Справа № 291/603/26
Провадження №2/291/584/26
У Х В А Л А
04 червня 2026 року селище Ружин
Суддя Ружинського районного суду Житомирської області Гарбарук І.М., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, згідно ст.315 ЦПК України про польське походження громадянина ОСОБА_1
В С Т А Н О В И В:
01.06.2026 у електронній формі з електронної адреси на електронну адресу Ружинського районного суду Житомирської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 (без електронного цифрового підпису та додатків), в якій заявлено прохання на підставі ст. 315 ЦПК України встановити факт, що має юридичне значення, а саме - польське походження громадянина ОСОБА_1 по маминій лінії.
При вирішенні питання про відкриття провадження по справі суддею встановлено, що подана позовна заява не може бути прийнята судом до розгляду та підлягає поверненню.
Положенням частини 2 статті 175 ЦПК України визначено, що позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.
Відповідно до частини 8 статті 43 ЦПК України, якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, на такі документи накладається кваліфікований електронний підпис учасника справи (його представника) відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».
Електронний підпис - це електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються ним як підпис; кваліфікований електронний підпис - удосконалений електронний підпис, який створюється з використанням засобу кваліфікованого електронного підпису і базується на кваліфікованому сертифікаті відкритого ключа; підписувач - фізична особа, яка створює електронний підпис (пункти 12, 23, 32 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про електронні довірчі послуги»).
Частинами 1-3 статті 6 та частиною 1 статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» передбачено, що для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створенням електронного документа. Оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».
Кваліфікований електронний підпис має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності власноручному підпису (ч. 6 ст. 18 Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги»).
Згідно з актом про відсутність електронно-цифрового підпису на документі, складеного відповідальним працівником Ружинського районного суду Житомирської області «при надходженні вказаного документу (позовна заява з додатками) на офіційну електронну адресу суду виявлено відсутність кваліфікованого електронного підпису, що не відповідає вимогам чинного законодавства щодо подання процесуальних документів до суду в електронній формі».
Разом з тим, судом встановлено, що позивачем ОСОБА_1 позовна заява не підписана у зазначений вище спосіб.
Пунктом 1 частини 4 статті 185 ЦПК України визначено, що позовна заява повертається у випадках, коли її подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано, або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.
Враховуючи зазначене вище, суд вважає за необхідне позовну заяву повернути позивачу.
Водночас суд хоче зауважити, що зазначений порядок звернення до суду передбачає, зокрема, чітке дотримання процесуальних норм щодо форми, змісту та виду судового провадження, в якому має розглядатися заявлена вимога.
За змістом статей 19, 293 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється у формі позовного або окремого провадження.
Позовне провадження - це провадження, в якому розглядається спір між двома або більше сторонами (позивачем та відповідачем) щодо порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Натомість, відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав, або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України передбачено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Зі змісту поданої заяви вбачається, що метою звернення позивача до суду є саме встановлення факту, що має юридичне значення, який не пов`язаний із наступним вирішенням спору про право, оскільки у заяві не міститься матеріально-правових вимог до будь-яких осіб, а встановлення цього факту необхідне заявнику для реалізації його особистих немайнових прав.
Враховуючи, що вимоги про встановлення фактів, що мають юридичне значення, підлягають розгляду виключно в порядку окремого провадження, обрання позивачем форми позовного провадження для вирішення цього питання є процесуально помилковим. Позовна заява не може бути прийнята до розгляду в порядку позовного провадження, оскільки між сторонами відсутній спір про право.
Відтак, враховуючи вимоги законодавства щодо порядку звернення до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, ОСОБА_1 мав би звернутися до суду із відповідною заявою. Натомість, ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою.
Крім того, пунктом 2 ч.3 ст.175 ЦПК України встановлено, що позовна заява повинна містити повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місце знаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що процесуальний статус ОСОБА_1 визначено як позивача, тоді як статус позивача визначається чинним ЦПК України у справах позовного провадження, а не в справах окремого провадження.
Суд при цьому звертає увагу, що у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи (ч.1 ст.42 ЦПК України).
У справах окремого провадження учасниками справи є заявники, інші заінтересовані особи (ч.3 ст.42 ЦПК України).
Однак, суд при цьому звертає увагу, що ОСОБА_1 у поданій заяві про встановлення факт, що має юридичне значення згідно зі ст.315 ЦПК України про польське походження, взагалі не зазначає будь-якої заінтересованої особи, як того вимагають положення чинного цивільно-процесуального законодавства у справах окремого провадження.
Згідно зі ст. 318 ЦПК України при зверненні до суду із заявою про встановлення юридичного факту, заявник має зазначити який факт заявник просить встановити та з якою метою; причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт а також докази, що підтверджують факт.
Однак, ОСОБА_1 в порушенням вимог законодавства взагалі не зазначає з якою метою він просить встановити факт польського походження по маминій лінії.
Окрім того, в мотивувальній частині позовної заяви ОСОБА_1 зазначає про факти, які потрібно встановити на судовому засіданні, зокрема:
- ОСОБА_1 є інвалідом 2 групи з дитинства;
- ОСОБА_1 має хронічні хвороби нецукровий діабет, варикози, неврози;
- ОСОБА_1 у 2017 році переніс інсульт;
- ОСОБА_1 є мало мобільним і нетранспортабельним;
- ОСОБА_1 має польське походження по маминій лінії згідно поданих архівних документів;
- ОСОБА_1 є прямим потомком шляхетського роду Грушецьких гербу Любіч по маминій лінії згідно поданих архівних документів;
- ОСОБА_1 є членом Товариства культури польської Львівської землі згідно представленого посвідчення;
- ОСОБА_1 є прихожанином костелу Св. Йокима і Анни м. Рогатина Івано Франківської області згідно представленого посвідчення.
ОСОБА_1 при цьому не зазначається з якою метою потрібно встановити вище перераховані факти, тоді як прохальна частина позовної заяви містить вимогу про встановлення фактів, що мають юридичне значення, а саме - польське походження ОСОБА_1 по маминій лінії. Зазначені обставини свідчать про розбіжність зазначених фактів, встановлення яких вимагається ОСОБА_1 .
Згідно з частиною 4 статті 185 ЦПК України, заява повертається у випадку, коли заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано. Окрім цього, звернення з вимогою непозовного характеру в порядку позовного провадження свідчить про недотримання встановленого законом процесуального порядку звернення до суду (вимог статей 175, 177 ЦПК України щодо змісту та форми позовної заяви).
За таких обставин, подана позовна заява підлягає поверненню позивачу для надання йому можливості оформити її відповідно до вимог закону, що регулюють розгляд справ окремого провадження (Глава 6 Розділу IV ЦПК України).
Суд роз`яснює, що повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню до суду, якщо припиняться обставини, які стали підставою для її повернення. Позивач має право звернутися до суду з відповідною заявою в порядку окремого провадження.
Керуючись ст.ст. 175,177,187, 258-260,293, 315-319 ЦПК України,
П О С Т А Н О В И В :
Позовну заяву ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, згідно ст.315 ЦПК України про польське походження громадянина ОСОБА_1 , повернути позивачу.
Роз`яснити позивачу право на повторне звернення до суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Дата складення повного тексту ухвали суду - 04 червня 2026 року.
Суддя Ружинського районного суду
Житомирської області І.М. Гарбарук