У Х В А Л А
про відмову у відкритті апеляційного провадження
Справа № 120/16244/25
08 червня 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача: Полотнянка Ю.П.
суддів: Драчук Т. О. Смілянця Е. С.
перевіривши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕГО» на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12 березня 2026 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Вінницькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕГО» про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна, що перебуває в податковій заставі,
В С Т А Н О В И В :
Відповідно до рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12 березня 2026 року позов задоволено.
Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу.
Також, апелянтом подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12 березня 2026 року.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28.04.2026 апеляційну скаргу відповідача залишено без руху на підставі ч.3 ст.298 КАС України, оскільки ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28.04.2026 відмовлено у задоволенні, поданого разом з апеляційною скаргою клопотання відповідача про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення.
08.05.2026 до суду надійшло клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕГО» про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12 березня 2026 року.
Дослідивши подане клопотання колегія суддів зазначає подана на виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху заява про поновлення строку на апеляційне оскарження не містить нових обставин, які б свідчили про наявність об`єктивних та непереборних перешкод для своєчасного звернення з апеляційною скаргою.
У статті 8 КАС України закріплено принцип рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, відповідно до якого, усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом. Не може бути привілеїв чи обмежень прав учасників судового процесу за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
З метою виконання процесуального обов`язку дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії. При цьому, особливості організації роботи в установі жодним чином не впливає на неухильність виконання своїх процесуальних обов`язків з урахуванням часу, необхідного для вирішення внутрішніх організаційних питань, пов`язаних з процедурою узгодження і проведення платежів (здійсненням видатків бюджету).
Відповідно до практики Верховного Суду, суд апеляційної інстанції не обмежений повноваженнями щодо поновлення строку апеляційного оскарження в порядку, передбаченому частиною третьою статті 295 КАС України, однак такі висновки не дають абсолютного права скаржнику на поновлення пропущеного процесуального строку, без поважних на те причин та відповідних підстав.
Отже, у випадку пропуску строку на апеляційне оскарження підставами для прийняття апеляційної скарги є лише наявність поважних причин (підтверджених належними доказами), тобто обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій, на чому також неодноразово наголошував Верховний Суд. За відсутності таких обставин, у суду будуть відсутні і підстави для поновлення процесуального строку.
Водночас, право на звернення до суду не є абсолютним, а здійснюється на підставах і в порядку, установлених законом. Кожний із процесуальних кодексів установлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур, та осіб, котрі можуть ініціювати їхнє вирішення. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу, що не є порушенням прав на справедливий судовий розгляд та ефективний засіб юридичного захисту, гарантованих статтями 6 та 13 Конвенції про захист прав особи й основоположних свобод (далі - Конвенція).
Посилання заявника на те, що директору товариства не було відомо ані про судовий процес, ані про ухвалення рішення до 14.04.2026, не спростовують встановленого судом факту належного вручення судового рішення через підсистему «Електронний суд». Наявність зареєстрованого електронного кабінету покладає на учасника справи обов`язок самостійно контролювати надходження процесуальних документів та добросовісно реалізовувати свої процесуальні права. Невиконання такого обов`язку з причин внутрішньої організації діяльності юридичної особи не може вважатися поважною причиною пропуску процесуального строку.
Доводи апелянта про те, що господарська діяльність товариства фактично не здійснювалася, підприємство не отримувало прибутку, а єдиним працівником є директор, який працює на безоплатній основі, також не свідчать про існування об`єктивних перешкод для своєчасного подання апеляційної скарги. Вказані обставини характеризують особливості господарської діяльності товариства та належать до сфери організації діяльності юридичної особи, а тому є наслідком власного розсуду суб`єкта господарювання та не можуть перекладатися на суд або інших учасників процесу.
Щодо посилань заявника на необхідність постійного догляду директором товариства за дитиною з інвалідністю, колегія суддів зазначає, що такі обставини самі по собі не підтверджують неможливості дотримання процесуальних строків юридичною особою. Заявником не надано належних доказів того, що зазначені обставини протягом усього строку апеляційного оскарження об`єктивно унеможливлювали доступ до електронного кабінету, ознайомлення із судовим рішенням або вчинення інших процесуальних дій. Крім того, наведені обставини стосуються особистої зайнятості керівника товариства та не виключали можливості забезпечення належного представництва інтересів юридичної особи іншими уповноваженими особами.
Суд також критично оцінює доводи заявника про те, що необхідність залучення представника була відсутня до моменту, коли йому стало відомо про існування судового рішення. Такі твердження фактично ґрунтуються на власному припущенні апелянта щодо відсутності спору та не спростовують його процесуального обов`язку здійснювати належний контроль за отриманням процесуальних документів через офіційні засоби електронної комунікації, які ним добровільно використовуються.
Аргументи щодо відсутності інформації про податкову заборгованість, ненадходження повідомлень від контролюючого органу, відсутності відомостей у електронному кабінеті платника податків, а також посилання на нібито неправомірну поведінку податкового органу не стосуються предмета вирішення питання про поновлення строку на апеляційне оскарження. Зазначені обставини можуть стосуватися суті спору між сторонами, однак жодним чином не пояснюють неможливість своєчасного подання апеляційної скарги після належного вручення судового рішення через підсистему «Електронний суд».
Колегія суддів звертає увагу, що процесуальний строк на апеляційне оскарження пов`язується законом із моментом вручення судового рішення, а не з моментом, коли особа фактично ознайомилася з його змістом або дізналася про існування відповідного спору. Тому наведені заявником доводи щодо його суб`єктивної необізнаності про розгляд справи не можуть бути визнані поважними причинами пропуску строку.
Посилання апелянта на конституційні гарантії права на апеляційний перегляд судового рішення також не можуть бути підставою для поновлення строку. Право на апеляційне оскарження реалізується у порядку та строки, визначені процесуальним законом. Встановлення процесуальних строків спрямоване на забезпечення принципу правової визначеності та однаковою мірою поширюється на всіх учасників судового процесу.
Отже, наведені у заяві обставини не свідчать про існування об`єктивних, непереборних та підтверджених належними доказами перешкод для своєчасного подання апеляційної скарги, а тому не можуть бути визнані поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Керуючись ч.3 ст.298, п.4 ч.1 ст.299 КАС України, суд
У Х В А Л И В :
1. Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕГО» на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12 березня 2026 року.
2. Копію ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження разом з апеляційною скаргою та доданими до скарги матеріалами надіслати скаржнику.
3. Копію ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження надіслати учасникам справи.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Суддя-доповідач Полотнянко Ю.П.
Судді Драчук Т. О. Смілянець Е. С.