Справа № 600/43/15-ц
Провадження №4-с/951/1/2026
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 червня 2026 року суддя Козівського районного суду Тернопільської області Гриновець О. Б., розглянувши скаргу ОСОБА_1 на дії головного державного виконавця Бережанського відділу державної виконавчої служби Тернопільського району Тернопільської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України щодо обмеження суми виплати заробітної плати боржнику
установила:
05.06.2026 ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою в якій просить визнати дії головного державного виконавця Бережанського відділу державної виконавчої служби Тернопільського району Тернопільської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України щодо обмеження суми виплати заробітної плати боржнику у виконавчому провадженні № 51218418 протиправними.
Згідно з протоколу передачі справи раніше визначеному складу суду справа № 600/43/15-ц 05.06.2026 передана судді Гриновець О. Б.
Перевіривши заяву й додані до неї документи суддя дійшла такого висновку.
Відповідно до ст. 447-1 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 448 ЦПК України скарга подається стороною виконавчого провадження до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції. Скарга подається в письмовій формі і підписується стороною виконавчого провадження, її представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.
Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.09.2019 року у справі № 920/149/18 під час оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, на виконанні яких перебуває виконавчий документ суду, слід дотримуватися відповідних положень ЦПК України, вміщених у розділі VII «Судовий контроль за виконанням судових рішень», зокрема, щодо права на звернення зі скаргою у строк десять календарних днів, визначений пунктом «а» ч. 1 ст. 449 цього Кодексу.
У постанові Верховного Суду від 18.11.2020 року у справі № 466/948/19 зроблено висновок, що з`ясування обставин дотримання заявником процесуального строку на звернення до суду зі скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, наявності клопотання про його поновлення та поважних причин для його поновлення має першочергове значення, оскільки правовим наслідком недотримання встановленого законом строку звернення зі скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, відсутності клопотання про поновлення зазначеного строку та поважності причин для його поновлення, є залишення скарги без розгляду та повернення її заявникові.
Згідно з ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Серед основних засад (принципів) цивільного судочинства є обов`язковість судового рішення (ст. 18 ЦПК України).
Частиною 1 ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження»).
Відповідно до ст. 447-1 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Схожа за змістом норма закріплена і у ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» згідно якої рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Статтею 449 ЦПК України визначено, що скаргу може бути подано до суду: а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.
У ч. 5 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.
Верховний Суд зазначає, що строки на подання скарги є процесуальними, можуть бути поновлені за наявності поважних причин за заявою заявника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається у скарзі у вигляді клопотання. При вирішенні питання про поновлення строку на подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби, приватного виконавця необхідно виходити з того, що у ЦПК України не міститься переліку поважних причин пропуску строку, їх з`ясовують у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи. Якщо скаргу подано з пропуском строку, встановленого законом, та відсутнє клопотання про його поновлення, така скарга залишається без розгляду та повертається заявникові.
Строк звернення до суду зі скаргою на дії державного, приватного виконавця є не строком позовної давності, а процесуальним строком, а тому у разі його пропуску, скарга може бути розглянута по суті лише після вирішення питання про його поновлення, оскільки відповідно до ст. 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Аналогічного правового висновку дійшов Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постанові від 03.11.2021 року у справі №2608/20647/12.
Згідно з п. 7 ч. 3 ст. 448 ЦПК України скарга повинна містити дату, коли особа, яка подає скаргу, дізналася про порушення її прав внаслідок ухвалення оскаржуваних рішень, вчинення дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця.
Так, суддя звертає увагу на те, що у поданій скарзі скаржник вказує, що в другій декаді січня 2026 року на адресу його місця реєстрації надійшла постанова державного виконавця про накладення штрафу від 12.12.2025. Суму накладеного штрафу державним виконавцем на користь стягувача погашено. За заявою стягувача від 22.04.2026 остання не має жодних претензій щодо виконання судового рішення по сплаті боржником аліментів. Однак обмеження, накладені на рахунок оплати праці боржника на день подачі скарги до суду не скасовані.
Отже з матеріалів справи видно, що скаржник був обізнаний про ймовірність порушення його прав у виконавчому провадженні ще з січня 2026 року.
Однак ні скаржник ні його адвокат у скарзі не обґрунтовує поважність причин пропуску строку для подання скарги, не просить поновити такий, а також не надає будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження поважності його пропуску.
Згідно ч. 2 ст. 449 ЦПК України пропущений для подання скарги строк може бути поновлено судом за наявності поважних причин його пропуску на підставі клопотання особи, яка подає скаргу, що має бути заявлено одночасно зі скаргою.
У разі подання скарги з пропуском строку і за відсутності поважних причин для його поновлення та клопотання особи, яка подає скаргу, така скарга залишається судом без розгляду.
З погляду на що суддя вважає, що скаргу ОСОБА_1 на дії головного державного виконавця Бережанського відділу державної виконавчої служби Тернопільського району Тернопільської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України щодо обмеження суми виплати заробітної плати боржнику необхідно залишити без розгляду.
Керуючись ст. ст. 447-449, 260-261 ЦПК України
постановила:
залишити без розгляду скаргу ОСОБА_1 на дії головного державного виконавця Бережанського відділу державної виконавчої служби Тернопільського району Тернопільської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України щодо обмеження суми виплати заробітної плати боржнику.
Ухвала набирає законної сили через п`ятнадцять днів з дня проголошення, якщо не була подана апеляційна скарга. У разі подання апеляційної скарги, ухвала набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя О. Б. Гриновець