ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/11104/26
провадження № 2/753/11480/26
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"08" червня 2026 р. Суддя Дарницького районного суду м. Києва Осіпенко Л.М., розглянувши питання про відкриття провадження за позовом ОСОБА_1 до держави Російська Федерація про стягнення моральної шкоди,-
ВСТАНОВИВ:
Позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідача держави Російська Федерація про стягнення моральної шкоди у розмірі 1 805 993,00 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями, справу передано на розгляд судді Осіпенко Л.М.
Однак, ознайомившись із змістом та формою позовної заяви, суд встановив, що вона підлягає залишенню без руху з наступних підстав.
Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
У позовній заяві ОСОБА_1 вказує, що на підставі п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» вона звільнена від сплати судового збору.
Крім того, позивачка посилається на практику Верховного Суду, у відповідності до якої, цивільні позивачі у кримінальних провадженнях звільняються від сплати судового збору у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Так, у відповідності до п. 6 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Аналіз пункту 6 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» свідчить, що позивачі у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення, звільняються від сплати судового збору у разі надання позивачем до суду доказів, що матеріальні збитки, які він просить стягнути, завдані саме у зв`язку із вчиненням кримінального правопорушення (постанова Верховного Суду від 16 травня 2019 року у справі № 757/52913/17-ц).
Проте, матеріали справи не містять жодного доказу, який би свідчив про вчинення відносно ОСОБА_1 кримінального правопорушення, оскільки позивачкою не надано обвинувального вироку суду, який набрав законної сили, витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, тощо.
Вказані обставини стверджуються лише зазначенням про таке в тексті позовної заяви, а відтак, не може бути прийняті судом, як підстава для звільнення від сплати судового збору, на підставі п. 6 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
За приписами п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах за позовами до держави-агресора Російської Федерації про відшкодування завданої майнової та/або моральної шкоди у зв`язку з тимчасовою окупацією території України, збройною агресією, збройним конфліктом, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.
Зі змісту вищенаведеної норми Закону вбачається, що передбачена законодавцем пільга щодо сплати судового збору пов`язується не з наявністю самого по собі факту завдання майнової та/або моральної шкоди у зв`язку зі збройною агресією Російської Федерації проти України, а обмежується тими випадками завдання шкоди особі, коли внаслідок дій держави-агресора у житті людини мали місце одна або декілька таких подій як: вимушене переселення з тимчасово окупованих територій України, загибель, поранення, перебування в полоні, незаконне позбавлення волі або викрадення, порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.
Однак, з позовної заяви та доданих до неї документів неможливо встановити настання вказаних вище наслідків саме для позивачки.
Посилання позивачки на поранення ОСОБА_2 не може бути підставою для застосування передбаченої законом пільги, оскільки зазначена особа не є позивачем у даній справі, а тому обставини, які стосуються її особисто, не мають вирішального значення для вирішення питання про звільнення позивачки від сплати судового збору.
Інших обставин, які б давали підстави для звільнення позивачки від сплати судового збору не зазначено, а тому, заявлені вимоги підлягають оплаті судовим збором на загальних підставах.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно п.п. 2 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, встановлена ставка судового збору 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 331,20 грн.) та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (16 640,00 грн.).
При цьому, слід зауважити, що вимога про відшкодування моральної шкоди, визначена у грошовому вимірі, є майновою вимогою, а отже, судовий збір підлягає стягненню як за вимогу майнового характеру (ВС/КЦС від 28 листопада 2018 р. у справі № 761/11472/15-ц).
Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 3 328,00 грн.
Враховуючи, що ціна позову встановлена в розмірі 1 805 993,00 грн., сума судового збору за подання позовної заяви складає 16 640,00 грн. (з розрахунку: 1 805 993,00 грн. х 1%).
Разом з тим, доказів сплати судового збору матеріали справи не містять.
Таким чином позивачці необхідно сплатити судовий збір в розмірі 16 640,00 грн., або надати підстави для звільнення від його сплати.
Крім того, позовна заява містить й інші недоліки.
Так, згідно з п. 3 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.
У порушення вищезазначених вимог, позивачкою не наведено обґрунтованого розрахунку суми на відшкодування моральної шкоди, яку просить стягнути з відповідача.
У відповідності до п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Разом з тим, будь-яких доказів на підтвердження обставин позову, позивачкою не надано.
В порушення вимог ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява не містить: 6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору; 7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; 8) зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позов подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу, в якій зазначаються недоліки позову, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позову без руху.
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь - який позов, що стосується його цивільних прав і обов`язків. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Залишення позову без руху з зазначених вище підстав не є по своїй суті обмеженням права на доступ до суду, оскільки відповідає вимогам закону та основним засадам цивільного судочинства, та є необхідним для справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду та вирішення справи.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про залишення позовної заяви без руху з наданням позивачці десятиденного строку з моменту отримання копії цієї ухвали для усунення наведених недоліків, протягом якого позивачу необхідно надати суду: 1) докази сплати судового збору у розмірі 16 640,00 грн. або інші підстави для звільнення від його сплати; 2) зазначити обґрунтований розрахунок суми моральної шкоди; 3) докази на підтвердження обставин позову про стягнення моральної шкоди; 4) відомості передбачені п. 6-8 ч. 3 ст. 175 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 95, 175, 177, 185-187, 260, 261 ЦПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
Залишити без руху позов ОСОБА_1 до держави Російська Федерація про стягнення моральної шкоди.
Встановити позивачці десятиденний строк з моменту отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків.
Роз`яснити позивачці, що у випадку, якщо недоліки не будуть усунені протягом встановленого судом строку, позов буде повернуто особі, яка його подала.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя: Л.М. Осіпенко