Справа № 948/374/25
Номер провадження 2-др/948/4/26
У Х В А Л А
03.06.2026 Машівський районний суд Полтавської області в складі:
головуючого-судді Косик С.М.,
за участю: секретаря Ткач Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Машівка заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Жигилій І.Ф. про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_3 , про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою,
в с т а н о в и в :
у провадженні Машівського районного суду Полтавської області перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_3 , про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою.
27.04.2026 року дану справу було розглянуто з ухваленням рішення, за яким позов задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 33 509, 70 грн, моральну шкоду у розмірі 5000, 00 грн, та судовий збір в розмірі 730,00 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено (а.с.228-231 т.1).
05.05.2026 від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Жигилій І.Ф. надійшла заява про ухвалення додаткового рішення про стягнення понесених судових витрат на професійну правничу допомогу, у якій вона просить долучити до матеріалів справи належним чином завірені копії документів, що підтверджують понесені позивачем судові витрати на правничу допомогу, ухвалити додаткове рішення та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.
Заява мотивована тим, що за рішенням суду від 27.04.2026 р. позовну заяву задоволено частково. При зверненні до суду позивачем ОСОБА_1 було зазначено, що понесені судові витрати у зв`язку з розглядом справи складають судовий збір та витрати на правничу допомогу, але даним рішенням не вирішено питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, а тому вважає що це є підставою для ухвалення додаткового рішення.
16.12.2024 р. ОСОБА_1 з метою отримання правничої допомоги у даній справі уклав договір про надання правової (правничої) допомоги з адвокатом Жигилій І.Ф., за яким було сплачено гонорар у розмірі 10 000,00 грн, а тому позивач має намір реалізувати процесуальне право на стягнення понесених судових витрат.
Зважаючи на вищевикладене, посилаючись на норми законодавства, практику Верховного Суду, Європейського суду з прав людини представниця позивача вважає, що компенсація витрат на правничу допомогу є необхідною компенсацією позивачу витрат, які були неминуче понесені у зв`язку з розглядом справи (а.с.1-4 т.2).
Представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_4 подав заяву про розгляд справи без його участі та участі відповідача, просив відмовити у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення, покликаючись на те, що заявлений до стягнення розмір правничої допомоги є неспівмірним із складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим часом, а також стороною позивача не було зароблено жодних заяв про щодо розподілу судових витрат під час судового розгляду справи (а.с.17-24 т.2).
Відповідно до ч.3 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
Суд уважає за можливе розглянути заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення без повідомлення учасників справи та дослідивши матеріали справи, зазначає таке.
Відповідно до частини 1 статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати (пункт 3).
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Частинами першою та другою статті 15 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Частиною 1 статті 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно зі статтею 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов`язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Відповідно до чч.1,2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.
Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені (частини 1 та 3 статті 133 ЦПК України).
Рішення ухвалено 27.04.2026 р., документи на підтвердження факту понесених витрат на правничу допомогу направлено до суду поштою 04.05.2026 року, тобто протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.
На підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу надано: ордер про надання професійної правничої допомоги позивачу ОСОБА_1 адвокатом Жигилій І.Ф., , договір б/н про надання правової допомоги у цивільній справі від 16.12.2024, на представництво інтересів клієнта у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої ДТП, укладений між адвокатом Жигилій І.Ф. та позивачем ОСОБА_1 ; додаткову угоду до договору про надання правової допомоги у цивільній справі від 16.12.2024 року; протокол погодження вартості послуг до договору; акт прийому-передачі наданих послуг адвокатом від 08.05.2025; товарний чек від 08.05.2025 року про сплату ОСОБА_1 гонорару адвокату у сумі 10 000,00 грн (а.с.78 т.1, 5-10 т.2).
В той же час, сторона позивача до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат на правничу допомогу, які вони понесли і які очікують понести в зв`язку із розглядом справи, не подавала. У позовній заяві позивач зазначив, що у зв`язку з розглядом справи він поніс судові витрати, зокрема і на правничу допомогу, без попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат.
До ухвалення судом рішення по суті, матеріали справи ніяких інших документів стосовно правничої допомоги, крім ордеру на надання правничої допомоги не містили.
У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2019 року у справі № 904/4494/18).
Заява про ухвалення додаткового рішення не містить доводів стосовно того, з яких саме поважних причин докази про надання правової допомоги, не були надані суду до дня ухвалення судом першої інстанції рішення по суті.
Зважаючи на викладене, суд уважає що у позивача та його представника було достатньо часу аби реалізувати право довести під час розгляду справи витрати на правничу допомогу, яким останні не скористалася, тобто реалізували відповідне процесуальне право на власний розсуд.
Дана справа розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та без проведення судових дебатів, а тому зважаючи на приписи ч.8 ст.141 ЦПК України, позивач чи його представник мали б подати докази, що підтверджують розмір понесених позивачем судових витрат, або ж заяву про те, що докази розміру судових витрат будуть надані протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення - до закінчення розгляду справи.
Натомість, в порушення вищевказаних вимог ані позивачем, ані його представником не було подано заяви про те, що докази понесення їх буде надано відповідно до вимог ч.8 ст.141 ЦПК України.
Вищезгадані докази повинні надаватися суду до ухвалення рішення по суті спору (постанова Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 462/6095/15-ц).
Відповідно до чч.1,5 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу. Додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено.
Отже, у прийнятті додаткового рішення у даній справі потрібно відмовити.
Керуючись ст.ст.133,260,270 ЦПК України,
у х в а л и в :
відмовити у прийнятті додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_3 , про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження, а у випадку її оскарження, після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її постановлення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Суддя С. М. Косик