Справа № 712/5227/26
номер провадження 2/695/2239/26
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 червня 2026 року м. Золотоноша
Суддя Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області Ватажок-Сташинська А.В., розглянувши матеріали справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, визначення місця проживання дитини, стягнення аліментів, визначення участі батька у спілкуванні з дитиною та розподіл спільного майна,
ВСТАНОВИВ:
До Соснівського районного суду м. Черкаси надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, визначення місця проживання дитини, стягнення аліментів, визначення участі батька у спілкуванні з дитиною та розподіл спільного майна.
Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 21.04.2026 у справі № 712/5227/26 дану позовну заяву передано за підсудністю до Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.05.2026 справу за даним позовом передано для розгляду судді Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області Ватажок-Сташинській А.В.
Разом з тим, 11.05.2026 на адресу Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від ОСОБА_1 надійшла заява, згідно з якою він просить передати цивільну справу за вказаним позовом до Соснівського районного суду м. Черкаси.
В обґрунтування заяви зазначено, що відповідно до довідки №26782 від 05.05.2026 Департаменту «Центр надання адміністративних послуг» Черкаської міської ради відповідач ОСОБА_2 дійсно зареєстрована за адресою, зазначеною у позові, а саме - АДРЕСА_1 .
Вказана заява ОСОБА_1 (вх. №8675 від 11.05.2026) передана відповідно до відмітки у системі документообігу Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області головуючому судді 04.06.2026.
Вирішуючи питання щодо направлення справи за підсудністю, суд зазначає про наступне.
Стаття 125 Конституції України встановлює, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. Згідно зі статтею 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судоустрій будується за принципами територіальності, спеціалізації та інстанційності.
Принцип територіальності забезпечує територіальне розмежування компетенції судів загальної юрисдикції і зумовлений потребою доступності правосуддя на всій території України.
Принцип територіальності реалізується через правила територіальної юрисдикції (підсудності) справ.
Правила територіальної підсудності визначають розмежування компетенції судів першої інстанції щодо розгляду справ, підвідомчих загальним судам, за територіальною ознакою. Крім того, правила територіальної підсудності дають можливість визначити конкретний місцевий суд, який повинен розглядати справу як суд першої інстанції.
Кожен місцевий чи апеляційний суд має свою територіальну юрисдикцію (підсудність), тобто поширює свою компетенцію на правовідносини, що виникли чи існують на певній території. Це є важливою гарантією для вирішення судових спорів у розумні строки в умовах ускладнення правових відносин і збільшення правових конфліктів.
Порушення судами правил територіальної юрисдикції має наслідком обов`язкове скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд (стаття 378, пункт 6 частини першої статті 411 ЦПК України).
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина перша статті 4 ЦПК України).
Позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом (стаття 27 ЦПК України).
Згідно зі статтею 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.
За загальним правилом територіальної підсудності суд є наближеним до місця знаходження відповідача, тобто тієї сторони у спорі, яка презюмується неправою. Правило підсудності за місцем знаходження відповідача стосовно доступності правосуддя є зручним саме для нього, а не для особи, яка звертається до суду за захистом.
Суд, встановлений законом (законний суд), є необхідним інституційним елементом справедливого правосуддя в тому розумінні, яке цьому поняттю надає стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Лише такий суд, керуючись правовими засадами та за встановленою законом процедурою, є компетентним здійснювати правосуддя.
Подібні за змістом висновки містяться у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 вересня 2020 року у справі № 536/1267/18 (провадження № 61-1182св19).
Відповідно до ч.9 ст.187 ЦПК України якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.
Пунктом першим частини першої статті 31 ЦПК України передбачено, що суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Згідно з ст.32 ЦПК України спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
Крім того, у статті 8 Конституції України закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, а норми Конституції України є нормами прямої дії.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
При цьому право на «суд, встановлений законом», охоплює не лише правову основу самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, що регулюють його діяльність (рішення ЄСПЛ у справі «Сокуренко і Стригун проти України», заяви № 29458/04 та № 29465/04, § 24), у тому числі всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (рішення ЄСПЛ у справі Leo ZAND v. Austria, заява № 7360/76, § 68). Якщо суд не має юрисдикції судити підсудного відповідно до чинних положень національного права, він не є «встановленим законом» (рішення ЄСПЛ у справах Jorgic v. Germany, заява 74613/01, § 64).
Крім того, ухвалення судового рішення за наслідком розгляду справи з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності) є підставою для скасування судового рішення згідно з положеннями ч. 1 ст. 378 ЦПК України.
Абзацом першим частини третьої Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій та статус суддів» визначено, що районні, міжрайонні, районні у містах, міські, міськрайонні суди продовжують здійснювати свої повноваження до утворення та початку діяльності місцевого окружного суду, юрисдикція якого розповсюджується на відповідну територію.
Враховуючи, що відповідно до наданої позивачем довідки №26782 від 05.05.2026 Департаменту «Центр надання адміністративних послуг» Черкаської міської ради відповідач ОСОБА_2 дійсно зареєстрована за адресою, зазначеною у позові, а саме - АДРЕСА_1 , що за адміністративно-територіальним поділом міста відноситься до Соснівського району м. Черкаси, дана справа підсудна Соснівському районному суду м. Черкаси.
Таким чином, на підставі викладеного вище, оскільки дана справа не підсудна Золотоніському міськрайонному суду Черкаської області, її необхідно передати за підсудністю до Соснівського районного суду м. Черкаси.
За наслідком викладеного, суд вважає, що усунення помилкового визначення територіальної підсудності справи, що в свою чергу може бути наслідком розгляду справи «невстановленим судом», а так само і наслідком для подальшого скасування судового рішення, не може вважатись спором між судами про підсудність.
Керуючись ст. ст. 27, 28, 31, 32, 187, 258-261,353-355 ЦПК України, суддя,
УХВАЛИВ:
Цивільну справу №712/5227/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, визначення місця проживання дитини, стягнення аліментів, визначення участі батька у спілкуванні з дитиною та розподіл спільного майна - передати за підсудністю до Соснівського районного суду м.Черкаси.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена безпосередньо до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення ухвали.
Суддя А.В. Ватажок-Сташинська