УХВАЛА
03 червня 2026 року
м. Київ
справа № 522/5819/17
провадження № 61-5237св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого
діє ОСОБА_2 , на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 01 липня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 06 лютого 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1
до ОСОБА_3 , ОСОБА_4
про стягнення коштів та за зустрічним позовом ОСОБА_4 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «ІН-Фактор» про визнання недійним договору про відступлення права вимоги та визнання недійсним договору про відступлення права вимоги за іпотечним договором,
ВСТАНОВИВ:
У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до
ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , та з урахуванням уточнених позовних вимог, остаточно просив стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на його користь грошову суму в розмірі 175 900,00 грн.
У серні 2017 року ОСОБА_4 та ОСОБА_3 звернулися до суду
із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «ІН-Фактор» (далі - ТОВ «ІН-Фактор»), в якому просили:
- визнати недійсним з моменту укладення договір відступлення права вимоги
від 30 грудня 2016 року, укладений між ТОВ «ІН- Фактор» та ОСОБА_1 ;
- визнати недійсним з моменту укладення договір відступлення права вимоги
за іпотечними договорами від 30 грудня 2016 року, укладений між
ТОВ «ІН- Фактор» та ОСОБА_5 , яка діяла від імені та в інтересах
ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за № 4186.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 01 липня 2019 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 06 лютого
2024 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3
та ОСОБА_4 відмовлено.
Зустрічний позов ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_1 ,
ТОВ «ІН-Фактор» задоволено.
Визнано недійсним з моменту укладення договір відступлення права вимоги
від 30 грудня 2016 року, укладений між ТОВ «ІН- Фактор» та ОСОБА_1 .
Визнано недійсним з моменту укладення договір відступлення права вимоги
за іпотечними договорами від 30 грудня 2016 року, укладений між ТОВ
«ІН- Фактор» та ОСОБА_5 , яка діяла від імені та в інтересах ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за № 4186.
27 березня 2024 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , засобами поштового зв`язку, звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 01 липня
2019 рокута постанову Одеського апеляційного суду від 06 лютого 2024 року у цій справі, яку уточнивши в червні 2024 року, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення яким позов
ОСОБА_1 задовольнити, а у задоволенні зустрічного позову відмовити.
Верховний Суд ухвалою від 09 серпня 2024 року у складі колегії суддів Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Фаловської І. М. відкрив касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою, витребував матеріали справи із суду першої інстанції, надав строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У вересні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28 квітня 2026 року визначено колегію суддів для розгляду цієї справи у такому складі: Сердюк В. В. (суддя-доповідач), судді, які входять до складу колегії: Осіян О. М., Сакара Н. Ю.
Згідно із пунктом 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання
про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Відповідно до абзацу 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до частини п`ятої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції призначає справу до судового розгляду за відсутності підстав, встановлених частинами третьою, четвертою цієї статті. Справа призначається до судового розгляду, якщо хоча б один суддя із складу суду дійшов такого висновку.
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що справа підлягає призначенню до судового розгляду.
Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України в суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 7 ЦПК Українирозгляд справ у судах проводиться усно і відкрито, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Зокрема, в частині тринадцятій статті 7 ЦПК Українипередбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Європейський суд з прав людини зазначив, що процедура допуску скарг до розгляду та провадження виключно з питань права, на відміну
від того, що стосується питань фактів, може відповідати вимогам
статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, навіть якщо скаржнику не була надана можливість бути особисто заслуханим апеляційним чи касаційним судом, за умови, якщо відкрите судове засідання проводилось у суді першої інстанції і якщо суди вищої інстанції
не мали встановлювати факти справи, а лише тлумачили відповідні юридичні норми (рішення в справі «Жук проти України» від 21 жовтня 2010 року).
Таким чином, питання виклику учасників справи для надання пояснень вирішується Верховним Судом з огляду на встановлену необхідність таких пояснень.
Оскільки суд касаційної інстанції не встановив необхідності надання пояснень сторонами у справі на стадії касаційного перегляду судових рішень, то підстави для розгляду справи за участю учасників справи в суді касаційної інстанції відсутні.
За таких обставин розгляд справи буде здійснюватися в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними
у ній матеріалами, а копія судового рішення направлена у порядку, передбаченому частиною п`ятою статті 272 ЦПК України.
З урахуванням категорії і складності справи та відповідно до частини одинадцятої статті 34 ЦПК України справа підлягає розгляду в складі
п`яти суддів.
Згідно із частиною першою статті 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи, така інформація оприлюднюється на офіційному веб-порталі судової влади України.
Керуючись статтею 401 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
Справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення коштів та за зустрічним позовом ОСОБА_4 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «ІН-Фактор» про визнання недійним договору про відступлення права вимоги та визнання недійсним договору про відступлення права вимоги за іпотечним договором, призначити до судового розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Інформацію про дату розгляду справи оприлюднити на офіційному веб-порталі судової влади України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Судді В. В. Сердюк
О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара