Справа № 161/3659/26
Провадження № 2-п/161/96/26
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 червня 2026 року місто Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючого судді Присяжнюк Л.М.,
за участю секретаря с/з - Ващук В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку заяву ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , про перегляд заочного рішення у справі №161/3659/26 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів,
В С Т А Н О В И В:
Заочним рішенням суду від 28 квітня 2026 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів був задоволений повністю.
18 травня 2026 року на адресу суду надійшла заява адвоката Стретович І.С., яка діє в інтересах ОСОБА_2 , про перегляд заочного рішення.
Вимоги заяви мотивовано тим, що позивачем неправильно зазначено адресу проживання відповідача, останній не був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, у зв`язку з чим був позбавлений можливості надати свої пояснення, заперечення, судове засідання по справі було проведене без участі відповідача. ОСОБА_2 орендує квартиру у місті Луцьк, оскільки працює у ТОВ «ЛКПФ».
Крім цього, в рішенні суду зазначено, що позивачкою, на підтвердження стану здоров`я дитини, надано лише виписку із медичної карти амбулаторного хворого пацієнта дитячої реабілітації, відповідно до якої дитина проходила курс нестаціонарної медичної реабілітації тривалістю 14 днів із діагнозом «порушення постави». Наданий документ сам по собі не підтверджує наявності виключних обставин, які б свідчили про необхідність істотного збільшення розміру аліментів.
Також судом встановлено, що згідно з відомостями Державного реєстру фізичних осіб - платників податків інформація щодо сум нарахованого доходу відповідача та сум утриманого податку за період 2025 року - 3 квартал 2026 року відсутня. Таким чином, твердження позивача про наявність у відповідача стабільного офіційного доходу не підтверджуються належними та допустимими доказами.
При цьому відповідач і до звернення позивачки до суду не ухилявся від виконання свого обов`язку щодо утримання дитини та добровільно сплачував аліменти у розмірі 1800 грн щомісячно. Сам по собі факт збільшення прожиткового мінімуму не може автоматично свідчити про необхідність суттєвого збільшення розміру аліментів без належного підтвердження зміни матеріального становища сторін, реального збільшення потреб дитини або покращення фінансового становища платника аліментів. Адже, збільшення розміру аліментів має ґрунтуватися на принципах справедливості, розумності та співмірності, із урахуванням реального матеріального становища обох сторін, а не виключно на формальному посиланні на зміну прожиткового мінімуму.
У зв`язку з наведеним, просить скасувати заочне рішення суду.
03.06.2026 позивач подала заперечення на заяву про перегляд заочного рішення, згідно з якими зазначила, що адреса відповідача у заяві про зміну способу аліментів вказувалась: АДРЕСА_1 . У заяві представника відповідача про перегляд заочного рішення вказується та ж сама адреса проживання ОСОБА_2 за якою направлялася заява про зміну способу стягнення аліментів.
Крім того, стороною відповідача не надано істотних заперечень щодо предмету позовної заяви про зміну способу стягнення аліментів та проігноровано всі наведені в заяві аргументи позивача. Відповідач висловився лише щодо додатку до заяви - медичної довідки, що вказує на наявність в його сина деформації хребта, хоча дана довідка сама по собі не є ключовим доказом, який підтверджує чи спростовує підставність поданого позову.
Відповідачем вказано лише твердження про відсутність підстав, які б свідчили про необхідність істотного збільшення розміру аліментів», хоча збільшення розміру аліментів не є предметом даного провадження, як і наведена судова практика, що стосується збільшення розміру аліментів, також є нерелевантною до судового процесу щодо розгляду заяви про зміну способу стягнення аліментів.
Крім того, незрозумілими є посилання відповідача на те, що він не отримує офіційних доходів, оскільки ним надається довідка від №24 від 12.05.2026 про офіційне працевлаштування ОСОБА_2 в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Луцька картонно-паперова фабрика».
У зв`язку з наведеним, просить у задоволенні заяви відмовити.
Враховуючи, що особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явились, суд розглядає справу в порядку, встановленому частиною 2 статті 247ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Вивчивши зміст заяви про перегляд заочного рішення та додатки до неї, дослідивши матеріали прави, приходить до висновку про те, що заява не підлягає до задоволення, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Крім того, суд звертає увагу на те, що приписами частини 7 статті 285 ЦПК України встановлено, що, заявник до заяви про перегляд заочного рішення повинен додати докази, на які він посилається.
У відповідності до положень частини 1 статті 288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Правовий аналіз наведеної норми закону свідчить про обов`язкову наявність двох чітко визначених законодавством підстав для скасування заочного рішення, якими є:
1) неявка відповідача в судове засідання та (або) не повідомлення про причини неявки, а також не подання відзиву на позовну заяву з поважних причин;
2) докази, на які посилається відповідач, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Лише у своїй сукупності названі обставини спричиняють скасування заочного рішення. Наявність лише однієї з них не приносить відповідачеві позитивного результату, внаслідок чого він зберігає можливість оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Тобто за змістом вказаних положень чинного законодавства, скасування заочного рішення суду можливе за двох умов, однією з яких є поважність причини неявки в судове засідання, про які відповідач не зміг завчасно повідомити.
Як вбачається із матеріалів справи, на час звернення позивача із позовом, відповідач не мав зареєстрованого місця проживання чи перебування, а тому судова кореспонденція надсилалась за останнім відомим місцем проживання відповідача: АДРЕСА_1 . Ця ж адреса зазначена у заяві відповідача про перегляд заочного рішення та підтверджується його представником. Таким чином, жодних підстав вважати, що суд направляв кореспонденцію на неправильну адресу, не існує.
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 дійшов висновку про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду.
Згідно з положеннями ч.ч. 7, 8 ст. 128 ЦПК України відповідач вважається належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи за місцем його реєстрації.
За таких обставин суд не може визнати неявку відповідача до суду та неповідомлення суду про неможливість явки до суду такими, що сталися з поважних причин.
Щодо істотного значення доказів суд зазначає наступне.
Медична довідка щодо стану здоров`я дитини не є доказом, що спростовує підстави для зміни способу стягнення аліментів. Предметом розгляду справи є зміна способу стягнення - з твердої грошової суми - на частку заробітку, доходу, а не збільшення розміру аліментів.
Щодо наявної в матеріалах справи довідки про стан здоров`я дитини судом надано оцінку, зокрема про відсутність преюдиційного значення для вирішення позовних вимог.
Твердження Відповідача про відсутність офіційних доходів впливає на недоведеність позовних вимог щодо наявного стабільного доходу не заслуговують на увагу, оскільки спростовується наданою відповідачем довідкою з місця роботи у ТОВ «Луцька картонно-паперова фабрика».
На підставі зазначеного, суд приходить до висновку, що підстави для скасування заочного рішення відсутні.
Відповідно до частини 4 статті 287 ЦПК України у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
За таких обставин суд дійшов висновку, що доводи, наведені у заяві про перегляд заочного рішення, не містять передбачених законом підстав для його скасування, зводяться до незгоди із заочним рішенням по суті та спростовуються матеріалами справи.
За таких обставин справи суд приходить до висновку, що у задоволенні заяви про скасування заочного рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 квітня 2026 року слід відмовити.
Керуючись ст.ст.284, 288 ЦПК України, суд
П О С Т А Н О В И В:
У задоволенні заяви адвоката Cтретович Інни Сергіївни, яка діє в інтересах ОСОБА_2 , про перегляд заочного рішення у справі №161/3659/26 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Заочне рішення може бути оскаржене безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дати постановлення цієї ухвали.
Повний текст ухвали підписано 04.06.2026.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області Людмила ПРИСЯЖНЮК