УХВАЛА
04 червня 2026 року
м. Київ
справа № 699/1732/25
провадження № 61-6582ск26
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Краснощокова Є. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана адвокатом Губарем Антоном Леонідовичем, на рішення Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 06 березня 2026 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 29 квітня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Черкаський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 06 березня 2026 року, залишеним без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 29 квітня 2026 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
15 травня 2026 року ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» подала до Верховного Суду касаційну скаргу.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, наведених у цій нормі.
Тлумачення вказаних норм ЦПК України свідчить, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених в пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково вказуватися у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках, зокрема: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Заявник як на одну з підстав касаційного оскарження судових рішень також вказує на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, узагальнено посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, на однак не зазначає постанов Верховного Суду, висновки яких не врахував суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
Особі, яка подала касаційну скаргу, слід звернути увагу, що у разі посилання у касаційній скарзі як на підставу, на якій подається касаційна скарга, на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України у касаційній скарзі слід зазначити, яку саме норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в указаних у касаційній скарзі постановах Верховного Суду, застосував суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, а також які саме висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах (та якої саме) у них викладено та які не застосував суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
При цьому обов`язковою умовою касаційного оскарження судових рішень на підставі пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України) є обґрунтованість підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 ЦПК України.
Заявник як на одну з підстав касаційного оскарження судових рішень також вказує на пункт 3 частини третьої статті 411 ЦПК України (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України) - суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Проте касаційна скарга не містить належного обґрунтування зазначеної підстави касаційного оскарження судових рішень, зокрема в чому полягає необґрунтованість відповідного процесуального рішення.
Тому ОСОБА_1 слід необхідно подати до Верховного Суду касаційну скаргу у новій редакції, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав) та яка відповідає вимогам статті 392 ЦПК України, додати до неї копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.
Згідно частин другої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу (касаційна скарга залишається без руху з наданням строку для виправлення її недоліків), про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 06 березня 2026 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 29 квітня 2026 року залишити без руху.
Надати ОСОБА_1 строк для усунення зазначених недоліків касаційної скарги, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настануть наслідки, передбачені статтею 393 ЦПК України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Є. В. Краснощоков