УХВАЛА
02 червня 2026 року м. Кропивницький
справа № 404/5611/24
провадження № 22-ц/4809/1273/26
Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого судді Єгорової С. М., суддів: Мурашка С. І., Чельник О. І., розглянувши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Фортечного районного суду міста Кропивницького від 22 квітня 2026 року у складі головуючого судді Мохонько В. В.
УСТАНОВИВ:
У червні 2024 року ОСОБА_2 звернулась з позовом до Кіровоградської обласної прокуратури, Головного управління національної поліції в Кіровоградської області, Державної казначейської служби України, в якому просила стягнути з Державного бюджету України шляхом списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України, ід. код ЄДРПОУ 37567646, спеціально визначеного для відшкодування шкоди, завданої фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень на користь позивачки, моральну шкоду, завдану протиправною бездіяльністю посадових осіб органів державної влади в сумі 20 000 грн.
Ухвалою Кіровського районного суду міста Кіровограда від 16 вересня 2024 року відкрито спрощене позовне провадження у справі №404/5611/24 (а.с. 46 том 1).
20 квітня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Фортечного районного суду міста Кропивницького із заявою, в якій просив залучити його до участі у справі №404/5611/24 як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів.
В обґрунтування поданої заяви посилається на те, що рішення у цій справі може безпосередньо вплинути на його права, законні інтереси, репутацію та процесуальне становище. Так, раніше ним вже подавалась заява про залучення його до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору. Ухвалою Фортечного районного суду міста Кропивницького від 23 січня 2026 року в задоволенні цієї заяви було відмовлено. Подання цієї повторної заяви зумовлене не формальним дублюванням уже поданого клопотання, а триваючим характером порушення його процесуальних прав та необхідністю додаткової конкретизації тих обставин, які вже були викладені ним у первинній заяві та скаргах до судів вищих інстанцій. Вказує, що питання законності його недопуску до участі у справі не є остаточно вирішеним, а наслідки такого недопуску продовжують прямо впливати на його права, інтереси та репутацію (а.с.162-165 том 2).
Ухвалою Фортечного районного суду міста Кропивницького від 22 квітня 2026 року залишено без задоволення заяву ОСОБА_1 про залучення його третьою особою, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору до участі у справі за позовом ОСОБА_2 до Кіровоградської обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області, Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди.
Постановляючи оскаржувану ухвалу місцевий суд керувався тим, що рішення у даній справі не може вплинути на права або обов`язки заявника.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, 08 травня 2026 року ОСОБА_1 , через систему «Електронний Суд» оскаржив зазначену ухвалу до Кропивницького апеляційного суду. Відповідно до поданої апеляційної скарги просить скасувати ухвалу Фортечного районного суду міста Кропивницького від 22 квітня 2026 року у справі № 404/5611/24, якою залишено без задоволення його повторну заяву від 20 квітня 2026 року про залучення його третьою особою; постановити нову ухвалу, якою: залучити ОСОБА_1 до участі у справі № 404/5611/24 як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору; зобов`язати суд першої інстанції після його залучення забезпечити реалізацію його процесуальних прав третьої особи, у тому числі надати електронний доступ до матеріалів справи через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС.
В обґрунтування апеляційної скарги, зокрема, в частині можливості апеляційного оскарження цієї ухвали суду, скаржник зазначає, що окреме апеляційне оскарження ухвали від 22 квітня 2026 року є допустимим, оскільки відмова у залученні скаржника третьою особою фактично блокує його доступ до справи та створює для нього непоновлюваний процесуальний наслідок. Заявник вказує, що усвідомлює, що відповідно до ч. 2 ст. 352 ЦПК України ухвали суду першої інстанції можуть бути оскаржені окремо від рішення суду у випадках, передбачених ст. 353 ЦПК України. Також усвідомлює, що відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 357 ЦПК України апеляційна скарга повертається, якщо її подано на ухвалу, яка не підлягає оскарженню окремо від рішення суду. Однак вважає, що ці норми не можуть застосовуватися формально, лише за назвою ухвали. При вирішенні питання про відкриття апеляційного провадження необхідно оцінити реальний зміст ухвали, її практичний наслідок для особи, стадію провадження, а також те, чи може особа реально поновити свої права іншим способом - зокрема шляхом включення заперечень до апеляційної скарги на майбутнє рішення суду. Зауважує, що оскаржувана ухвала не є звичайною процесуальною ухвалою. Вона має для заявника самостійний, кінцевий і непоновлюваний процесуальний наслідок: його не допущено до участі у справі, у межах якої досліджуються матеріали кримінального провадження № 1201812[телефон приховано], твердження про його нібито неналежне виконання батьківських обов`язків, добросовісність, честь, гідність і репутація. Якщо справа буде розглянута по суті без його участі, подальше оскарження разом із рішенням суду не поверне йому можливості брати участь у встановленні фактичної основи спору. Також він не матиме можливості своєчасно ознайомитися з матеріалами справи, подати пояснення, докази, заперечення, реагувати на доводи позивачки та її представника до того, як суд сформує свою оцінку матеріалів, які безпосередньо стосуються його, його репутації, прав та пов`язаних із заявником обставин. Вказує, що йдеться не лише про можливий зміст майбутнього рішення, а про його виключення з процесу на стадії, коли суд формує фактичну картину щодо обставин, які стосуються скаржника особисто.
Перевіривши апеляційну скаргу на дотримання права оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду, колегія суддів апеляційного дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Фортечного районного суду міста Кропивницького від 22 квітня 2026 року підлягає поверненню з огляду на таке.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільної процесуальних правовідносин та їх гарантій.
До ознак, що характеризують правосуддя, відноситься, у тому числі, здійснення правосуддя тільки у передбаченому законом порядку (процесуальна форма). При цьому під правосуддям необхідно розуміти не лише діяльність суду щодо вирішення спору про право, але й обов`язкове дотримання процесуальної форми, в якій не просто передбачені порядок і послідовність вчинення процесуальних дій, а й відображено вимоги справедливих (належних) судових процедур.
При цьому цивільна процесуальна форма завжди обов`язково має нормативний і системний характер. По-друге, вона, по суті, передбачає «алгоритм» поведінки кожного суб`єкта при розгляді та вирішенні цивільної справи (у тому числі і суду). По-третє, становить гарантію дотримання законності, оскільки її недодержання призводить до різних негативних наслідків.
Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (ALIMENTARIA SANDERS S.A. V. SPAIN, № 11681/85, § 35, ЄСПЛ, від 07 липня 1989 року).
Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.
Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).
Аналогічний за змістом висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року у справі №361/161/13-ц (провадження № 61-37352сво18).
Процедурні питання, пов`язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал (частина друга статті 258 ЦПК України).
За приписами частин першої, четвертої та п`ятої статті 53 ЦПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї зі сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи. У заявах про залучення третіх осіб і в заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі. Про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов`язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі.
Відповідно до частини другої статті 54 ЦПК України у разі розгляду справи без повідомлення третьої особи про розгляд справи обставини справи, встановлені судовим рішенням, не мають юридичних наслідків при розгляді позову, пред`явленого стороною, яка брала участь у цій справі, до цієї третьої особи або позову, пред`явленого цією третьою особою до такої сторони.
Згідно з частиною першою статті 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Апеляційне провадження є важливою процесуальною гарантією захисту прав і охоронюваних законом інтересів осіб, які беруть участь у розгляді справи, у випадках та порядку, встановленому ЦПК України.
Особа не може бути позбавлена права на апеляційне оскарження судового рішення, зокрема ухвали суду першої інстанції, у випадку, якщо таке право прямо передбачено процесуальним законом.
Відповідно до частини другої статті 352 ЦПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 353 цього Кодексу.
Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 353 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
У частині першій статті 353 ЦПК України передбачено перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду. У цьому переліку відсутня така ухвала як ухвала про залишення без задоволення заяви особи про залучення її третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору до участі у справі.
Отже, ухвала суду першої інстанції про залишення без задоволення заяви особи про залучення її третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору до участі у справі не може бути оскаржена в апеляційному порядку до ухвалення рішення суду по суті спору й окремо від цього рішення.
Встановлення у процесуальному законі переліку ухвал суду першої інстанції, що можуть бути оскаржені окремо від рішення суду стосовно суті спору та відтермінування реалізації права на апеляційне оскарження з питань, які не перешкоджають подальшому провадженню у справі, до подання апеляційної скарги на рішення суду щодо суті спору є розумним обмеженням, що має на меті забезпечити розгляд справи впродовж розумного строку та запобігти зловживанням процесуальними правами, які можуть призводити до невиправданих зволікань під час такого розгляду. Така мета є легітимною.
Правові висновки щодо порядку оскарження окремо від рішення суду ухвал суду першої інстанції висловлено Великою Палатою Верховного Суду в ухвалах від 13.06.2018 у справі № 522/14750/16-ц, 13.06.2018 у справі № 761/6099/15-ц, від 04.07.2018 у справі № 623/3792/15-ц та у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 у справі № 522/18296/14-ц та 29.05.2019 у справі № 219/10010/17.
Об`єднана палата Касаційного цивільного суду неодноразово звертала увагу на те, що тлумачення та застосування положень статті 353 ЦПК України має відбуватися з урахуванням можливості/неможливості поновити свої права особою, яка подає апеляційну скаргу, в інший спосіб, аніж шляхом оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду. При цьому будь-яка ухвала суду підлягає перегляду в апеляційному порядку окремо або разом з рішенням суду (див: постанови Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 листопада 2021 року у справі № 2-41/2006 (провадження № 61-12703сво21) та від 01 листопада 2021 року у справі №520/14132/18 (провадження № 61-13531сво21)).
Отже, оскарження в апеляційному порядку ухвал суду першої інстанції, які не входять до переліку ухвал, визначених статтею 353 ЦПК України, є можливим лише за умови одночасного оскарження такої ухвали з рішенням суду, яким вирішено спір по суті, або шляхом включення заперечень на вказану ухвалу до апеляційної скарги на рішення суду.
Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (§ 59 рішення ЄСПЛ у справі «De Geouffre de la Pradelle v. France» від 16.12.1992, заява № 12964/87).
Відповідно до вимог пункту 4 частини п`ятою статті 357 ЦПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції, якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
З урахуванням викладеного вище, апеляційний суд доходить висновку, що оскільки ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на ухвалу Фортечного районного суду міста Кропивницького від 22 квітня 2026 року, яка не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, - скарга не може бути прийнята апеляційним судом до розгляду і підлягає поверненню скаржнику.
Керуючись ст. ст. 353, 356, 357 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Фортечного районного суду міста Кропивницького від 22 квітня 2026 року повернути особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів.
Судді С. М. Єгорова
С. І. Мурашко
О. І. Чельник