УХВАЛА
04 червня 2026 року
м. Київ
справа №380/17061/25
адміністративне провадження №К/990/24542/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Рибачука А.І.
суддів: Бучик А.Ю., Коваленко Н.В.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16.10.2025 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30.04.2026 у справі № 380/17061/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-
ВСТАНОВИВ:
З матеріалів касаційної скарги та Єдиного державного реєстру судових рішень видно, що предметом оскарження у цій справі є рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 18.07.2025 № 716 щодо відмови у перерахунку та виплаті позивачці пенсії державного службовця, призначеної відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-ХІІ "Про державну службу", на підставі довідки від 10.07.2025 № 41 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) станом на 31.12.2023, виданої Головним управлінням Держгеокадастру у Львівській області.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 16.10.2025, яке залишене без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30.04.2026, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
28.05.2026 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16.10.2025 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30.04.2026 у справі № 380/17061/25 з підстав, визначених пунктом 1, 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Вирішуючи питання щодо відкриття касаційного провадження, суд виходить із такого.
Відповідно до положень пункту 8 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Право на касаційне оскарження регламентовано положеннями статті 328 КАС України, частиною першою якої визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Такі випадки визначені у частині четвертій статті 328 КАС України, згідно із якою підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі ж подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України заявник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо неналежного дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає порушення норм процесуального права чи неправильне застосування процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Скаржниця, обґрунтовуючи право на подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, посилається на те, що суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права без урахування висновків щодо застосування положень статті 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-ХІІ «Про державну службу» та Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII «Про державну службу» у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 у справі № 876/5312/17, від 13.02.2019 у справі №822/524/18 та Верховного Суду від 18.12.2018 у справі № 520/12961/16-а, від 11.07.2019 у справі №264/6292/16-а, від 18.10.2019 у справі №185/2603/17, від 31.01.2019 у справі №639/2751/17, від 17.01.2020 у справі №591/5266/16-а, від 19.01.2022 у справі №528/639/17, від 10.06.2024 у справі №460/51067/22, від 16.01.2025 у справі №240/10092/22, від 13.02.2025 у справі №300/1149/23, від 15.12.2020 у справі №560/2398/19, від 01.12.2020 у справі №466/6057/17, від 25.10.2021 №127/8787/17 та від 16.05.2022 у справі №399/473/17.
Разом з цим, колегія суддів зазначає, що подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.
У постанові від 19.05.2020 (справа №910/719/19) Велика Палата Верховного Суду вказала, що під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.
Встановлюючи обов`язковим при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду, частина п`ята статті 242 КАС презюмує застосування норм права у подібних правовідносинах.
Верховний Суд зазначає, що аналіз постанов Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 у справі № 876/5312/17, від 13.02.2019 у справі №822/524/18 та Верховного Суду від 18.12.2018 у справі № 520/12961/16-а, від 11.07.2019 у справі №264/6292/16-а, від 18.10.2019 у справі №185/2603/17, від 31.01.2019 у справі №639/2751/17, від 17.01.2020 у справі №591/5266/16-а, від 19.01.2022 у справі №528/639/17, від 10.06.2024 у справі №460/51067/22, від 16.01.2025 у справі №240/10092/22, від 13.02.2025 у справі №300/1149/23, від 15.12.2020 у справі №560/2398/19, від 01.12.2020 у справі №466/6057/17, від 25.10.2021 №127/8787/17 та від 16.05.2022 у справі №399/473/17 на які зроблено посилання в касаційній скарзі як на приклад іншого правозастосування, та оскаржуваних судових рішень у справі № 380/17061/25 не дає підстав для висновку про те, що ці рішення прийняті у справах, правовідносини у яких є подібними, оскільки вони ухвалені за іншого предмету спору, правового регулювання та фактичних обставин у справі, що виключає можливість касаційного перегляду оскаржуваних судових рішень судів попередніх інстанції за цією касаційною скаргою, з підстави та у випадку, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Отже, наведені скаржницею доводи, на які зроблено посилання у касаційній скарзі як на підставу касаційного оскарження за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, не можуть слугувати належним обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень в розумінні положень частини четвертої статті 328 КАС України.
Окрім того, скаржниця, обґрунтовуючи право на подання касаційної скарги посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування положень Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII «Про державну службу» у подібних правовідносинах щодо права особи на перерахунок пенсії, призначеної відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-ХІІ "Про державну службу" на підставі нових довідок про складові заробітної плати, виданих за посадою, з якої особа звільнилася з державної служби.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що Верховний Суд вже викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, зокрема у постанові від 17.09.2025 у справі № 560/5257/22 та у постанові від 19.03.2025 у справі № 300/936/23 щодо наявності правових підстав для перерахунку пенсій, призначених відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-ХІІ "Про державну службу" на підставі нових довідок про складові заробітної плати, виданих за посадою, з якої особа звільнилася з державної служби.
Отже, зазначена скаржником підстава касаційного оскарження за пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України не може слугувати належним обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судового рішення в розумінні положень частини четвертої статті 328 КАС України.
В свою чергу, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) зазначення або зазначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, може унеможливити в подальшому її розгляд.
Отже, скаржнику необхідно усунути зазначені недоліки шляхом надання до Верховного уточненої касаційної скарги, в якій необхідно зазначити належні підстави оскарження судового рішення в цій справі (з урахуванням вимог частини четвертої статті 328 та пункту 4 частини другої статті 330 КАС України).
Керуючись статтями 169, 328-332 Кодексу адміністративного судочинства України,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16.10.2025 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30.04.2026 у справі № 380/17061/25 залишити без руху.
Надати скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги.
Роз`яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута.
Ухвала оскарженню не підлягає.
........................
........................
........................
А.І. Рибачук
А.Ю. Бучик
Н.В. Коваленко,
Судді Верховного Суду