ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 640/17970/21
УХВАЛА
04 червня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Парінова А.Б., суддів: Беспалова О.О., Грибан І.О., перевіривши матеріали апеляційної скарги та клопотання Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Чингул" до Головного управління ДПС у м. Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, -
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2025 року позов задоволено.
Не погодившись з зазначеним судовим рішенням суду першої інстанції відповідачем (надалі - апелянт) подано апеляційну скаргу, в якій останній просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2025 року клопотання Головного управління ДПС у м. Києві про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2025 року - залишено без задоволення.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2025 року апеляційну скаргу було залишено без руху та запропоновано апелянту усунути вказані в ухвалі недоліки апеляційної скарги протягом десяти днів з моменту отримання її копії шляхом подання суду апеляційної інстанції:
- оригіналу документа про сплату судового збору у розмірі 3405,00 грн (сплаченого за такими реквізитами: Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/Печерс.р-н/22030101; Код отримувача (код за ЄДРПОУ):37993783; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); Рахунок отримувача:[рахунок приховано]; Код класифікації доходів бюджету: 22030101);
- заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження з зазначенням поважних (інших) причин для такого поновлення та наданням доказів на підтверження вказаних у заяві обставин.
Відповідно до довідки Шостого апеляційного адміністративного суду про доставку електронного листа, документ в електронному вигляді «ст. 298 Ухвала про залишення апеляційної скарги без руху» від 11 листопада 2025 року по справі № 640/17970/21 було надіслано одержувачу - Головне управління Державної податкової служби у м. Києві в його електронний кабінет та доставлено вказаний документ до електронного кабінету 12 листопада 2025 року о 21:04, тобто у розумінні ч. 6 ст. 251 КАС України вказана ухвала вважається врученою відповідачеві 13 листопада 2025 року.
На виконання вимог ухвали суду, 20 листопада 2025 року апелянтом подано клопотання про усунення недоліків, в якому апелянт просить відстрочити сплату судового збору та поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2025 року.
З приводу підстав, на які посилається апелянт у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, щодо сплати судового збору.
Отже, особи які беруть участь у справі, мають право оскаржити судові рішення у встановлений Кодексом строк. Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість поновлення пропущеного строку лише у разі його пропуску з поважних причин.
Поважними причинами, в свою чергу, визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Дотримання строків оскарження судового рішення є однією із гарантій дотримання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся із скаргою до суду вищої інстанції, відносини стають стабільними.
Колегія суддів зазначає, що неналежне фінансування суб`єктів владних повноважень з Державного бюджету України не може впливати на дотримання строку апеляційного оскарження судових рішень і, як наслідок, не є поважною підставою пропуску цього строку.
Таким чином, наведені апелянтом підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції є неповажними, оскільки відсутність належного фінансування видатків, передбаченого для сплати судового збору не може свідчити про наявність поважних підстав, які б перешкоджали апелянту своєчасно звернутися до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 07 лютого 2018 року К/9901/2670/17 у справі № 804/3801/16.
За пунктом 3 частини 1 статті 7 КАС України рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом віднесено до принципів здійснення правосуддя в адміністративних судах, зміст якого розкриває стаття 10 цього Кодексу, частинами 1, 2 якої встановлено, що усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом. Не може бути привілеїв чи обмежень прав учасників адміністративного процесу за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Статтею 44 КАС України передбачено обов`язок осіб, які беруть участь у справі (учасників справи), добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, щодо сплати судового збору.
Наведеними положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасника справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом.
Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07.07.1989 у справі Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Суд зазначає, що підстави пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з дійсно непереборними та об`єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений процесуальним законом строк подання апеляційної скарги.
У пункті 41 справи "Пономарьов проти України" Європейський Суд з прав людини зазначив, що "Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків".
Такими процесуальними обов`язками учасників справи визначено, крім іншого, дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень, а також виконання встановлених законом вимог щодо оформлення апеляційної скарги.
Суд зазначає, що у ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку апріорі не може виступати необхідність дотримання внутрішніх процедур. Це пов`язано з тим, що держава має дотримуватись раніше згаданого принципу "належного урядування" та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов`язків, встановлених нею ж.
Таким чином, апелянт, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на апеляційний перегляд справи, повинен забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону і суду, зокрема, стосовно строку подання апеляційної скарги, її форми та змісту, для чого, як особа, зацікавлена у її поданні, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Підстави пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з дійсно непереборними та об`єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений процесуальним законом строк подання апеляційної скарги.
Так, з КП "ДСС" Шостого апеляційного адміністративного суду вбачається, що вперше з апеляційною скаргою на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2025 року Головне управління ДПС у м. Києві звернулось 02 травня 2025 року.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2025 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві повернуто апелянту.
Вдруге з апеляційною скаргою на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2025 року Головне управління ДПС у м. Києві звернулось 13 червня 2025 року.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2025 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві повернуто апелянту.
Втретє з апеляційною скаргою на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2025 року Головне управління ДПС у м. Києві звернулось 11 серпня 2025 року.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2025 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві повернуто апелянту.
З даною апеляційної скаргою апелянт вчетверте звернувся до Шостого апеляційного адміністративного суду 03 жоввтня 2025 року, тобто з пропуском строку для вчинення відповідної процесуальної дії.
При цьому, колегія суддів враховує, що підствою для повернення попередніх трьох апеляційних скарги стало систематичне невиконання апелянтом приписів процесуального законодавства в частині необхідності надання доказів сплати судового збору.
У п.74 рішення Європейського Суду з прав людини "Лелас проти Хорватії" суд звернув увагу на те, що "держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу".
У справі "Рисовський проти України" Європейський Суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що "…у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб…".
Тобто, виходячи з принципу "належного урядування", державні органи зобов`язані діяти в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно.
Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладений у постановах Верховного Суду від, від 05 лютого 2019 року у справі №826/11314/17, від та від 16 березня 2021 року у справі №640/7145/19, від 13 листопада 2023 року у справі №140/7890/22 який в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України має бути врахований судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Держава має дотримуватись принципу "належного урядування" та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов`язків, встановлених нею ж.
Обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя, про що вказував Конституційний Суд України у рішенні від 13 грудня 2011 року №17-рп/2011.
Звернення до апеляційного суду з апеляційною скаргою це право сторони, а не обов`язок, а тому, якщо особа вважає за необхідне скористатися своїм правом на апеляційне оскарження, реалізація зазначеного права повинна відбуватися із дотриманням порядку та строків встановлених положеннями КАС України. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Наведена позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 26 квітня 2021 року у справі №400/2226/19.
З клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, не вбачається наявності обставин, які б підтверджували поважність причин звернення з апеляційною скаргою у передбачений законодавством строк, більш того, обставини, які стали підставою для повернення попередніх 3х апеляційних скарг - не усунуті і на час винесення цієї ухвали.
Суд зазначає, що обставини зазначені апелянтом як поважні, самі по собі, не можуть свідчить про вжиттям апелянтом всіх дій для виконання останнім вимог КАС України.
Відтак, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2025 року.
Так, з огляду на викладений висновок про відсутність підстав для поновлення строку на на апеляційне оскарження Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2025 року, підсутні підстави для задоволення заявленого Головним управлінням ДПС у м. Києві клопотання в частині відстрочення строку для сплати судового збору.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Приписи ч. 3 ст. 299 КАС України визначають, що питання про відмову у відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції вирішує протягом п`яти днів після надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Підсумовуючи наведене та керуючись приписами Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне у відкритті апеляційного провадження відмовити та повернути апеляційну скаргу апелянту.
Керуючись ст. ст. 248, 299, 321, 325 КАС України, суд, -
У Х В А Л И В:
У задоволенні клопотання Головного управління ДПС у м. Києві про поновлення строку на апеляційне оскарження - відмовити.
У задоволенні клопотання Головного управління ДПС у м. Києві про відстрочення строку для сплати судового збору - відмовити.
У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Чингул" до Головного управління ДПС у м. Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення - відмовити.
Повернути апелянту апеляційну скаргу та додані до неї матеріали.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст. ст. 328-331 КАС України.
Головуючий суддя А.Б. Парінов
Судді О.О. Беспалов
І.О. Грибан