Справа № 369/10435/26
Провадження № 2/369/13174/26
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 червня 2026 року суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області Лапченко О.М., перевіривши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на предмет іпотеки, -
встановила:
позивач звернувся до суду з позовом, згідно якого просить суд визнати предметом іпотеки земельні ділянки: площею 1,695 га кадастровий номер [номер приховано]:03:001:5085, яка знаходяться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, село Петрівське; площею 1,695 га, кадастровий номер [номер приховано]:03:001:5086, яка знаходяться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, село Петрівське за іпотекодержателем ОСОБА_1 . Звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме - земельні ділянки: площею 1,695 га кадастровий номер [номер приховано]:03:001:5085, яка знаходяться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, село Петрівське; площею 1,695 га, кадастровий номер [номер приховано]:03:001:5086, яка знаходяться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, село Петрівське; земельну ділянку площею 2,2601 га., кадастровий номер [номер приховано]:03:001:0048, яка знаходяться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, село Петрівське шляхом набуття права власності іпотекодержателем ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ).
Дослідивши матеріали позовної заяви, суд приходить до такого.
Згідно зі ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, пропорційність.
Суд зауважує, що право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 року, «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992 року. Відтак, в кожному випадку позивач при зверненні до суду із позовом повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Відповідно до вимог ст. 185 ЦПК України суддя після одержання позовної заяви у тому числі з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 175, 177 вказаного Кодексу.
Розглянувши вказану позовну заяву вважаю, що вона підлягає залишенню без руху з таких підстав.
Згідно п.2 ч.3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
Разом із тим, подана позовна заява не містить належних та повних відомостей щодо відповідача. Позивачем не зазначено інформацію щодо наявності електронного кабінету.
Таким чином, позивачем не виконано покладений на нього процесуальний обов`язок щодо повного та належного зазначення ідентифікаційних даних відповідача, що є необхідним для належного повідомлення учасника справи про розгляд справи та реалізації ним процесуальних прав.
Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 177 ЦПК України у разі подання до суду позовної заяви та документів, що додаються до неї, в електронній формі через електронний кабінет позивач зобов`язаний додати до позовної заяви доказ надсилання іншим учасникам справи копій поданих до суду документів з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу.
Як убачається з матеріалів позовної заяви, позивачем не були надані докази направлення відповідачу позовної заяви разом із копіями доданих до неї документів.
Оскільки відповідач не зобов`язаний реєструвати електронний кабінет відповідно до частини шостої статті 14 ЦПК України, на позивача, згідно з абзацом другим частини сьомої статті 43 ЦПК України, покладається обов`язок надіслати відповідачу копію позовної заяви та всі додані до неї документи у паперовій формі рекомендованим листом з описом вкладення на адресу його зареєстрованого місця проживання (перебування), а також надати суду належні докази такого направлення.
Крім того, в тексті позовної заяви позивач вказує про подачу ним заяви про забезпечення позову, згідно якої позивач просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, яке належить ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ; АДРЕСА_2 ) в межах позовних вимог 15948526 грн., а саме - накласти арешт на земельну ділянку площею 1,695 га кадастровий номер [номер приховано]:03:001:5085, яка знаходяться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, село Петрівське, земельну ділянку площею 1,695 га, кадастровий номер [номер приховано]:03:001:5086, яка знаходяться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, село Петрівське.
Відповідно до статті 151 Цивільного процесуального кодексу України, заява про забезпечення позову є окремим самостійним процесуальним документом, який подається до суду в письмовій формі та повинен містити визначений законом перелік обов`язкових реквізитів, зокрема відомості про заявника, сторони, предмет позову, обґрунтування необхідності забезпечення позову, конкретний захід забезпечення, ціну позову та інші передбачені законом дані та відповідні додатки до заяви.
З аналізу зазначеної норми вбачається, що законодавець чітко розмежовує позовну заяву та заяву про забезпечення позову як два різні процесуальні документи, які мають різне призначення, зміст та процесуальний порядок розгляду.
Забезпечення позову є процесуальним інститутом тимчасового характеру, спрямованим на гарантування реального та ефективного виконання можливого рішення суду в майбутньому, у зв`язку з чим воно може застосовуватися виключно за результатами розгляду окремо поданої та належно оформленої заяви.
Верховний Суд у своїй сталій практиці неодноразово наголошував, що інститут забезпечення позову має самостійний процесуальний характер, а розгляд питання про вжиття заходів забезпечення можливий лише за умови подання заяви, яка відповідає вимогам процесуального закону та містить належне обґрунтування ризиків невиконання або утруднення виконання можливого судового рішення. Зокрема, заходи забезпечення позову не можуть застосовуватися автоматично або «вбудовуватися» у зміст позовної заяви, оскільки це суперечить принципу процесуальної форми та змагальності сторін.
Таким чином, включення позивачем до тексту позовної заяви прохання про вжиття заходів забезпечення позову без подання окремої заяви, оформленої відповідно до вимог статті 151 ЦПК України, свідчить про порушення встановленого процесуального порядку звернення до суду із таким клопотанням.
За таких обставин суд позбавлений можливості розглянути питання забезпечення позову у належній процесуальній формі, оскільки відсутній самостійний процесуальний документ, який підлягає окремому розгляду у порядку, визначеному ЦПК України.
Відтак, позивач має виправити зазначені в ухвалі недоліки.
Згідно зі ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
За таких умов, згідно з ч.1ст. 185 ЦПК України суддя вважає за необхідне залишити позовну заяву без руху, надавши позивачу термін для усунення недоліків, вказаних в ухвалі, та приведення заявлених вимог у відповідність з вимогами процесуального законодавства.
На підставі викладеного та керуючись ст. 175, 177, 185 ЦПК України, суддя, -
постановила:
позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на предмет іпотеки - залишити без руху.
Повідомити позивача про необхідність виправити зазначені недоліки позовної заяви протягом 10 днів з моменту отримання ухвали. Роз`яснити, що у разі не усунення недоліків заяви у строк, встановлений судом, позовна заява буде вважатися неподаною та повернута.
Копію даної ухвали невідкладно надіслати позивачу, що звернувся із позовною заявою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала не може бути оскаржена окремо від рішення суду.
Суддя - О.М. Лапченко