УХВАЛА
про залишення позовної заяви без руху
м. Вінниця
02 червня 2026 р. Справа № 120/7690/26
Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Заброцька Людмила Олександрівна, розглянувши матеріали позовної заяви за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.
Частиною першою статті 171 КАС України передбачено, що після одержання позовної заяви суддя з`ясовує, зокрема, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим ст. ст. 160, 161, 172 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 6 статті 161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Частинами першою - другою статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частин 3 та 5 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Інститут строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою спонукання учасників адміністративного судочинства до своєчасного вчинення ними процесуальних дій. Регламентування строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Крім цього, строки звернення до суду із адміністративним позовом обмежують час, протягом якого правовідносини можуть вважатися спірними.
Щодо відліку строку звернення із адміністративним позовом, суд зазначає, що порівняльний аналіз термінів "дізнався" та "повинен дізнатися", що містяться в ч. 2 ст. 122 КАС України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку позивача знати про стан своїх прав. При визначенні початку перебігу строку звернення до суду, суд з`ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з`ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 №2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:
"Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)".
З огляду на вказане, право на звернення до суду відповідно до положень частини другої статті 233 КЗпП України (в редакції, чинній до 19 липня 2022 року), не обмежене будь-яким строком щодо правовідносин до 19 липня 2022 року, при цьому, після 20.07.2022 р. підлягають застосуванню строки визначені ст. 233 КЗпП України, зокрема тримісячний строк з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Як свідчить зміст позовних вимог позивач оскаржує бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати грошової компенсації за невикористані нею у 2020 році 10 календарних днів основної відпустки та 15 календарних днів додаткової відпустки; у 2021 році 6 календарних днів додаткової відпустки; у 2022 році 30 календарних днів основної відпустки та 15 календарних днів додаткової відпустки.
При цьому позивачем подано заяву про поновлення строків звернення до суду з цим позовом, в якій зазначається, що рішенням Конституційного Суду№ 1-р/2025 від 11.12.2025 року, визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), частину першу статті 233 Кодексу законів про працю України в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат. Згідно з частиною 1 ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Відповідно до вимог ч.2 ст. 233 КЗпП України із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні. Згідно з ст.234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки, якщо з дня отримання копії наказу (розпорядження) про звільнення або письмового повідомлення, про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні (стаття 116), минуло не більше одного року.
Позивач зазначає, що письмове повідомлення про суми нараховані та виплачені їй при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні), вона отримала від Головного управління Національної поліції у Вінницькій області у відповідь на її письмову заяву лише 20 березня 2026 року, вказані обставини позивач вважає поважними, у зв`язку з чим просить поновити строк звернення до суду.
Надаючи оцінку таким доводам заяви про поновлення строку звернення суд не погоджується з твердженнями позивачки, що письмове повідомлення про суми, нараховані та виплачені їй при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) вона отримала від Головного управління Національної поліції у Вінницькій області у відповідь на її письмову заяву лише 20 березня 2026 року.
В той же час, суд зазначає, що позивач звернулась до суду з вимогами про зобов`язання відповідача нарахувати і виплатити їй грошову компенсації на невикористані дні основної та додаткової відпустки у 2020, 2021 та 2022 роках.
Отже, до правовідносин, які виникли до 19.07.2022 строк звернення не застосовується.
Щодо періоду за 2022 рік, то в цьому випадку, починаючи з 20.07.2022 правовідносини у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, обмежені тримісячним строком звернення до суду з дня одержання працівником письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні, що передбачено ч. 2 ст. 233 КЗпП України, яка є чинною.
В той же час, долучена позивачем відповідь ГУНП у Вінницькій області №67898-2026 від 20.03.2026 року з додатком - Довідкою №67898-2026 про нараховане та виплачене грошове забезпечення в розрізі всіх складових та інші виплати при звільненні від 20.03.2026 року стосується періоду липень-серпень 2023 року, який не є спірним у цих правовідносинах.
При цьому інформацію про невикористані дні відпустки за 2022 рік позивач отримала ще в серпні 2025 року, про що свідчить лист Головного управління Національної поліції у Вінницькій області № 246809-2025 від 20.08.2025, її заява від 28.08.2025 року до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про нарахування та виплату їй грошової компенсації за невикористані у 2020 - 2022 роках дні основної та додаткової відпусток, а також лист - відповідь Головного управління Національної поліції у Вінницькій області від 02.09.2025 року на заяву позивачки.
Таким чином, про порушене право позивач дізналася зокрема з листа - відповіді Головного управління Національної поліції у Вінницькій області від 02.09.2025 року на свою заяву від 28.08.2025 року.
Однак, позивач у встановлений строк до суду з позовом не звернулася.
Згідно з ч. 1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
При цьому, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
За правилами, визначеними частиною 1 статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до частини 2 статті 169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи викладене, суд визнає неповажними причини пропуску строку звернення до суду з цим позовом, наведені представником позивача в заяві про поновлення строку звернення, у зв`язку з чим позовну заяву слід залишити без руху із встановленням позивачу строку для усунення вказаних в цій ухвалі недоліків позовної заяви шляхом:
- надання заяви про поновлення строку звернення до суду з цим позовом із зазначенням інших підстав для поновлення строку, а також наданням відповідних доказів, які, на думку позивача, вказують на поважність причин пропуску строку звернення до суду щодо позовних вимог за період з 20.07.2022 року.
Керуючись ст.ст. 169, 248, 256 КАС України, -
УХВАЛИВ:
1. Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії залишити без руху.
2. Запропонувати позивачу у 10- денний строк з дня отримання копії ухвали усунути недоліки позовної заяви, зазначені в мотивувальній частині ухвали суду.
3. Копію ухвали надіслати позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Суддя Заброцька Людмила Олександрівна