Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/2172/26
Номер провадження 2/711/1752/26
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
про затвердження мирової угоди
04 червня 2026 року м. Черкаси
Придніпровський районний суд м. Черкаси у складі:
головуючого судді Петренка О.В.,
за участю секретаря судового засідання Дмитренка О.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживачів,
ВСТАНОВИВ:
07 березня 2026 року ОСОБА_1 , через підсистему «Електронний суд», звернувся до Придніпровського районного суду м.Черкаси з вказаною позовною заявою, в якій просить суд: стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 21 633 грн як повернення оплати за невиконану частину замовлення, а також судові витрати (вхідний №9844, а.с.1-2).
Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає про те, що 08.08.2025 між сторонами було укладено договір у формі замовлення №24 на виготовлення та встановлення дверних блоків, балюстради та фурнітури загальною вартістю 131 200 грн.
На виконання умов означеного договору позивачем було внесено повну оплату готівковими коштами в сумі 131 200 грн.
Проте відповідач виконав свої зобов`язання лише частково, зокрема, станом на день подання позову, залишаються невиконаними наступні позиції: не поставлено один дверний блок вартістю 14 833 грн, не поставлено та не змонтовано перила (балюстраду) вартістю 5000 грн, не вмонтовано один запірний механізм («барашик») вартістю 800 грн, не завершено монтаж одного з дверних блоків (виконано на 50%) вартістю 1000 грн.
У зв`язку з цим, позивач констатує, що вартість оплачених, але не отриманих товарів та послуг становить 21 633 грн. З метою позасудового врегулювання спору позивач надіслав відповідачу претензію з вимогою повернути кошти або завершити роботи протягом 15 днів. Проте вимога залишилася без відповіді та виконання.
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 12 березня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист прав споживачів залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, а саме, шляхом надання до суду: 1) позовної заяви в новій редакції із зазначенням у вступній та прохальній частинах цієї заяви по суті справи, дійсного імені відповідача в справі ОСОБА_2 з призми його статусу як фізичної особи-підприємця; 2) доказів надсилання копії позовної заяви (в тому числі і позовної заяви в новій редакції) з доданими до неї документами в паперовій формі листом з описом вкладення відповідачу ФОП ОСОБА_2 на адресу місцезнаходження останнього як фізичної особи-підприємця: АДРЕСА_1 , зокрема, розрахункового документа встановленої форми та змісту (касового чеку, розрахункової квитанції тощо) про оплату послуги поштового зв`язку та опису вкладення, або, у випадку наявності у відповідача електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд», то квитанції про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету користувача ЄСІТС (а.с.15-16).
16 березня 2026 року від позивача ОСОБА_1 до суду надійшла заява про усунення недоліків, що зареєстрована судом 17 березня 2026 року за вхідним №11187, до якої, зокрема, долучено як позовну заяву в новій редакції, згідно якої позовні вимоги пред`явлені до відповідача ОСОБА_2 як фізичної особи-підприємця, так і докази її направлення відповідачу в порядку, передбаченому ч.7 ст.43 ЦПК України (а.с.18).
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 20 березня 2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживачів; розгляд справи вирішено проводити за правилами за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін і на підставі вимог, що викладені позивачем в позовній заяві про захист прав споживачів в новій редакції №24, що була долучена до заяви про усунення недоліків (вхідний №11187 від 17.03.2026).
Розгляд справи по суті призначений о 12 год 00 хв 04 червня 2026 року.
Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, однак про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи (а.с.38). Водночас позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з клопотанням про затвердження мирової угоди, що укладена 21 травня 2026 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ФОП ОСОБА_2 . Крім того позивач просив суд розгляд питання про затвердження мирової угоди проводити за його відсутності (вхідний №21935/26).
Відповідач ФОП ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, однак про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи (а.с.45). Водночас відповідач ФОП ОСОБА_2 звернувся до суду з клопотанням про затвердження мирової угоди, що укладена 21 травня 2026 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ФОП ОСОБА_2 . Крім того відповідач просив суд розгляд питання про затвердження мирової угоди проводити за його відсутності (вхідний №21934/26).
Частиною 1 ст.223 ЦПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З огляду на неявку в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Що стосується, клопотання позивача ОСОБА_3 та відповідача ФОП ОСОБА_2 про затвердження мирової угоди від 21.05.2026, то суд, дослідивши матеріали справи та ознайомившись зі змістом мирової угоди від 21.05.2026, вважає за можливе затвердити мирову угоду з огляду на таке.
Згідно ч.7 ст.49 ЦПК України, сторони можуть примиритися, у тому числі шляхом медіації, на будь-якій стадії судового процесу. Результат домовленості сторін може бути оформлений мировою угодою.
Відповідно до ч.1-4 ст.207 ЦПК України, мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов`язків сторін. У мировій угоди сторони можуть вийти за межи предмета спору за умови, що мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб. Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу. Укладена сторона мирова угода затверджується ухвалою суду, в резолютивній частині якої зазначаються умови угоди. Затверджуючи мирову угоду, суд цією є ухвалою одночасно закриває провадження у справі.
З матеріалів справи вбачається, що предмет позову стосується прав сторін, оскільки згідно замовлення №24 на виготовлення та встановлення дверних блоків, балюстради та фурнітури загальною вартістю 131 200 грн судом встановлено, що ФОП ОСОБА_2 зобов`язався виконати роботи зі встановлення позивачу шести блоків вартістю 89000 грн, петлів у кількості 15 штук вартістю 12000 грн, механізмів у кількості 5 штук вартістю 4000 грн, ручок у кількості 5 штук вартістю 6000 грн, «барашиків» у кількості 4 штук вартістю 3200 грн, балюстради в кількості 1 штука вартістю 5000 грн, та вартістю їх установки, що коштувала 12000 грн.
Згідно п. 5 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо сторони уклали мирову угоду і вона затверджена судом.
Оскільки сторони добровільно дійшли згоди про укладення мирової угоди, наслідки укладення мирової угоди їм зрозумілі, при цьому мирова угода не порушує прав та інтересів сторін та інших осіб і стосується предмета спору, суд вважає необхідним затвердити мирову угоду, укладену між сторонами, а провадження по справі закрити.
Також, суд вважає за необхідне роз`яснити сторонам положення ч. 2 ст. 256 ЦПК України, згідно якої у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Щодо розподілу судових витрат, то суд зазначає про таке.
Частиною 6 ст.141 ЦПК України передбачено, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч.1 ст.142 ЦПК України та ч.3 ст.7 Закону України «Про судовий збір», у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Як встановлено судом, від сплати судового збору позивач звільнений на підставі ч.3 ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів» № 1023-XII від 12 травня 1991 року.
Водночас, судовий збір за позовну вимогу майнового характеру складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.п.1 п.1 ст.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір»).
Отже, розмір судового збору за позовну вимогу майнового характеру, що підлягала сплаті позивачем у випадку не звільнення від його сплати, складає 1331,2 грн (3328 грн х 0,4).
Ураховуючи, що до прийняття рішення у справі сторони уклали мирову угоду, а також те, що позивач звільнений від сплати судового збору, тому суд дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь держави 50 відсотків судового збору, тобто в сумі 665,6 грн. Водночас, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, тому відсутні процесуальні підстави для повернення йому 50% судового збору.
Також суд, ухвалюючи рішення про стягнення з відповідача на користь держави суми судового збору, також зважає на те, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази тому юридичному факту, що відповідач ФОП ОСОБА_2 звільнений від сплати судового збору згідно положень ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись ст. 12, 13, 43, 49, 128, 133, 141, 142, 207, 208, 223, 247, 255, 256, 259, 260, 261, 354, 355 ЦПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
затвердити мирову угоду від 21 травня 2026 року, укладену між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживачів, згідно якої сторони, на основі взаємних поступок, домовилися про те, що:
1.відповідач фізична особа-підприємець ОСОБА_2 визнає заборгованість перед позивачем ОСОБА_1 за замовленням №24 від 08.08.2025 у розмірі 21 633 (двадцять одна тисяча шістсот тридцять три) гривні 00 копійок.
2.Відповідач фізична особа-підприємець ОСОБА_2 зобов`язується повернути позивачу ОСОБА_1 грошові кошти у повному обсязі (21633.00 грн) у строк до 01 жовтня 2026 року включно.
3.Оплата здійснюється шляхом перерахування коштів на банківський рахунок позивача або передачі готівкою з оформленням відповідної розписки.
4.Позивач заявляє, що у разі повного виконання відповідачем умов цієї угоди до 01.10.2026, він не матиме жодних інших матеріальних претензій до відповідача за договором від 08.08.2025 щодо предмета даного спору.
5.Сторони обізнані, що відповідно до ч.2 ст.208 ЦПК України, ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом. У разі невиплати коштів до 01.10.2026, позивач має право пред`явити цю ухвалу до примусового виконання державній або приватній виконавчій службі.
Провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживачів закрити.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь держави 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 (шістдесят) копійок судового збору.
Ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом. У разі невиконання затвердженої судом мирової угоди ухвала суду про затвердження мирової угоди може бути подана для її примусового виконання в порядку, передбаченому законодавством для виконання судових рішень.
Строк пред`явлення до виконання ухвали про затвердження мирової угоди - три роки з дня набрання ухвалою законної сили.
Ухвала може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на ухвалу суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення, а якщо ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження.
Сторони у справі:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 .
Відповідач: фізична особа-підприємець ОСОБА_2 , дата народження: невідома, РНОКПП: НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 .
Суддя: О. В. Петренко