ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: [телефон приховано]
У Х В А Л А
про відмову у забезпеченні позову
02 червня 2026 року № 380/10258/26
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого суді Коморного О.І., розглянув в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії. -
в с т а н о в и в :
У провадженні Львівського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа № 380/10258/26 за позовом ОСОБА_1 (далі - Позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) (далі - Відповідач).
Предметом адміністративного позову є визнання протиправною бездіяльності Відповідача, яка полягає у неактуалізації даних у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також зобов`язання Відповідача коректно відобразити правовий статус Позивача як особи, виключеної з військового обліку.
01 червня 2026 року до суду надійшла заява Позивача про забезпечення позову. З метою запобігання порушенню своїх прав до ухвалення судового рішення по суті спору, заявник просить суд вжити таких заходів забезпечення:
1. Заборонити ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), а також його посадовим та службовим особам, вчиняти будь-які дії щодо мобілізації та призову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на військову службу під час мобілізації в особливий період до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 380/10258/26.
2. Заборонити Відповідачу до набрання законної сили судовим рішенням у справі вчиняти дії, безпосередньо пов`язані з оформленням, організацією або реалізацією призову Позивача на військову службу під час мобілізації. Зокрема, заборонити приймати рішення чи накази щодо призову Позивача, направляти його до військової частини або вчиняти інші дії, наслідком яких може стати фактична мобілізація Позивача.
В обґрунтування поданої заяви заявник посилається на те, що 07 квітня 2022 року його виключено з військового обліку на підставі пункту 6 частини шостої статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Цей факт належним чином підтверджується відповідною відміткою у його тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного.
Незважаючи на наявність офіційно підтвердженого статусу особи, виключеної з військового обліку, Відповідач надіслав Позивачу повістку з вимогою з`явитися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для уточнення облікових даних.
На переконання заявника, такі дії Відповідача свідчать про існування очевидного та реального ризику подальшого вчинення щодо нього заходів, спрямованих на призов на військову службу. Позивач наголошує, що невжиття заходів забезпечення позову унеможливить або істотно ускладнить виконання майбутнього рішення суду та зведе нанівець ефективний захист його оспорюваних прав, оскільки у разі здійснення фактичної мобілізації відновити його попереднє правове становище буде вкрай складно або взагалі неможливо.
Вирішуючи питання про наявність обґрунтованих підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суд виходить із такого правового регулювання та сталої судової практики.
Відповідно до частини першої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені статтею 151 цього Кодексу заходи забезпечення позову.
Згідно з частиною другою статті 150 КАС України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1. невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2. очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Частиною другою статті 151 КАС України імперативно передбачено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересів), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Щодо правової природи інституту забезпечення позову та критеріїв співмірності
Інститут забезпечення адміністративного позову є винятковою процесуальною гарантією захисту прав, свобод та законних інтересів осіб, яка застосовується судом виключно за наявності об`єктивних, документально підтверджених обставин, що свідчать про реальну (а не гіпотетичну) загрозу невиконання майбутнього рішення суду.
Верховний Суд неодноразово формував правову позицію щодо того, що забезпечення позову - це тимчасове обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя. Водночас застосування таких заходів не повинно призводити до невиправданого втручання в діяльність суб`єктів владних повноважень, особливо коли йдеться про виконання ними функцій держави у сфері національної безпеки та оборони.
Адекватність та співмірність заходу забезпечення позову визначається його прямою відповідністю тим позовним вимогам, на забезпечення яких він вживається. Співмірність передбачає збалансоване співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів із тими наслідками, які можуть настати в результаті їх невжиття, з обов`язковим урахуванням того, чи не призведе таке забезпечення до фактичного вирішення спору по суті ще до ухвалення судового рішення.
Оцінюючи доводи ОСОБА_1 , суд перш за все звертає увагу на те, що предметом судового розгляду у даній справі є вимога виключно інформаційного (реєстраційного) характеру - зобов`язання суб`єкта владних повноважень актуалізувати дані в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів і відобразити статус позивача як особи, виключеної з військового обліку.
Водночас, у заяві про забезпечення позову заявник просить суд застосувати екстраординарний захід - повністю заборонити органу військового управління (Відповідачу) вчиняти будь-які дії щодо його призову на військову службу під час загальної мобілізації.
Суд критично оцінює такі доводи та зазначає, що сам по собі факт отримання позивачем повістки для уточнення військово-облікових даних не є тотожнім прийняттю рішення про його негайний призов на військову службу. Процедура призову є складним, багатоетапним законодавчо визначеним процесом. Окрім оновлення даних, вона обов`язково передбачає проходження військово-лікарської комісії (ВЛК) для встановлення актуального стану здоров`я, визначення ступеня придатності до служби, вивчення сімейних обставин тощо.
Заявником не надано суду жодного належного, допустимого та достовірного доказу (наприклад, наказу про призов, бойової повістки (розпорядження) про відправку до військової частини), який би підтверджував, що Відповідачем вже ухвалено остаточне владне управлінське рішення щодо його безпосередньої мобілізації.
Відтак, твердження заявника про неминучість незаконного призову та завдання йому незворотної шкоди ґрунтуються виключно на його власних суб`єктивних припущеннях, прогнозах та побоюваннях. Забезпечення позову на підставі припущень є прямо порушенням норм процесуального законодавства.
Щодо неприпустимості втручання у дискреційні повноваження військового управління в умовах воєнного стану
Суд також вважає за необхідне наголосити на конституційному вимірі спірних правовідносин. Відповідно до статті 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов`язком кожного громадянина.
Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, на які державою покладено виключну компетенцію щодо забезпечення виконання законодавства про військовий обов`язок і військову службу, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Задоволення заяви ОСОБА_1 та встановлення судової заборони ТЦК та СП вчиняти дії, спрямовані на організацію, підготовку та проведення мобілізаційних заходів щодо конкретної особи, становитиме очевидне, грубе та непропорційне втручання суду у дискреційні повноваження органів військового управління.
Адміністративний суд не наділений повноваженнями перебирати на себе функції суб`єкта владних повноважень у сфері оборони держави або наперед блокувати його діяльність. Вжиття судом запропонованих заходів забезпечення фактично означатиме надання позивачу індивідуального «судового імунітету» від виконання військового обов`язку та попереднє вирішення питань, які взагалі не охоплюються предметом адміністративного позову.
Такий підхід суперечить інтересам національної безпеки, обороноздатності держави в умовах запровадженого воєнного стану та порушує баланс публічних і приватних інтересів.
До того ж, заявником не доведено, що невжиття таких радикальних заходів унеможливить чи бодай ускладнить виконання майбутнього рішення суду щодо внесення змін до Реєстру. Зобов`язання відповідача актуалізувати електронні облікові дані може бути виконано за будь-яких обставин, незалежно від вжиття заходів забезпечення.
На цій процесуальній стадії суд також не вбачає очевидних ознак протиправності в діях Відповідача (зокрема щодо вручення повістки для уточнення даних), які б вимагали негайного, екстреного втручання суду шляхом заборони діяльності ТЦК та СП.
За таких обставин, всебічно, повно та об`єктивно оцінивши наведені в заяві мотиви, проаналізувавши норми матеріального та процесуального права, суд дійшов висновку, що заявлені заходи забезпечення позову не є співмірними із заявленими позовними вимогами, їх вжиття здатне невиправдано заблокувати виконання функцій держави у сфері оборони, а заявником не доведено наявності правових підстав, визначених статтею 150 КАС України.
Відтак, у задоволенні заяви про забезпечення позову необхідно відмовити повністю.
Керуючись статтями 150, 151, 153, 154, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
п о с т а н о в и в :
1. У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі № 380/10258/26 - відмовити повністю.
2. Копію ухвали надіслати учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Оскарження ухвали про відмову у забезпеченні позову не зупиняє провадження у справі.
Суддя Коморний О.І.