Справа № 214/6175/26
2-о/214/159/26
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
про залишення заяви без руху
02 червня 2026 року Суддя Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області Ковтун Н.Г. отримавши матеріали цивільної справи за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення,
ВСТАНОВИВ:
Заявник ОСОБА_1 звернувся до суду про встановлення факту родинних відносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , як між рідним сином, матір`ю та батьком.
Відповідно до ч.3 ст. 294 ЦПК України, справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.
Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, встановлено, що заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175, 177 ЦПК України, з огляду на наступне.
Відповідно до положень ч.4 ст.294 ЦПК України, справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб.
Так, заявниками у справі про встановлення факту родинних відносин можуть бути: спадкоємці померлої особи, які мають право на спадщину як за законом, так і за заповітом і для яких у зв`язку із встановленням факту родинних відносин мають настати певні юридичні наслідки; особи, які мають право на пенсію у зв`язку із втратою годувальника і яким органи пенсійного фонду відмовили в її призначенні через відсутність доказів, що підтверджують родинні відносини; інші особи, якщо встановлення такого факту тягне виникнення юридичних наслідків для цих осіб (територіальні громади, органи РАЦС, тощо); прокурор у порядку статей 56, 57 ЦПК України відповідно до ст. 23 Закону України ''Про прокуратуру'' також має право звернутися до суду із заявою про встановлення факту родинних відносин для осіб, інтереси яких він представляє за законом.
Водночас справи про встановлення факту родинних відносин з метою одержання спадщини не можуть розглядатися судами, якщо заявник відповідно до ст. 1224 ЦК України усунений від права на спадкування.
До заінтересованих осіб належать особи, які беруть участь у справі та мають у ній юридичну заінтересованість. Коло заінтересованих осіб визначається взаємовідносинами із заявником у зв`язку з обставинами, які підлягають встановленню і які можуть вплинути на їх права та обов`язки. Участь у справі цих осіб зумовлюється тим, що із установленням окремих обставин заявник може реалізувати свої права у правовідносинах, у яких беруть участь і заінтересовані особи. Для цих осіб характерним є те, що їхні суб`єктивні права та обов`язки мають юридичний зв`язок із суб`єктивними правами і обов`язками заявників.
Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 року ''Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення'', залежно від мети встановлення фактів заінтересованими особами в цих справах можуть бути, наприклад, відділи соціального захисту населення - у справах про встановлення факту перебування на утриманні особи, яка померла, для призначення пенсії заявникові; інші спадкоємці - у справах про встановлення факту прийняття спадщини; органи внутрішніх справ - у справах про встановлення факту родинних відносин для вирішення питання про належність до громадянства України; органи страхування - у справах про встановлення факту належності страхового свідоцтва.
Відповідно до листа ВСУ від 01.01.2012 року "Про судову практику розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення", заявниками у справі про встановлення факту родинних відносин можуть бути спадкоємці померлої особи, які мають право на спадщину як за законом, так і за заповітом, і для яких у зв`язку із встановленням факту родинних відносин мають настати певні юридичні наслідки; особи, які мають право на пенсію у зв`язку із втратою годувальника і яким органи пенсійного фонду відмовили в її призначенні через відсутність доказів, що підтверджують родинні відносини; інші особи, якщо встановлення такого факту тягне виникнення юридичних наслідків для цих осіб.
Заінтересовані особи беруть участь у справах цієї категорії з метою захисту своїх інтересів або інтересів держави. Заінтересованими особами у справах про встановлення факту родинних відносин залежно від мети встановлення цього факту можуть бути й інші особи, які мають право на спадщину (брати, сестри, онуки, особи, на користь яких складено заповіт, усиновлені, територіальна громада за відсутності інших спадкоємців за законом і заповітом).
За нормою ст.318 ЦПК України у заяві повинно бути зазначено: 1) який факт заявник просить встановити та з якою метою; 2) причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; 3) докази, що підтверджують факт. До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини.
Так, у заяві ОСОБА_1 просить встановити факт родинних відносин між ним матір`ю та батьком, однак не вказує для чого йому необхідно встановлення даного факту.
Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо, зокрема, згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.
Справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.
Із ч. 1 ст. 1269 ЦПК України вбачається, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживає постійно з спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Порядок правового регулювання діяльності нотаріату в Україні встановлено Законом України від 02 вересня 1993 року ''Про нотаріат'' (далі - Закон).
Частиною 1 ст. 1 вказаного Закону встановлено, що нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.
Так, згідно ч. 2 ст. 2-1 Закону, контроль за організацією нотаріату, перевірка організації нотаріальної діяльності нотаріусів, дотримання ними порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства здійснюються Міністерством юстиції України, Головним управлінням юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головними управліннями юстиції в областях, містах Києві та Севастополі.
Відповідно до п. 1 глави 13 Наказу Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 ''Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України'', нотаріус відмовляє у вчиненні нотаріальної дії у випадках, передбачених Законом.
Пунктом 3 глави 13 Наказу № 296/5 від 22.02.2012 визначено, що нотаріус на вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, зобов`язаний викласти причини відмови в письмовій формі і роз`яснити порядок її оскарження. У цих випадках нотаріус протягом трьох робочих днів виносить постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії.
Згідно п. 1 глави 14 Наказу № 296/5 від 22.02.2012, нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду.
Тобто, законодавцем визначено, що спадкоємці мають звернутися із відповідною заявою до нотаріуса, на підставі якої той заводить спадкову справу, а у випадку неможливості оформити процедуру спадкування та видати свідоцтво про право на спадщину, нотаріус зобов`язаний відмовити у видачі свідоцтва про право на спадщину, про що він виносить відповідну постанову. Вказана відмова нотаріуса є підставою для звернення до суду.
Згідно з положеннями статтей 66, 67 Закону, на майно, що переходить за правом спадкоємства до спадкоємців або держави за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством, на ім`я всіх спадкоємців або за їх бажанням кожному з них окремо, нотаріусом за місцем відкриття спадщини видається свідоцтво про право на спадщину.
Відповідно до ч. 4 ст. 49 Закону, на вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, зобов`язані викласти причини відмови в письмовій формі і роз`яснити порядок її оскарження. Про відмову у вчиненні нотаріальної дії нотаріус протягом трьох робочих днів виносить відповідну постанову.
Таким чином, передумовою звернення до суду за захистом порушених, невизнаних або оспорюваних прав є наявність постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії.
Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, особа вправі звернутися до суду із заявою, у тому числі й про встановлення факту родинних відносин. В протилежному випадку - дії нотаріуса можуть бути оскаржені в передбаченому законом порядку.
У матеріалах справи відсутня постанова нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії.
Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
З огляду на вищезазначене дану заяву слід залишити без руху, надавши заявнику строк п`ять днів з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху, для усунення вищезазначених недоліків.
Керуючись статтями 175,177,185 ЦПК України,
УХВАЛИВ:
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення - залишити без руху.
Надати заявнику строк, не більше п`яти днів з моменту отримання копії цієї ухвали, для виправлення недоліків заяви.
Роз`яснити заявнику, що в разі якщо у вказаний строк недоліки заяви не будуть усунуті, заява вважається неподаною і повертається заявнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя Ковтун Н.Г.