УХВАЛА
08 червня 2026 року
м. Київ
справа № 480/2926/20
адміністративне провадження № К/990/22897/26
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Хохуляка В.В., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 20.11.2025 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 15.04.2026 у справі №480/2926/20 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Сумській області про визнання протиправними та скасування наказу, податкових повідомлень-рішень, вимог та визнання дій протиправними,
УСТАНОВИВ:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Сумській області у якому з урахуванням уточнених позовних вимог просив:
визнати протиправним та скасувати наказ №198 від 26.09.2019 ГУ ДПС в Сумській області;
визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 05.12.2019: №[номер приховано], №[номер приховано], №[номер приховано], №[номер приховано], №[номер приховано], №[номер приховано], №[номер приховано], №[номер приховано], №[номер приховано];
визнати протиправними та скасувати вимогу про сплату боргу від 05.12.2019 №[номер приховано], вимогу про сплату боргу від 13 лютого 2020 року NФ-2082-50 У;
визнати протиправними дії Головного управління ДПС у Сумській області щодо призначення і проведення документальної позапланової невиїзної перевірки на підставі наказу про проведення такої перевірки № 198 від 26.09.2019, за результатами якої складено акт перевірки від 12.11.2019 № 224/18-28-33-03/ НОМЕР_1 /229;
визнати протиправними дії Головного управління ДПС у Сумській області щодо анулювання реєстрації фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 як платника єдиного податку другої групи в Реєстрі платників єдиного податку з 01.01.2016.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 15.10.2020, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 06.07.2021, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 15.10.2024 рішення Сумського окружного адміністративного суду від 15.10.2020 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 06.07.2021 у справі №480/2926/20 скасовано, справу №480/2926/20 передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 20.11.2025, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 15.04.2026, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 19.05.2026, тобто в межах строку на касаційне оскарження (повний текст постанови складено 21.04.2026), звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду.
При вирішенні питання про відповідність касаційної скарги вимогам Кодексу адміністративного судочинства України судом встановлено наступне.
Статтею 328 КАС України передбачено право на касаційне оскарження.
Частиною першою статті 328 КАС України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Згідно з частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Так, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. При цьому недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
При поданні касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на його думку, відповідна норма повинна застосовуватися.
Якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
З аналізу вищевказаних положень суд дійшов висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судами норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 цього Кодексу, як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
У касаційній скарзі позивач визначає підставою касаційного оскарження пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме: якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Суд звертає увагу, що у випадку посилання скаржником на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, як на підставу касаційного оскарження, скаржнику необхідно зазначити конкретну норму матеріального права, яку неправильно застосовано судами попередніх інстанцій, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом та у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права.
У касаційні скарзі викладено встановлені у цій справі обставини та їх переоцінка, мотиви незгоди з судовими рішеннями, процитовано норми діючого, на момент виникнення спірних правовідносин законодавства з зазначенням, що судами попередніх інстанцій рішення ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.
В цілому доводи касаційної скарги зводяться до викладення обставин справи, а також незгоди із наданою судом правовою оцінкою встановленим обставинам і дослідженим доказам.
Таким чином касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
Враховуючи те, що скаржником при поданні касаційної скарги не зазначено передбачених Кодексом адміністративного судочинства України підстав для оскарження судових рішень в касаційному порядку, суд дійшов висновку, що така скарга не може бути прийнята до розгляду та підлягає поверненню особі, яка її подала.
Відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи особисто або через представника.
Керуючись пунктом 4 частини п`ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 20.11.2025 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 15.04.2026 у справі №480/2926/20 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Сумській області про визнання протиправними та скасування наказу, податкових повідомлень-рішень, вимог та визнання дій протиправними повернути особі, яка її подала.
Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
Суддя В.В. Хохуляк