Справа № 752/13714/26
Провадження №: 2-о/752/380/26
УХВАЛА
про залишення заяви без руху
02.06.2026 суддя Голосіївського районного суду міста Києва Кирильчук І. А., перевіривши матеріали заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про встановлення факту, що має юридичне значення,
в с т а н о в и в:
26 травня 2026 року через систему «Електронний суд» до суду надійшла заява ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про встановлення факту, що має юридичне значення, у якій заявник просить встановити факт проживання ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 за період з 17.04.2013 року по теперішній час.
Виконання завдань цивільного судочинства залежить від встановлення судом у справі об`єктивної істини та правильного застосування норм матеріального і процесуального права. Для цього Цивільний процесуальний кодекс України покладає на суд обов`язок, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, створювати необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи.
Вивчивши матеріали поданої заяви, вважаю, що заява не відповідає вимогам цивільного процесуального законодавства України.
Відповідно до частин першої, другої статті 2 Цивільного процесуального кодексу України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданнями цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з частинами першою, третьою статті 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною.
За правилами цивільного процесуального законодавства, заява за формою та змістом повинна відповідати вимогам, викладеним у статті 175 Цивільного процесуального кодексу України, а також вимогам статті 177 цього Кодексу.
Згідно положення частини п`ятої статті 177 Цивільного процесуального кодексу України, заявник зобов`язаний додати до заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази заявник може додати до заяви копії відповідних доказів).
Як вбачається зі змісту частини першої статті 315 ЦПК України, останньою наведено перелік категорій справ, які розглядає суд про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
В частині другій статті 315 ЦПК України зазначено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо за законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Аналіз даних норм дає підстави для висновку, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: 1) факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них повинні залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; 2) встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право; 3) заявник не має іншої можливості одержати або відновити документ, що засвідчує факт, що має юридичне значення; 4) чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
Отже, згідно зі статтею 293, частиною другою статті 317 ЦПК України для встановлення факту необхідна наявність певних умов, зокрема, встановлюваний факт повинен бути юридичним, тобто від його встановлення у особи виникають, змінюються або припиняються особисті чи майнові права; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право; чинним законодавством не передбачено іншого порядку його встановлення.
Характерною ознакою категорії справ окремого провадження є відсутність у них спору про право і метою яких є встановлення юридичного факту або стану. При цьому, в порядку окремого провадження може вирішуватися спір про факт, але не спір про право цивільне.
У заяві про встановлення факту, що має юридичне значення, повинно бути зазначено: який факт заявник просить встановити та з якою правовою метою.
Згідно з частиною першою статті 293 ЦПК окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Тлумачення частини першої статті 293 ЦПК свідчить, що суд розглядає справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, з метою підтвердження наявності або відсутності таких фактів.
Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення; встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішення спору про право (постанова Верховного Суду від 08 грудня 2021 року у справі № 464/6696/20)
У заяві заявник зазначає, що встановлення факту його проживання за іншою адресою, ніж адреса реєстрації не є спором про право, разом з тим, встановлення такого факту необхідне для послідуючого встановлення порядку користування майном та його утримання.
Разом з тим, досліджувана заява не містить належного обґрунтування мети звернення заявника із даною заявою до суду, зокрема, у зв`язку із чим виникла необхідність у встановленні такого юридичного факту, яким чином встановлення заявленого юридичного факту, задля якого заявник звернувся з даною заявою до суду, змінить, припинить особисті чи майнові права заявника та чи не буде наявний спір про право щодо встановлення порядку користування майном та його утримання, яким саме майном та хто саме не визнає такий факт.
Таким чином, заявник має належним чином обґрунтувати юридичну мету встановлення заявленого факту, яка за наслідками судового розгляду заяви змінить або припинить особисті чи майнові права заявника, що є правовою позицією Верховного суду від 08 грудня 2021 року у справі № 464/6696/20.
Крім того, справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом (частина третя статті 294 ЦПК України).
Справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб.
За змістом частини дев`ятої статті 10 ЦПК України якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).
Частиною сьомою статті 43 ЦПК України встановлено, що у разі подання до суду в електронній формі заяви по суті справи, зустрічного позову, заяви про збільшення або зменшення позовних вимог, заяви про зміну предмета або підстав позову, заяви про залучення третьої особи, апеляційної скарги, касаційної скарги та документів, що до них додаються, учасник справи зобов`язаний надати доказ надсилання таких матеріалів іншим учасникам справи.
Такі документи в електронній формі направляються з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а у разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.
Судом встановлено, що до заяви, як подана через підсистему «Електронний суд», заявником не додано належного доказу надсилання заінтересованим особам копії заяви з додатками на адресу їх реєстрації.
Згідно із частиною першою статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що заяву ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення слід залишити без руху та встановити заявнику строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків.
На підставі викладеного, керуючись статтями 10, 175, 177, 185, 293, 315 ЦПК України, суддя
п о с т а н о в и в:
Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про встановлення факту, що має юридичне значення - залишити без руху.
Надати заявнику строк для усунення недоліків, який не може перевищувати три дні з дня отримання ухвали.
Роз`яснити заявнику, що у разі неусунення недоліків заяви до визначеної дати, заява буде вважатися неподаною та повернута заявнику.
Копію ухвали надіслати для виконання заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя І. А. Кирильчук