючись ст.ст. 242, 248, 250, 325, 328, 329, 370, 3811, 382, 3821, 3822 , 3823 КАС України, суд,
УХВАЛИВ:
Звіт Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про виконання судового рішення - прийняти.
Установити Головному управлінню Пенсійного фонду України в м. Києві новий строк для подання звіту про виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2022 року у справі №640/29061/20 - три місяці з дня отримання копії цієї ухвали суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Судове рішення виготовлено 02.06.2026.
Головуючий суддя О.В. Епель
Судді: Є.І. Мєзєнцев
В.В. Файдюк