ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
05 червня 2026 року м. Дніпро справа № 280/7361/25
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),
суддів: Добродняк І.Ю., Суховарова А.В.,
ознайомившись з апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1
на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 02 грудня 2025 року по справі № 280/7361/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
22 квітня 2026 року до Третього апеляційного адміністративного суду надійшла апеляційна скарга Військової частини НОМЕР_1 , направлена через підсистему "Електронний суд". Одночасно відповідач заявив клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Оцінивши наведені скаржником підстави пропуску строку, Третій апеляційний адміністративний суд ухвалою від 27 квітня 2026 року визнав їх неповажними, у зв`язку з чим зазначену апеляційну скаргу залишив без руху та запропонував скаржнику у десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали усунути недоліки апеляційної скарги шляхом надання до суду заяви про поновлення строку апеляційного оскарження, в якій вказати інші підстави для поновлення строку з наданням відповідних доказів на обґрунтування заяви.
Згідно довідки про доставку електронного листа, сформованої в автоматизованій системі діловодства спеціалізованого суду, копію ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, доставлено до електронного кабінету Військової частини НОМЕР_1 28.04.2026 о 23:32 год.
На виконання вимог ухвали суду до Третього апеляційного адміністративного суду від Військової частини НОМЕР_1 надійшло клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Підставами для поновлення строку на апеляційне оскарження скаржник зазначає те, що Військова частина НОМЕР_1 не має пункту постійної дислокації та її особовий склад вимушений постійно переміщуватись відповідно до бойових розпоряджень командира військової частини. Скаржник вказує, що весь особовий склад частини постійно задіяний у виконанні бойових розпоряджень, що унеможливлює постійну роботу в мережі інтернет з базою "Електронного Суду", а через постійне переміщення унеможливлюється своєчасна та повна реєстрація документів, відправлення поштової кореспонденції. Зауважує на тому, що військовий стан в Україні безпосередньо впливає на діяльність всіх військових частин Збройних Сил, зокрема й відповідача.
У аспекті наведених скаржником обгрунтувань, покладених в основу клопотання про поновлення процесуального строку, суд зазначає, що введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з
урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.
Уведений в Україні воєнний стан, звичайно, ускладнив (подекуди унеможливив) повноцінне функціонування, зокрема, органів державної влади. Між іншим, сама собою ця обставина, без належного її обґрунтування крізь призму неможливості ситуативного (в конкретних умовах) виконання процесуальних прав і обов`язків учасника справи, й без підтвердження її належними й допустимими доказами, не може слугувати підставою для поновлення пропущеного процесуального строку.
Варто наголосити, що після затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №64/2022, будь-яких змін в аспекті перебігу процесуальних строків на апеляційне оскарження судових рішень, та їх обчислення до КАС України не вносилось.
У постанові від 28.11.2022 у справі № 140/11951/21 Верховний Суд вказував, що при оцінці поважності причин пропуску процесуального строку з причини введення воєнного стану в Україні додатково слід брати до уваги, зокрема: територіальне місцезнаходження суду, порядок його функціонування; місце проживання (місцезнаходження) заявника; ведення на відповідній території бойових дій або розташування у безпосередній близькості до такої території, посилення ракетних обстрілів у відповідний проміжок часу, що об`єктивно створювало реальну небезпеку для життя учасників процесу; тривалість самого процесуального строку та часу, який минув із дати завершення процесуального строку; наявність чи відсутність обставин, які об`єктивно перешкоджали конкретній особі реалізувати своє право (повноваження) у межах визначеного процесуального строку; поведінку особи, яка звертається з відповідним клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) у межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску), та інші доречні обставини.
Отже, сам лише факт запровадження воєнного стану не може бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження судових рішень в усіх абсолютно випадках.
Суд не заперечує, що обставини введення в Україні воєнного стану і залучення особового складу військової частини до виконання бойових розпоряджень могли утруднити дотримання строку на апеляційне оскарження, втім зазначені доводи скаржника не підтверджені жодними доказами (як-от, наприклад, накази командування про залучення особового складу тощо).
Суд вже звертав увагу скаржника в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху на необхідність документального підтвердження поважності причин пропуску строку.
Отже, доводи скаржника про неможливість своєчасно подати цю апеляційну скаргу через введення в Україні воєнного стану і залучення особового складу до виконання бойових розпоряджень, у контексті обставин цієї справи суд уважає необґрунтованими, у зв`язку з чим суд відхиляє ці доводи.
Наведені відповідачем аргументи щодо унеможливлення своєчасної та повної реєстрації документів, відправлення поштової кореспонденції через постійне переміщення особового складу є проблемою внутрішньої організації роботи військової частини та не можуть слугувати свідченням наявності об`єктивно непереборних обставин, які перешкоджали своєчасному оскарженню рішення суду першої інстанції.
Скаржником не підтверджено документально того, що технічна або організаційна можливість направити апеляційну скаргу була відсутня.
Обставини, пов`язані з внутрішньої організаційною діяльністю скаржника не можуть бути підставою для реалізації суб`єктом владних повноважень права на апеляційне оскарження у будь-який необмежений час після закінчення такого строку та, відповідно, підставою для поновлення зазначеного строку.
Неналежна організація процесу із оскарження судового рішення з боку відповідальних осіб, виникнення організаційних складнощів у суб`єкта владних повноважень для своєчасного подання апеляційної скарги є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.
Скаржник, що діє від імені держави, як суб`єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від організаційних складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків, в тому числі і щодо вчасного подання апеляційної скарги.
Суд нагадує, що неможливість здійснення процесуальних прав учасником процесу (для визнання поважною причини пропуску процесуального строку) має бути реальною.
Також суд, під час вирішення порушеного питання про поновлення пропущеного процесуального строку, враховує і інші обставини цієї справи та тривалість пропущеного строку.
Так, в цій справі встановлено, що Військова частина НОМЕР_1 вже реалізовувала своє право на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції у цій справі, однак ухвалою Третього апеляційниого адміністративного суду від 28.01.2026, копію якої відповідач отримав через підсистему "Електронний суд" 28.01.2026, таку скаргу було повернуто скаржнику через неусунення її недоліків, а саме не надання доказів сплати судового збору у визначеному законом розмірі. Вдруге своє право відповідач реалізував 22.04.2026.
В ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху суд апеляційної інстанції, не заперечуючи проти права на повторне звернення з апеляційною скаргою після її повернення, зазначив, що таке право не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини восьмої статті 169 КАС України, відповідно до якої скаржник має право на повторне звернення з апеляційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки апеляційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої апеляційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судове рішення.
У цій справі саме скаржником не було дотримано вимог КАС України щодо сплати судового збору у визначеному законом розмірі, що і стало підставою для повернення попередньо поданої апеляційної скарги. Тобто, внаслідок недотримання саме скаржником вимог процесуального закону, апеляційна скарга була повернута, відповідно, негативні наслідки, які настали у зв`язку з такими причинами є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.
Приведення апеляційної скарги у відповідність з вимогами КАС України в частині надання документа про сплату судового збору є процесуальним обов`язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями, і для його виконання процесуальний закон встановлює достатній строк - тридцять днів з дня складення повного тексту оскаржуваного судового рішення (з дня отримання копії судового рішення).
Сама по собі сплата судового збору суб`єктом владних повноважень при повторному зверненні до суду не може бути безумовною підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення за відсутності належного підтвердження вчинення таким суб`єктом дій, спрямованих на забезпечення апеляційного оскарження судового рішення.
Окрім того, як встановлено судом в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху, в даному випадку повторне звернення до суду з апеляційною скаргою відбулося після спливу майже три місяці з моменту отримання скаржником копії ухвали про повернення первісної апеляційної скарги, що є досить тривалим строком та не може розцінюватися як повторне звернення без зайвих зволікань.
Суд зазначає, що належним підтвердженням наміру реалізувати своє право на апеляційне оскарження, є направлення повторної апеляційної скарги скаржником у найкоротший строк.
При цьому, суд ще раз наголошує на тому, що відсутність у суб`єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Відповідач, що діє від імені держави, як суб`єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від фінансових складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків, в тому числі і щодо сплати судового збору.
У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору чи тимчасова відсутність таких коштів. Відсутність бюджетного фінансування не надає суб`єкту владних повноважень право в будь-який час після сплину строку апеляційного оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення.
Приписи статті 44 КАС України передбачають обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки (частина друга), зокрема, виконувати процесуальні дії в установлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п`ятої цієї статті).
Наведеними приписами КАС України чітко обумовлений характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їхню реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок і зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, установлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження.
До того ж, у пункті 49 постанови від 31 березня 2021 року у справі № 240/12017/19 Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду вказав, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.
Суд наголошує, що статтею 129 Конституції України визначено як одну із засад судочинства рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, спрямовані на недопущення безладного перебігу судового процесу (за змістом рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").
Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що звернення до суду апеляційної інстанції із апеляційною скаргою це право сторони, а не обов`язок, а тому, якщо особа вважає за необхідне скористатися своїм правом на апеляційне оскарження, реалізація зазначеного права повинна відбуватися із дотриманням порядку та строків, встановлених положеннями КАС України. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.
Ураховуючи обставини цієї справи, враховуючи тривалість пропущеного строку, беручи до уваги й те, що скаржник є суб`єктом владних повноважень, який в умовах воєнного часу зобов`язаний здійснювати свої повноваження на підставі, у межах та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, доводи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження не можуть бути визнані судом поважними причинами пропуску строку, встановленого КАС України, та до того ж не підтверджені належними доказами.
У відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі в разі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
З урахуванням викладеного, у відкритті апеляційного провадження слід відмовити.
Керуючись п.4 ч.1 ст.299 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ :
Відмовити в задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 02 грудня 2025 року по справі № 280/7361/25.
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 02 грудня 2025 року по справі № 280/7361/25.
Ухвала набирає законної сили з 05.06.2026 відповідно до ч.2 ст.325 КАС України та може бути оскаржена у касаційному порядку в строк, визначений ст.329 КАС України.
Головуючий - суддя Я.В. Семененко
суддя І.Ю. Добродняк
суддя А.В. Суховаров