_________________________________________________________________________________________________________________________
Справа № 947/27371/25
Провадження № 4-с/947/40/26
УХВАЛА
про задоволення скарги
05.06.2026 року
Київський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - Куриленко О.М.
за участю секретаря судового засідання - Петрової А.М.,
скаржника - ОСОБА_1 ,
представника скаржника - ОСОБА_2 ,
боржника - ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 на дій головного державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Осадчої Катерини Ігорівни щодо закінчення виконавчого провадження по цивільній справі №947/27371/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення додаткових витрат на дитину,
В С Т А Н О В И В :
20 квітня 2026 року до канцелярії суду надійшла скарга ОСОБА_1 на дій державного виконавця щодо закінчення виконавчого провадження по цивільній справі №947/27371/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення додаткових витрат на дитину, в якій просив: визнати протиправними дії головного державного виконавця Приморського ВДВ Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Осадчої Катерини щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження №80494914 від 07.04.2026 року; скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 10.04.2026 року у виконавчому провадженні №80494914 та зобов`язати головного державного виконавця Приморського ВДВС Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Осадчу Катерину поновити виконавче провадження ВП №80494914.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що рішенням Київського районного суду м.Одеси від 10 грудня 2025 року, яке набрало законної сили 12.01.2026 року, позовну заяву ОСОБА_1 було задоволено та вирішено стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , додаткові витрати на утримання дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 32884,31 гривень та на користь держави судовий збір у розмірі 1211,20 гривень.
13 березня 2026 року головним державним виконавцем Осадчою Катериною винесено Постанову про відкриття виконавчого провадження № 80494914 та постанову про арешт коштів боржника.
Зазначає, що 13 лютого 2026 року ОСОБА_3 здійснено перерахунок коштів у сумі на 32885 гривень з призначенням платежу «Додаткові витрати за справою 947/27371/25» на банківський рахунок IBAN: НОМЕР_3 , відкритий в АТ «Універсал Банк» (monobank). Стверджує, що вищезазначений банківський рахунок був відкритий на ім`я ОСОБА_1 , однак, як наслідок для користування цим рахунком, Банком емітовано електронний платіжний засіб (дитячу картку), тримачем якого є ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується Довідкою АТ «Універсал Банк» від 21.02.2026 року. Дана картка є дитячою карткою ОСОБА_5 , яка була дійсно відкрита ОСОБА_1 з єдиною метою фінансове утримання сина, задля чого Стягувач систематично перераховує на дитячу карту кошти. Попри це, фактично дана карта перебуває у ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який станом на момент звернення з даною скаргою проживає зі своєю матір`ю ОСОБА_6 , яка в свою чергу також має доступ до цієї карти. Звертає увагу суду, що боржник не узгоджувала реквізити для перерахунку з стягувачем, а зазначений банківський рахунок не був повідомлений Боржнику Стягувачем як реквізити для виконання судового рішення у порядку, передбаченому законодавством про виконавче провадження. 14 лютого 2026 року, з банківського рахунку Лейдермана Є М. IBAN: НОМЕР_3 , з якого емітовано картку для сина ОСОБА_1 , знято готівку у п`яти транзакціях на загальну суму 33 095,00 гривень через банкомати, що підтверджується роздруківкою руху коштів вищезазначеному рахунку.
07 квітня 2026 року Головним державним виконавцем Осадчою Катериною було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження. Як вбачається зі змісту зазначеної постанови, підставою для закінчення виконавчого провадження визначено фактичне виконання рішення суду, що, на думку державного виконавця, підтверджується перерахуванням ОСОБА_3 грошових коштів у сумі 32 885,00 грн. на банківський рахунок IBAN: НОМЕР_3 . Скаржник вважає такі висновки державного виконавця передчасними, необґрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам, оскільки реального виконання судового рішення не відбулось та грошові кошти не були отриманні ОСОБА_1 та не надійшли у його розпорядження, а, отже, рішення суду, що набрало законної сили не було виконане ОСОБА_3 . За зазначених обставин скаржник вважає дії державного виконавця протиправними, а Постанову про закінчення виконавчого провадження від 07.04.2026 року - незаконною та такою, що підлягає скасуванню.
Вказані обставини і стали підставою для звернення до суду з даною скаргою.
07.05.2026 року через систему «Електронний суд» від представника скаржника ОСОБА_1 - Щенсної Ірини надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, а саме - копії протоколу про прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення від 02.03.2026 року.
13.05.2026 року через систему «Електронний суд» від головного державного виконавця Приморського ВДВ Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Осадчої Катерини надійшла заява, в якій вона просила: у задоволенні скарги ОСОБА_1 на дій головного державного виконавця Приморського ВДВ Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Осадчої Катерини щодо закінчення виконавчого провадження - відмовити.
Ухвалою суду від 18.05.2026 року витребувано у головного державного виконавця Приморського ВДВС Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Осадчої Катерини належним чином засвідченні копії матеріалів виконавчого провадження №80494914. Встановлено строк виконання ухвали до наступного судового засідання, призначеного на 05.06.2024 року о 11.00 годин.
21.05.2026 року через систему «Електронний суд» від головного державного виконавця Приморського ВДВ Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Осадчої Катерини надійшли копії матеріалів виконавчого провадження №80494914.
Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду сповіщені належним чином у порядку ст.ст. 128-130 ЦПК України.
Скаржник - ОСОБА_1 та його представник - ОСОБА_2 у судовому засіданні, призначеному на 05.06.2026 року, скаргу підтримали в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в ній та просили задовольнити, вказуючи на те, що рішення суду не виконано.
Боржник (відповідач по справі) - ОСОБА_3 у судовому засіданні заперечувала проти задоволення скарги, посилаючись на усні домовленості з позивачем щодо витрачання спірних коштів для встановлення брекетів сину.
Суб`єкт оскарження - головний державний виконавець Приморського ВДВ Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Осадча Катерина у судове засідання не з`явилася, про розгляд справи повідомлена належним чином.
На підставі вимог, передбачених ч.ч. 9, 10 ст. 14 ЦПК України, п. 122 Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 № 1845/0/15-21, п. 1 розділу VII Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.08.2019 № 814, в редакціях чинних на час вчинення процесуальної дії, зважаючи на те, що матеріали вказаної справи створені в паперовій та електронній формі, з метою процесуальної економії суд дійшов висновку про можливість розгляду (формування та зберігання) судової справи в змішаній (паперовій та електронній) формі.
Відповідно до ч. 1 ст. 450 ЦПК України скарга розглядається у двадцятиденний строк з дня прийняття її до розгляду у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду цей строк може бути продовжений не більше ніж на двадцять днів за вмотивованим клопотанням однієї зі сторін або з ініціативи суду.
Згідно ч. 2 ст. 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи (в паперевому та електронному вигляді) вважає, що скаргу слід задовольнити, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що рішенням Київського районного суду м.Одеси від 10.12.2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення додаткових витрат на дитину, - задоволено чатково. Стягнуто з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 , додаткові витрати на утримання дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 32884,31 гривень та на користь держави судовий збір у розмірі 1211,20 гривень. В решті позовних вимог, - відмовлено.
Додатковим рішенням Київського районного суду м.Одеси від 28.01.2026 року стягнуто з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 гривень.
13 лютого 2026 року ОСОБА_3 здійснено перерахунок коштів у сумі на 32885 гривень з призначенням платежу «Додаткові витрати за справою 947/27371/25» на банківський рахунок IBAN: НОМЕР_3 , відкритий в АТ «Універсал Банк» (monobank).
02 березня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до чергової частини ОРУП №1 ГУНП в Одеській області із заявою про вчинення кримінального правопорушення, за результатами розгляду якої відкрито кримінальне провадження № 12026162480000326 за ч. 1 ст. 382 КК України.
13 березня 2026 року головним державним виконавцем Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Осадчою Катериною Ігорівною винесено Постанову про відкриття виконавчого провадження № 80494914 за виконавчим листом №947/27371/25, виданим 10.12.2025 року, згідно якого: стягнуто з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 , додаткові витрати на утримання дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 32884,31 гривень.
20 березня 2026 року головним державним виконавцем Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Осадчою Катериною Ігорівною у межах виконавчого провадження №80494914 було винесено вимогу № 42630 про необхідність підтвердження факту отримання стягувачем коштів від боржника у розмірі 32 885 грн. протягом 2-х днів з дня отримання вимоги.
На виконання вищезазначеної вимоги 20 березня 2026 року стягувачем надіслано заяву, в якій повідомлено про факт наявності кримінального провадження № 12026162480000326 за ч. 1 ст. 382 КК України внаслідок вчинення Дороніною К Є неправомірність дій щодо неналежного виконання рішення суду, так як саме ОСОБА_6 має доступ до банківської карти ОСОБА_1 , з якої боржником було знято кошти, одразу через день після їх переказу. Разом з цим ОСОБА_1 повідомив виконавця, що не розпоряджався даними коштами.
07 квітня 2026 року головним державним виконавцем Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Осадчою Катериною Ігорівною винесено постанову про закінчення виконавчого провадження. Як вбачається зі змісту зазначеної постанови, підставою для закінчення виконавчого провадження визначено фактичне виконання рішення суду, що підтверджується перерахуванням ОСОБА_3 грошових коштів у сумі 32 885 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, реквізити банківської картки IBAN: НОМЕР_3 , за якими здійснювалось перерахування коштів, не були визначені або повідомленні стягувачем боржнику як належні для виконання рішення суду. Таким чином, перерахування грошових коштів боржником здійснено без отримання від стягувача реквізитів для належного виконання судового рішення, оскільки такі реквізити боржнику не надавались та не погоджувались.
Згідно Довідки Монобанк про наявність рахунку від 21.02.2026 року, рахунок IBAN: НОМЕР_3 , що відкритий на ім`я ОСОБА_1 , для користування яким Банком емітовано електронний платіжний засіб № НОМЕР_4 (дитяча картка), тримачем якого є ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Водночас, згідно з рішенням Київського районного суду м.Одеси від 10.12.2025 року кошти підлягають стягненню на користь спільної доньки сторін - ОСОБА_4 . Однак, боржником - ОСОБА_3 було самостійно здійснено переказ грошових коштів на банківський рахунок іншої дитини сторін - ОСОБА_5 , який фактично проживає з матір`ю ОСОБА_3 , тобто не на того отримувача, на користь якого ухвалено судове рішення. Вищезазначене також не було враховано державним виконавцем при постановленні оскаржуваної постанови про закінчення виконавчого провадження.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ст.447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Незважаючи на встановлений ст. 18 вищезазначеного закону обов`язок та наявність вказаних фактичних обставин, державним виконавцем не вжито жодних заходів для їх перевірки (не витребував пояснення сторін, не встановив факт реального отримання коштів стягувачем). Зазначене свідчить про формальний підхід до здійснення виконавчого провадження та порушення принципу повноти виконавчих дій.
Таким чином, державний виконавець, з урахуванням заяви стягувача про неотримання таких коштів від боржника та факт існування ЄРДР, був зобов`язаний оцінити обставини можливого ухилення від реального виконання судового рішення з боку ОСОБА_3 та, у разі їх підтвердження, продовжити виконання рішення, а не завершувати виконавче провадження.
Згідно п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. При цьому відповідно до ч. 2 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», постанова про закінчення виконавчого провадження може бути винесене виключно у день настання відповідних обставин або у день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини. Таким чином, обов`язковою передумовою винесення такої постанови є достовірне встановлення державним виконавцем факту повного виконання рішення.
Відповідно до Постанови Верховного Суду від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц сформульовано правовий висновок, відповідно до якого зобов`язання припиняється лише у разі його належного виконання у розумінні ч. 1 ст. 599 Цивільного кодексу України. Усталеним як в цивілістичній доктрині, так і судовій практиці під принципами виконання зобов`язань розуміються загальні засади згідно яких здійснюється виконання зобов`язання. Як правило виокремлюється декілька принципів виконання зобов`язань, серед яких: належне виконання зобов`язання; реальне виконання зобов`язання; справедливість добросовісність та розумність (частина третя статті 509 ЦК України). Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмету; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці.
Дії державного виконавця при винесенні оскаржуваної постанови від 07.04.2026 року не відповідають зазначеним вимогами нормативних актів, а відтак є неправомірними.
Керуючись ст.447-451 ЦПК України, суд,-
У Х В А Л И В:
Скаргу ОСОБА_1 на дій головного державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Осадчої Катерини Ігорівни щодо закінчення виконавчого провадження по цивільній справі №947/27371/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення додаткових витрат на дитину, - задовольнити.
Визнати протиправними дії головного державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Осадчої Катерини Ігорівни щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження №80494914 від 07.04.2026 року.
Скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 07.04.2026 року у виконавчому провадженні №80494914 та зобов`язати головного державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Осадчої Катерини Ігорівни поновити виконавче провадження ВП №80494914.
Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її оголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Одеського апеляційного суду.
Суддя Куриленко О. М.