Справа № 680/1149/17
№4-с/680/12/26
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"03" червня 2026 р. селище Нова Ушиця
Новоушицький районний суд Хмельницької області в складі:
головуючої судді - Польової В.Є.,
за участю секретаря судового засідання - Гуцол А.О.
розглянувши у судовому засіданні справу за скаргою ОСОБА_1 , подану її представником - адвокатом Расторгуєвою Наталією Володимирівною, на дії державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Олени Осипової у виконавчому провадженні №73212512,
встановив:
Представник скаржника звернулась до суду із зазначеною вище заявою в якій просила визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Олени Осипової щодо залишення арешту на банківський рахунок в АТ КБ «Приват Банк» № НОМЕР_1 відкритий на ім`я ОСОБА_1 для зарахування заробітної плати.
Просила зобов`язати старшого державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Осипову О.В. скасувати арешт грошових коштів, які є заробітною платою та соціальними виплатами на банківському рахунку в АТКБ «Приват Банк» № НОМЕР_1 відкритий на ім`я ОСОБА_1 для зарахування заробітної плати.
В обґрунтування скарги вказала, що на виконанні у Шевченківському відділі державної виконавчої служби у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Олени Осипової перебуває виконавче провадження №73212512 з примусового виконання судового наказу №680/1149/17 про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання сина.
ОСОБА_1 наразі проходить військову службу з 05 лютого 2023 року, є військовослужбовцем та отримує заробітну плату.
11 травня 2026 року державним виконавцем зроблено розрахунок (перерахунок) заборгованості по аліментах та встановлено, що заборгованість станом на 01 травня 2026 року становить 165684,07 грн.
12 травня 2026 року постановою старшого державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Осиповою О.В. накладено арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях.
12 травня 2026 року за повідомленням з банку ОСОБА_1 дізнався, що його банківський рахунок № НОМЕР_1 був арештований, на який він отримує заробітну плату (грошове забезпечення).
13 травня 2026 року з вказаного банківського рахунку були стягнуто всі кошти, які знаходились на рахунку в сумі 24238,22 грн.
13 травня адвокатом Расторгуєвою Н.В. подано до Шевченківського ВДВС у місті Львові заяву про зняття арешту з банківського рахунку та заяву про повернення надмірно стягнутих коштів.
Листом №43894 від 14 травня 2026 року Шевченківським ВДВС у місті Львові було відмовлено у скасуванні арешту та поверненні частини коштів, а тому скаржник вважає таку бездіяльність державного виконавця протиправною та такою, що позбавляє його засобів до існування і порушує цього конституційне право та отримання винагороди за військову службу.
Представник скаржника ОСОБА_1 - адвокат Расторгуєва Н.В. надіслала до суду клопотання про розгляд справи за її та скаржника відсутності.
Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися, належним чином повідомлені про час та місце слухання справи.
Відповідно до ч.2 ст. 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
Дослідивши матеріали справи, скарги, суд дійшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що на виконанні у Шевченківському відділі державної виконавчої служби у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження № 73212512 з примусового виконання виконавчого листа про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 в розмірі частки від заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів, щомісяця до досягненя дитиною повноліття, починаючи з 13 грудня 2017 року.
11 травня 2026 року державним виконавцем здійснено розрахунок (перерахунок) заборгованості зі сплати аліментів, відповідно до якого встановлено наявність заборгованості боржника в сумі 165684,07 грн.
12 травня 2026 року постановою старшого державного виконавця Осиповою О.В. накладено арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом та належать боржнику ОСОБА_1 .
Зі змісту скарги вбачається, що предметом судового розгляду є вимоги про визнання неправомірною бездіяльності державного виконавця щодо незняття арешту з банківського рахунку та зобов`язання скасувати арешт коштів, які є заробітною платою та соціальними виплатами.
Відповідно до ч.1,2 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами в першу чергу звертається на кошти боржника, які перебувають на рахунках у банках та інших фінансових установах.
Згідно з ч.3 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» не підлягають арешту кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. У разі надходження постанови про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на такому рахунку, із зазначенням причини її повернення.
Частиною 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що підставою для зняття виконавцем арешту є, зокрема, отримання документального підтвердження того, що рахунок боржника має спеціальний режим використання або звернення стягнення на кошти, які перебувають на ньому, заборонено законом.
Як роз`яснила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 січня 2025 року у справі №755/9274/23, що саме банк повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх обліковування на рахунку, на кошти на які заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із ч.4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження».
Аналогічні правові висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 20 квітня 2022 року у справі № 756/8815/20 та Верховним Судом у постанові від 14 серпня 2024 року у справі № 338/1125/23. Верховний Суд зазначив, що якщо банк не повідомив виконавця про те, що рахунок є рахунком зі спеціальним режимом використання, дії виконавця щодо накладення арешту на кошти на такому рахунку та їх подальшого списання не можуть вважатися протиправними.
З наданих суду доказів вбачається, що рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в АТ КБ «ПриватБанк», не є рахунком зі спеціальним режимом використання. Навпаки, із листа банку вбачається, що зазначений рахунок є звичайним картковим рахунком фізичної особи, на який можуть зараховуватися не лише заробітна плата (грошове забезпечення військовослужбовця), а й будь-які інші грошові перекази та виплати.
Сам по собі факт надходження на рахунок заробітної плати (грошового забезпечення) не свідчить про наявність у рахунку спеціального правового режиму та не є безумовною підставою для зняття арешту відповідно до статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».
Суд також враховує, що виконавче провадження здійснюється на підставі судового рішення про стягнення аліментів та пов`язане із забезпеченням права дитини на належне утримання. Закон України «Про виконавче провадження» не містить заборони на звернення стягнення на заробітну плату чи грошове забезпечення боржника у справах про стягнення аліментів, а навпаки передбачає можливість здійснення відповідних відрахувань із доходів боржника у порядку, визначеному статтями 68-70 цього Закону.
Посилання заявника на те, що на рахунок надходить заробітна плата військовослужбовця, не спростовує правомірності незняття арешту, оскільки наданими доказами не підтверджено, що рахунок має спеціальний режим використання .
Крім того, банк після отримання постанови про арешт коштів не повернув її без виконання як таку, що стосується рахунку зі спеціальним режимом використання, що також свідчить про відсутність підстав, визначених частиною третьою статті 52 та частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження», для обов`язкового зняття арешту.
Також судом встановлено, що після накладення арешту, 13 травня 2026 року представник скаржника - адвокат Расторгуєва Н.В. звернулася в інтересах ОСОБА_1 до державного виконавця із заявою про зняття арешту з рахунку. За результатами розгляду зазначеного звернення державним виконавцем надано відповідь про відсутність передбачених законом підстав для зняття арешту.
Отже, доводи скарги про бездіяльність державного виконавця не знайшли свого підтвердження, оскільки звернення боржника було розглянуто, а за результатами його розгляду державним виконавцем прийнято відповідне рішення. Незгода боржника з висновками державного виконавця сама по собі не свідчить про наявність бездіяльності.
Суд враховує доводи скаржника про те, що на арештований рахунок надходить грошове забезпечення військовослужбовця та соціальні виплати, а тому подальше перебування рахунку під арештом фактично позбавляє його можливості користуватися результатами своєї праці та належними йому коштами.
Суд зазначає, що законодавством передбачений спеціальний механізм забезпечення мінімальних потреб боржника у разі накладення арешту на кошти шляхом визначення поточного рахунку для здійснення видаткових операцій.
Зокрема, підпунктом 1) пункту 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ:
фізичні особи - боржники, на кошти яких накладено арешт органами державної виконавчої служби, приватними виконавцями, можуть здійснювати видаткові операції з поточного рахунку на суму в розмірі, що протягом одного календарного місяця не перевищує двох розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом про Державний бюджет України на 1 січня поточного календарного року, а також сплачувати податки, збори без урахування такого арешту, за умови що такий поточний рахунок визначений для здійснення видаткових операцій у порядку, встановленому цим підпунктом. Звернення стягнення у межах зазначеної суми на такому рахунку не здійснюється.
Для визначення такого поточного рахунку у банку фізична особа - боржник звертається до органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, який наклав арешт на кошти фізичної особи - боржника, із заявою про визначення поточного рахунку у банку для здійснення видаткових операцій. Заява може бути подана в паперовій формі (нарочно або засобами поштового зв`язку) або в електронній формі з дотриманням вимог, встановлених Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг".
Суд враховує, що чинним законодавством передбачено право боржника звернутися до виконавця із заявою про визначення поточного рахунку для здійснення видаткових операцій, що забезпечує можливість користування коштами в межах встановлених законом обмежень навіть за наявності арешту. Отже, сам факт накладення арешту на поточний рахунок боржника не свідчить автоматично про порушення його прав та не є безумовною підставою для зняття арешту, оскільки законом передбачено спеціальний механізм доступу боржника до коштів
Матеріали справи не містять доказів того, що скаржник звертався до державного виконавця із заявою про визначення поточного рахунку для здійснення видаткових операцій або що державним виконавцем було безпідставно відмовлено у реалізації такого права.
За таких обставин суд доходить висновку, що державний виконавець не був зобов`язаний знімати арешт із зазначеного рахунку, оскільки підстави, визначені статтею 59 Закону України «Про виконавче провадження», були відсутні. Відтак відсутні підстави для визнання неправомірною бездіяльності державного виконавця щодо незняття арешту та для покладення на нього обов`язку скасувати арешт коштів боржника.
У зв`язку з наведеним суд дійшов висновку про відмову у задоволенні скарги.
Керуючись ст.ст. 76-81,89, 260, 447-452 ЦПК України, суд
постановив:
В задоволенні скарги ОСОБА_1 подану його представником - адвокатом Расторгуєвою Наталією Володимирівною, на дії державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Олени Осипової у виконавчому провадженні №73212512 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів із дня складення повного тексту ухвали. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Суддя: В. Є. Польова