ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 [телефон приховано] inbox@anec.court.gov.ua
УХВАЛА
про відмову у відкритті апеляційного провадження
"03" червня 2026 р. Справа № 910/14874/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Іванова В.П.
суддів: Крижного О.М.
Чапляна С.Є.
перевіривши матеріали апеляційної скарги Інституту технічної теплофізики Національної академії наук України
на рішення Господарського суду міста Києва від 19.02.2026 (повний текст складено та підписано 05.03.2026) у справі № 910/14874/25 (суддя Плотницька Н.Б.)
за позовом Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради
до Інституту технічної теплофізики Національної академії наук України
про стягнення 1551049,66 грн,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.02.2026 у справі № 910/14874/25 позов Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради до Інституту технічної теплофізики Національної академії наук України про стягнення 1551049,66 грн задоволено повністю, ухвалено:
- стягнути з Інституту технічної теплофізики Національної академії наук України на бюджетний рахунок бюджету розвитку спеціального фонду міського бюджету міста Києва пайовий внесок в розмірі 1192914 грн, інфляційні втрати в розмірі 276756,05 грн, 3 % річних в розмірі 81379,61 грн;
- стягнути з Інституту технічної теплофізики Національної академії наук України на користь Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) судовий збір в розмірі 18612,60 грн.
Інститут технічної теплофізики Національної академії наук України (далі - Інститут/апелянт/відповідач) не погодився з рішенням суду першої інстанції та звернувся з апеляційною скаргою б/н від 12.05.2026 (вх. № 3183/26 від 12.05.2026) до Північного апеляційного господарського суду, за змістом якої скаржник просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про повну відмову у задоволенні позову, покласти на позивача судові витрати.
Також, апелянт просить суд апеляційної інстанції поновити строк на оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 19.02.2026 у справі № 910/14874/25.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2026, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді (судді-доповідача) Іванова В.П., суддів Чапляна С.Є., Крижного О.М.
13.05.2026 через підсистему "Електронний суд" до Північного апеляційного господарського суду від Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (далі - позивач) надійшли заперечення б/н від 13.05.2026 (вх. №11553/26 від 13.05.2026), за змістом яких останній заперечує проти задоволення клопотання скаржника про поновлення строку на апеляційне оскарження. Заперечення обґрунтовані тим, що відповідач має зареєстрований електронний кабінет ЄСІТС з 26.02.2024, оскаржуване рішення було направлене відповідачу через підсистему «Електронний суд» 05.03.2026 о 18:11, а також додатково - на email відповідача 05.03.2026 о 18:13, що підтверджується карткою руху документу з підсистеми «Електронний суд». Також позивач вважає, що керівник Інституту має доступ до Електронного кабінету ЄСІТС, може представляти інтереси відповідача в даній справі та мав об`єктивну можливість здійснювати контроль за судовими справами, приймати участь в судових засіданнях, вчасно ознайомитись з оскаржуваним рішенням та подати апеляційну скаргу з дотриманням процесуальних строків.
Водночас, на переконання представника позивача, відповідач не був позбавлений можливості ознайомитись з судовими рішеннями у справі № 910/14874/25 через Єдиний державний реєстр судових рішень, отримати інформацію щодо дат та часу слухання вказаної справи та скористатись своїм правом, визначеним пунктом 1 частини 1 статті 42 ГПК України, на ознайомлення з матеріалами справи.
З огляду на викладене, позивач просить відмовити у задоволенні клопотання відповідача про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 19.02.2026 у справі № 910/14874/25.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.05.2026 апеляційну скаргу Інституту на рішення Господарського суду міста Києва від 19.02.2026 у справі № 910/14874/25 залишено без руху, встановлено скаржнику строк для усунення встановленого при поданні апеляційної скарги недоліку шляхом подання до суду заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якій вказати документально обґрунтовані підстави для поновлення строку на рішення Господарського суду міста Києва від 19.02.2026 у справі № 910/14874/25 протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
Постановляючи вказану вище ухвалу апеляційний суд виходив з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Як вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції в судовому засіданні 19.02.2026 проголошено вступну та резолютивну частини рішення, повний текст рішення складено 05.03.2026.
Отже, строк на оскарження судового рішення у даній справі обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.
Відповідно, останнім днем строку, у який вказане вище рішення могло бути оскаржено в апеляційному порядку, зважаючи на отримання відповідачем повного тексту рішення 05.03.2026 після 17:00, є 26.03.2026. У свою чергу, Інститут подав апеляційну скаргу лише 12.05.2026.
В апеляційній скарзі скаржником заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, в обґрунтування якого скаржник зазначає, що з листопада 2025 в офісній будівлі інституту було відсутнє електро- водо- та теплопостачання, тому в період з листопада 2025 по березень 2026 року працівники інституту були переведені на дистанційну роботу на підставі наказу директора Інституту технічної теплофізики НАН України чл.-кор. НАН України Снєжкіна Ю.Ф. № 30/1.А від 16.12.2025, а отже, на переконання відповідача, Інститут не мав можливості здійснювати контроль за судовими справами, приймати участь в судових засіданнях, а також вчасно ознайомитись з рішенням суду та подати у визначені терміни апеляційну скаргу.
Поряд з цим відповідач зазначає, що у штаті Інституту перебував лише один юрисконсульт, якого було мобілізовано до лав Збройних Сил України. Як наслідок, Інститут не був обізнаний як з самим фактом пред?явлених до нього позовних вимог, так і з їх суттю та предметом, а отже і з судовим провадженням по даній справі. Скаржник повідомляє, що він отримав судове рішення наручно в приміщені Господарського суду міста Києва лише 23.04.2026.
Згідно ч. 1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Колегія суддів, розглянувши клопотання апелянта про поновлення строку на апеляційне оскарження, дійшла висновку про неповажність причин його пропуску через недоведеність належними доказами підстав, на які посилається апелянт.
Клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються апеляційному господарському суду на загальних підставах).
При цьому, ГПК України не пов`язує право суду поновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, у кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.
Для вирішення господарським судом питання про поновлення процесуального строку самого лише клопотання недостатньо, наявність поважної причини пропуску строку має бути доведена заявником.
Таким чином, заявник повинен обґрунтувати поважність причини (причин) пропуску строку, в разі необхідності - з поданням належних доказів. При цьому, поважними визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.
Чинне процесуальне законодавство не допускає довільного, не обмеженого у часі перегляду судових рішень.
Норми ГПК України, встановлюючи строки для подачі скарг, тим самим визначають баланс між принципом правової визначеності, забезпечуючи стабільність правовідношень у сфері підприємницької та іншої економічної діяльності, з однієї сторони, і правом на справедливий судовий розгляд, який передбачає можливість виправлення судових помилок, з іншої.
Отже, можливість поновлення судом апеляційної інстанції пропущеного строку не є необмеженою, а вирішення цього питання пов`язується із наявністю поважних причин пропуску строку.
Північний апеляційний господарський суд в ухвалі від 18.05.2026 вказав, що наведені апелянтом обґрунтування підстав та наявні докази для поновлення строку на апеляційне оскарження, а саме переведення на дистанційну роботу на підставі наказу Інституту № 30/1.А від 16.12.2025, не можуть вважатись поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження, оскільки є суб`єктивними, залежали від організації роботи апелянта, та не є об`єктивно непереборними обставинами.
Суд зазначає, що дистанційна робота передбачає збереження всіх посадових прав та обов`язків, заробітну платню та доступ до робочих інструментів. Також зміна формату на віддалений лише змінює географічне розташування робочого місця, а не звільняє працівника від виконання посадових обов`язків.
З огляду на наведене, причини, зазначені скаржником в обґрунтування пропуску строку на подання апеляційної скарги, були визнані судом неповажними та ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.05.2026 залишено апеляційну скаргу без руху з наданням при цьому скаржнику строку на подання заяви з іншими підставами для поновлення строку.
У межах встановленого судом десятиденного строку скаржником подано до суду заяву б/н від 28.05.2026 (вх. № 1957/26 від 28.05.2026) про усунення недоліків, в якій викладено прохання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 19.02.2026 у справі № 910/14874/25. До заяви скаржник додав наступні документи: наказ № 205-к від 15.06.2021 про призначення Снежкіна Ю.Ф. на посаду директора; постанову президії національної академії наук України № 180 від 09.06.2021; довідку № 153-20/01-10 від 26.05.2026; наказ № 197-к від 09.08.2024; розпорядження № 30/1-А від 12.08.2024.
29.05.2026 до Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшли додаткові пояснення від 29.05.2026 (вх. № 1982/26 від 29.05.2026), за змістом яких скаржник підтримує раніше подане клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 19.02.2026 (повний текст складено та підписано 05.03.2026) у справі № 910/14874/25 та просить визнати причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення у справі поважними і поновити такий строк.
Стосовно наведених апелянтом підстав для поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, суд зазначає наступне.
Згідно зі ст. 46 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Крім прав та обов`язків, визначених у ст. 42 цього Кодексу, сторони також мають ще коло прав і обов`язків, передбачених ст. 46 ГПК України.
Відповідно до пункту 6 частини другої ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Наведеними процесуальними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку апеляційного оскарження, а також належного оформлення апеляційної скарги. Для цього особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Відповідно до абз. 3 пункту 11 розділу ІІІ Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, яке затверджене рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 № 1845/0/15-21, керівник юридичної особи засобами програмного забезпечення Електронного кабінету може уповноважувати працівників юридичної особи (в тому числі себе) або інших фізичних осіб чи фізичних осіб - підприємців на перегляд, створення та надсилання електронних документів, а також вчинення інших дій від імені юридичної особи з використанням власних Електронних кабінетів таких фізичних осіб чи фізичних осіб - підприємців.
Судом встановлено, що відповідач зареєстрував електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі 26.02.2024.
Відповідно до частини третьої ст. 56 ГПК України юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
Згідно зі ст. 58 ГПК України, визначає, що представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Однак, всупереч наведеним положенням процесуального закону та маючи можливість забезпечити належне представництво своїх інтересів, апелянт не скористався наданим йому правом щодо участі у справі через адвоката, законного представника або іншу уповноважену на самопредставництво особу.
Таким чином, наслідки незабезпечення належного представництва у справі є результатом власної процесуальної поведінки апелянта та не можуть розцінюватись, як обставини, що об`єктивно перешкоджали реалізації ним процесуальних прав чи виконання процесуальних обов`язків.
Колегія суддів зауважує, що відповідно до ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Водночас, згідно із частиною 1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
З правового контексту наведеної норми слідує, що законодавець не передбачив обов`язку суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки у кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме причини такий строк було порушено скаржником, чи є ця причина поважною та чи підлягає він поновленню.
Вирішення питання про поновлення строку перебуває в межах дискреційних повноважень суду, який може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і поновити пропущений строк, крім випадків, передбачених ГПК України.
Суд може поновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини поновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не зважати на який було би несправедливим і таким, що суперечить загальним засадам законодавства.
Для поновлення процесуального строку суд має встановити відповідні обставини, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність, у зв`язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого визначення законодавцем кожного з процесуальних строків.
На особу, яка звертається з відповідною заявою, з огляду на вимоги ст. 13, 74 ГПК України, покладається обов`язок довести ті обставини, на які остання посилається як на підставу для поновлення пропущеного процесуального строку. Без доведення заявником таких обставин підстави для поновлення пропущеного строку та розгляду відповідної заяви у суду відсутні.
Отже, у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку, встановити чи є такий строк значним та чи поновлення такого строку не буде втручанням у принцип юридичної визначеності з врахуванням балансу суспільного та приватного інтересу.
Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Право на доступ до суду не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (див. пункти 22-23 Рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006, пункти 37-38 Рішення у справі "Мушта проти України" від 18.11.2010).
У пункті 41 Рішення від 03.04.2008 року "Пономарьов проти України" Суд вказав, що "правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків".
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 29.10.2016 у справі "Устименко проти України" дійшов висновку, що національні суди, вирішивши поновити пропущений строк оскарження остаточної постанови у справі заявника без наведення відповідних причин та скасувавши постанову суду, порушили принцип правової визначеності та право заявника на справедливий судовий розгляд за пунктом 1 ст. 6 Конвенції.
Отже, можливість поновлення судом апеляційної інстанції пропущеного строку не є необмеженою, а вирішення цього питання пов`язується із наявністю поважних причин пропуску строку, які у даному випадку є відсутніми.
Наведені обставини (відсутність електро- водо- та теплопостачання, переведення на дистанційних режим роботи, відсутність можливості здійснювати контроль за судовими справами, приймати участь в судових засіданнях, скорочення штату працівників) не є поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження в розумінні чинного законодавства та усталеної судової практики, а також зводяться до внутрішньої організації роботи самого скаржника, мають суб`єктивний характер і не свідчать про існування об`єктивно непереборних причин, які перешкоджали поданню вчасному поданню апеляційної скарги.
Виходячи з наведеного, суд апеляційної інстанції вважає, що апелянтом не наведено достатньо обґрунтованих причин пропуску ним процесуального строку на оскарження рішення місцевого господарського суду, а зазначені ним підстави в обґрунтування поважності причин пропуску не пов`язані з непереборними причинами, які не залежали від скаржника. Тому, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання про поновлення строку, оскільки причини, наведені скаржником в обґрунтування клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, визнаються колегією суддів неповажними.
Частиною 4 ст. 261 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
У даному випадку, оскільки причини, наведені скаржником в обґрунтування клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження визнані неповажними, колегія суддів відмовляє у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Інституту на рішення Господарського суду міста Києва від 19.02.2026 у справі № 910/14874/25.
Керуючись ст. 234, 261 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Інституту технічної теплофізики Національної академії наук України на рішення Господарського суду міста Києва від 19.02.2026 у справі № 910/14874/25.
2. Надіслати скаржнику копію цієї ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання колегією суддів та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до вимог ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя В.П. Іванов
Судді О.М. Крижний
С.Є. Чаплян