Справа № 182/4060/26
Провадження № 2/0182/5439/2026
У Х В А Л А
Іменем України
09.06.2026 року м. Нікополь
Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Рунчева О.В., розглянувши матеріали заяви представника позивача адвоката Ревункова Віталія Михайловича про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 , від імені та в інтересах якого діє представник адвокат Ревунков Віталій Михайлович, до ОСОБА_3 третя особа Орган опіки та піклування в особі Виконавчого комітету Нікопольської міської ради про визначення місця проживання малолітньої дитини, припинення стягнення аліментів,-
В С Т А Н О В И В:
05.06.2026 року разом з позовною заявою до Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшла заява представника позивача про забезпечення позову, яка була мотивована тим, що він звернувся до суду з позовом про визначення місця проживання малолітньої дитини, припинення стягнення аліментів.
Вищевказана позовна заява подана у зв`язку з тим, що державним виконавцем Нікопольського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Бганкою Анастасією Анатоліївною, було відкрито виконавче провадження № 54739647 від 20.09.2017 року з примусового виконання виконавчого листа № 2/0182/2576/2017 виданого 28.08.2017 року. В рамках виконавчого провадження № 54739647 виконавцем винесена Постанова від 24.03.2018 року про стягнення на майно боржника. Відповідно до довідки № 114102 від 02.06.2026 року заборгованості зі сплати аліментів станом на 01.05.2026 року ОСОБА_2 не має.
Позивач вважає, що виконання державним виконавцем Нікопольського відділу державної виконавчої служби у Нікопольському районі Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України виконавчих дій по зверненню стягнення на грошові кошти позивача в рамках виконавчих дій по зверненню стягнення на грошові кошти позивача в рамках відкритого виконавчого провадження може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, ускладнить відновлення його фінансового становища, його порушених прав та законних інтересів, за захистом яких, позивач звернувся з позовною заявою до суду, а також призведе до неефективності такого захисту у разі передчасного (до розгляду справи по суті) виконання виконавчого листа і стягнення аліментів в рамках відкритого виконавчого провадження, що призведе до негативних наслідків.
На підставі викладеного, просить зупинити стягнення за виконавчим провадженням № 54739647, яке перебуває на виконанні Нікопольського відділу державної виконавчої служби у Нікопольському районі Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України з виконання виконавчого листа № 2/0182/2576/2017 виданого 28.08.2017 року Нікопольським міськрайонним судом Дніпропетровської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліментів у розмірі 1/4 частини з усіх видів доходу з ОСОБА_2 на утримання дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Вивчивши матеріали цивільної справи та матеріали заяви про забезпечення позову, враховуючи принципи здійснення цивільного судочинства, співмірність заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами, суд приходить до наступного висновку.
У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Питання забезпечення позову врегульовані ст. ст. 149-150 ЦПК України, які містять положення щодо підстав, способів і порядку вжиття заходів забезпечення позову. Зокрема, згідно з ч. 1ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Необхідно зазначити, що при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.
За своєю суттю інститут забезпечення в цивільному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі. Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за клопотанням позивача.
Із вищенаведеного випливає, що, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має пересвідчитись, що надані докази та доводи позивача на даному етапі переконливо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки, безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Відповідно, заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими позовними вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.
У постанові Верховного суду України від 25.05.2016 року, прийнятій за результатами розгляду справи N 6-605цс16, викладено правову позицію, відповідно до якої, метою забезпечення позову, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.50 N ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Відповідно до ст.13 Конвенції кожен,чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщотаке порушеннябуло вчиненеособами,які здійснювалисвої офіційніповноваження. При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Н. проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Таким чином, Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. При чому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
За змістом положень п. 6 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується шляхом, зокрема, зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку.
Звертаючись до суду, позивач просить вжити заходів забезпечення позову у спосіб, визначений п. 6 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, мотивуючи свою позицію тим, що зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, є заходом забезпечення позову, спроможним забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову про припинення сплати аліментів.
Разом з тим, пунктом 6 ч. 1ст. 150 ЦПК Українивизначено вичерпний перелік підстав для застосування такого заходу забезпечення позову як зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, при цьому виконавчий документ має бути оскаржений боржником у судовому порядку. Це прямо вказує на необхідність оскарження такого виконавчого документу в судовому порядку.
Проте судове рішення про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, на підставі якого Нікопольським міськрайонним судом Дніпропетровської області виданий виконавчий лист, не оскаржується позивачем, при цьому платник аліментів звернувся до суду з самостійним позовом, в якому просить визначити місце проживання дитини разом з ним та припинити сплату аліментів.
За таких обставин правові підстави для забезпечення позову шляхом зупинення стягнення аліментів на підставі виконавчого листа, виданого судом, відсутні. Такої ж правової позиції дотримується Верховний Суд в ухвалі від 23.03.2020 року у справі N 757/34365/19-ц (провадження N 61-2863ск20).
Крім того, виходячи з положень частини 10 статті 150 ЦПК України, не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
В той час, обраний позивачем спосіб забезпечення позову є тотожним заявленим позовним вимогам, тому суд, задовольняючи таку заяву, по суті вирішує спір, що є неприпустимим.
За наведених обставин, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви представника позивача про вжиття заходів забезпечення позову.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 151,152,153,260,261,268,353,354 ЦПК України, суд,-
П О С Т А Н О В И В:
У задоволенні заяви представника позивача адвоката Ревункова Віталія Михайловича про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 , від імені та в інтересах якого діє представник адвокат Ревунков Віталій Михайлович, до ОСОБА_3 третя особа Орган опіки та піклування в особі Виконавчого комітету Нікопольської міської ради про визначення місця проживання малолітньої дитини, припинення стягнення аліментів - відмовити.
Копію ухвали невідкладно направити заявнику.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому ухвалу не було вручено у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження відповідно та в порядку і строки, визначеніст. 354 ЦПК України.
Суддя: О. В. Рунчева