ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
У Х В А Л А
03 червня 2026 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 740/7252/24
Головуючий у першій інстанції - Олійник В. П.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/769/26
Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
головуючої-судді Шитченко Н.В.,
суддів Висоцької Н.В., Мамонової О.Є.,
із секретарем Зіньковець О.О.,
позивач ОСОБА_1 ,
відповідач ОСОБА_2 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Ніжинський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Ніжинському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції,
розглянув клопотання ОСОБА_2 про призначення судово-генетичної експертизи у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 04 грудня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення батьківства.
У С Т А Н О В И В:
У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 , в якому просила визнати відповідача батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та внести зміни до актового запису про народження № 171, складеного 31 березня 2010 року відділом РАЦС Ніжинського МРУЮ Чернігівської області про народження ОСОБА_3 шляхом зазначення відомостей про батька, указавши відповідача батьком дитини.
Мотивуючи заявлені вимоги, зазначала, що з відповідачем перебувала у зареєстрованому шлюбі, який 24 січня 2007 року було розірвано. Незважаючи на розірвання шлюбу, сторони до листопада 2009 року продовжували спільно проживати однією сім`єю, і в цей час позивачка завагітніла. Згодом за ініціативою відповідача спільне проживання сторін припинилось. ІНФОРМАЦІЯ_2 народився син ОСОБА_4 , відомості про батька дитини записано відповідно до ст. 135 СК України.
ОСОБА_1 указувала, що після народження сина надала можливість колишньому чоловіку брати участь у вихованні дитини та спілкуванні з нею, відповідач періодично надавав матеріальну допомогу, привселюдно визнаючи батьківство щодо сина. Проте з початку 2020 року припинив допомагати фінансово, уникає спілкування з дитиною, заперечуючи батьківство стосовно хлопчика, що зумовило звернення з даним позовом.
Рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 04 грудня 2025 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Внесено зміни в актовий запис № 171 від 31 березня 2010 року, виданий відділом РАЦС Ніжинського МРУЮ Чернігівської області, шляхом запису в графі «батько дитини» відповідача ОСОБА_2 .
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , вважаючи рішення суду незаконним та необґрунтованим, посилаючись на неповноту з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права, просить його скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.
За доводами апеляційної скарги суд першої інстанції не дотримався норм процесуального законодавства щодо повідомлення відповідача про судовий розгляд справи. Здійснення сповіщення ОСОБА_2 через месенджер Viber та sms-повідомлення прямо суперечить приписам ч. 13 ст. 128 ЦПК України, оскільки відповідних заяв на отримання повісток через мобільний застосунок чи sms-повідомлення відповідач не подавав, отже суд не мав законних підстав вважати скаржника належним чином повідомленим про розгляд справи.
ОСОБА_2 зазначає, що суд визнав факт батьківства лише через його неявку 13 червня та 14 липня 2025 року для забору біологічних матеріалів, визнавши таку поведінку як ухилення від проведення експертизи. Водночас його неявка до експертної установи зумовлена виключно збігом тяжких сімейних обставин та станом здоров`я відповідача, які об`єктивно унеможливили поїздку до м. Києва у визначені дати. Скаржник є батьком двох малолітніх дітей - сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та дочки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Саме народження молодшої дитини вимагало його постійну присутність вдома та допомогу дружині у догляді за дітьми. Незадовільний стан здоров`я у період призначення експертизи фізично обмежував мобільність ОСОБА_2 , що він неодноразово намагався донести суду шляхом звернення з клопотаннями про відкладення розгляду справи. Такі дії, на переконання відповідача, підтверджують його сумлінність як учасника процесу, оскільки він не ігнорував виклики до суду, а лише просив про розумне відстрочення розгляду справи.
Наголошує на тому, що суд фактично зробив його неявку єдиним та безальтернативним доказом батьківства, ігноруючи при цьому інші факти. За твердженням позивачки вони проживали разом до листопада 2009 року, проте шлюб сторін розірвано ще у 2007 році, тобто за 3 роки до народження ОСОБА_3 . Позивачкою не надано належних доказів проживання однією сім`єю з відповідачем у період 2007-2009 років (договорів оренди, реєстрації за однією адресою, свідчень сусідів, спільних рахунків тощо).
Вважає, що районний суд, взявши до уваги покази свідка, яка є матір`ю позивачки, залишив поза увагою те, що свідчення близької родички та візуальна схожість по фотографії є суб`єктивними факторами, які не можуть замінити наукове дослідження, особливо коли йдеться про питання встановлення батьківства щодо дитини. Жодна норма права не визначає «фотографічну схожість» як належний доказ у справах про батьківство. Покладаючи в основу рішення суб`єктивні враження свідка та візуальне порівняння фотознімків, суд не дотримався вимог ст. 110 ЦПК України, згідно з якою висновок експерта для суду не є обов`язковим, проте його відхилення має бути мотивованим. У цьому випадку суд фактично замінив відсутній висновок експертизи власними припущеннями, що є грубим порушенням стандартів доказування.
Позивачкою та Чернігівським відділом ДРАЦС у Чернігівському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції відзив на апеляційну скаргу у встановлений термін не подавався.
Задовольняючи позов ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що судово-генетичну експертизу, призначену ухвалою суду від 24 квітня 2025 року, не проведено через неодноразові неявки відповідача для відбору зразків крові, тобто наявне ухилення ОСОБА_2 від участі у проведенні експертизи, що є підставою для застосування наслідків такого ухилення відповідно до приписів ст. 109 ЦПК України.
Вирішуючи спір, районний суд взяв до уваги показання свідка ОСОБА_7 , відповідно до яких відповідач є батьком неповнолітнього ОСОБА_8 . Зазначив, що на наданих позивачкою фотознімках зафіксовано візуальну схожість рис обличчя неповнолітнього ОСОБА_8 та ОСОБА_2 . Виснував, що задоволення позову спрямоване на захист інтересів неповнолітньої дитини, забезпечення стабільності умов її життя, уникнення її душевних потрясінь та унеможливлення ситуації, за якої дитина не має батька.
ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_9 , про що відділом РАЦС Ніжинського МРУЮ Чернігівської області складено відповідний актовий запис № 171 та видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 , у якому батьками дитини зазначено ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с. 13).
Копією витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження № 0[телефон приховано] від 23 жовтня 2018 року підтверджено, що відомості про батька щодо дитини ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , записано відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України (а.с. 14).
Під час розгляду справи у суді першої інстанції ОСОБА_1 заявила клопотання про призначення судово-генетичної експертизи (а.с. 25).
Ухвалою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 24 квітня 2025 року призначено судово-генетичну експертизу, на вирішення якої поставлено питання: «Чи є ОСОБА_2 , 1978 року народження, біологічним батьком неповнолітнього ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , матір`ю якого є ОСОБА_1 .?» (а.с. 44-46).
Указану ухвалу повернуто до районного суду без виконання у зв`язку з неявкою 13 червня 2025 року та 04 липня 2025 року ОСОБА_2 для відбору зразків крові, про що зазначено у листах Державної спеціалізованої установи «Київське міське бюро судово-медичної експертизи» від 18 червня 2025 року та від 08 липня 2025 року (а.с. 51, 53).
Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції ОСОБА_2 заявив клопотання про призначення судово-генетичної експертизи для вирішення спірного питання про його батьківство відносно неповнолітнього ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 112-113).
У заяві про розгляд справи без її участі позивачка просила залишити рішення суду без змін (а.с. 93).
Колегія суддів вважає, що клопотання відповідача про призначення у справі судово-генетичної експертизи підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 29 квітня 2019 року у справі «Міфсуд проти Мальти» («Mifsud v. Malta», заява № 62257/15) зазначено, що ДНК-тест - це науковий метод, наявний (у той час - на початку 2000-х і донині) для точного визначення батьківства дитини, а його доказове значення значно переважає будь-які інші докази, представлені сторонами для підтвердження або спростування біологічного батьківства.
Ураховуючи доводи, викладені ОСОБА_2 в апеляційній скарзі щодо визначального значення висновку судово-генетичної експертизи для вирішення питання щодо встановлення батьківства, а також те, що в суді першої інстанції експертною установою судову експертизу, яка б підтверджувала чи спростовувала батьківство ОСОБА_2 відносно неповнолітньої дитини ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не проведено, як стверджує відповідач з поважних причин, а для з`ясування обставин, які мають значення для справи, потрібні спеціальні знання, у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо та сторонами не надані відповідні висновки експертів із цього питання, колегія суддів вважає за доцільне призначити у справі судово-генетичну експертизу.
Проведення експертизи належить доручити Чернігівському науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України, та на час її проведення провадження у справі зупинити.
Керуючись ст. 103, 104, 252, 253 ЦПК України,
П О С Т А Н О В И В:
Клопотання ОСОБА_2 про призначення судово-генетичної експертизи - задовольнити.
Призначити у справі судово-генетичну експертизу, на вирішення якої постановити питання:
«Чи являється ОСОБА_2 , громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_3 , біологічним батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , матір`ю якого є ОСОБА_1 ?»
Проведення експертизи доручити Чернігівському науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України (14037, м. Чернігів, вул. Експертна, 23), куди зобов`язані з`явитися ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) з неповнолітньою дитиною ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Попередити експертів про кримінальну відповідальність за ст. 384, 385 КК України.
Роз`яснити сторонам, що відповідно до ст. 109 ЦПК України у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.
Витрати, пов`язані з проведенням експертизи, покласти на відповідача ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , тел. НОМЕР_4 ).
У розпорядження експертів надати матеріали цивільної справи № 740/7252/24.
На час проведення експертизи провадження у справі зупинити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуюча Н.В. Шитченко
Судді Н.В. Висоцька
О.Є. Мамонова