УХВАЛА
09 червня 2026 року
м. Київ
справа № 362/2877/23
провадження № 61-7562ск26
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Сакари Н. Ю. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 03 грудня 2024 року, додаткове рішення Дарницького районного суду міста Києва від 13 березня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 грудня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - приватний нотаріус Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Шелудченко Олена Віталіївна, про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки, визнання майна спільною сумісною власністю, визнання права власності,
ВСТАНОВИВ:
У червні 2026 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 03 грудня 2024 року, додаткове рішення Дарницького районного суду міста Києва від 13 березня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 грудня 2025 року.
Касаційна скарга була подана з пропуском строку на касаційне оскарження, оскільки направлена до Верховного Суду засобами поштового зв`язку 02 червня 2026 року.
Відповідно до частини першої та другої статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
У касаційній скарзі міститься клопотання про поновлення строку на подання касаційної скарги, в якому заявниця вказує, що строк на касаційне оскарження пропущено з поважних причин, оскільки постанову апеляційного суду нею отримано 04 квітня 2026 року від її адвоката Шарко Д. Р.
Додатково заявниця вказує, що відсутність електроенергії, повітряні тривоги не дозволяли отримати вчасно постанову апеляційного суду, скласти та подати касаційну скаргу. Також зазначає, що у лютому-березні 2026 року зверталася до лікаря травматолога-ортопеда зі скаргами на гострий больовий синдром в правій половині обличчя.
Верховний Суд визнає наведені заявницею причини пропуску строку на касаційне оскарження постанови апеляційного суду не підтвердженими, з огляду на тривалий пропуск строку оскарження судового рішення, повний текст якого виготовлено 24 березня 2026 року, касаційна скарга направлена 02 червня 2026 року, тобто понад два місяці з дня складення повного тексту судового рішення апеляційного суду.
Також, Верховний Суд враховує й інші обставини, а саме те, що відповідно до змісту оскаржуваної постанови апеляційного суду в судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник Шарко Д. Р. підтримали доводи апеляційної скарги.
За правилом частини шостої статті 14 ЦПК України адвокати реєструють електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку.
Отже, за відсутності доказів припинення повноважень адвоката Шарко Д. Р. щодо представлення інтересів ОСОБА_1 , необхідно надати докази отримання/неотримання вказаним адвокатом копії постанови апеляційного суду від 18 грудня 2025 року через систему «Електронний суд».
Серед іншого, Верховний Суд звертає увагу, що навіть за умови врахування дати отримання ОСОБА_1 04 квітня 2026 року постанови апеляційного суду, касаційна скарга вважатиметься поданою із значним пропуском строку (близько двох місяців), при цьому, докази огляду заявниці травматологом-ортопедом та посилання на загально відомі обставини про енергетичну ситуацію в України, є недостатнім на підтвердження поважності причини пропуску такого строку.
В сукупності наведених обставин, Верховний Суд не вбачає підстав для поновлення строку на касаційне оскарження постанови Київського апеляційного суду від 18 грудня 2025 року.
Відповідно до частини третьої статті 393 ЦПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 394 цього Кодексу.
Таким чином, заявниці потрібно надіслати на адресу суду заяву про поновлення строку на касаційне оскарження та надати належні докази на підтвердження поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження судових рішень.
Також касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження, оскільки заявницею у порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документу, що підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
У касаційній скарзі міститься клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги, оскільки заявниця є особою пенсійного віку, сукупний розмір пенсійних виплат за попередній 2025 рік складає 119 965,92 грн, тому загальний розмір судового збору 34 396 грн, який підлягає сплаті за подання касаційної скарги, перевищує 5 відсотків розміру її річного доходу.
Відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу за попередній календарний рік фізичної особи, яка подає позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу; або 2) особами, які подають позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу, є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю; або 4) заявником (позивачем) у межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) є юридична або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, яка перебуває у судових процедурах розпорядження майном, санації або реструктуризації боргів, за клопотанням арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією) або боржника.
Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про судовий збір» суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
За правилом частини третьої статті 8 Закону України «Про судовий збір» при визначенні майнового стану особи для цілей цієї статті суд може враховувати інформацію про розмір доходів за попередній календарний рік, перебування на утриманні непрацездатних членів сім`ї, наявність у власності нерухомого, рухомого майна та/або іншого цінного майна, а також інші обставини, які мають значення для оцінки майнового стану особи.
Отже, суд може вирішити відповідне клопотання за майновими критерієм, тобто враховуючи майновий стан сторони.
Водночас, до клопотання не додано жодних доказів, що відображають майновий стан заявниці, зокрема: відомості про доходи за попередній 2025 рік, одержання доходів від майна, наявність самого майна (рухомого, нерухомого), що зумовлює обов`язок власника у його утримані, відкриття банківських рахунків (депозитних), тощо.
Крім цього, передбачена статтею 8 Закону України «Про судовий збір» можливість звільнення від сплати судового збору або відстрочення сплати судового збору є правом суду, а не його обов`язком й застосовується, як правило, у виключних випадках.
За наведених обставин Верховний Суд не вбачає підстав для відстрочення ОСОБА_1 сплати судового збору, тому відмовляє у задоволенні клопотання.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України «Про судовий збір».
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на момент подачі позовної заяви) судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Станом на 01 січня 2023 року прожитковий мінімум для працездатних осіб був встановлений у розмірі 2 684,00 грн.
За правилом підпункту 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на момент подачі позовної заяви) за подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з підпунктом 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на момент подачі позову) за подання до суду позовної заяви немайнового характеру фізичною особою ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду фізичною особою касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги від розміру оспорюваної суми, але не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за позовними заявами майнового характеру, а у справах, в яких предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав (крім права власності на майно), відшкодування шкоди здоров`ю (крім моральної шкоди), - не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Заявниця оскаржує судові рішення попередніх інстанцій, якими відмовлено в задоволенні позову про встановлення факту проживання однією сім`єю та визнання спільною сумісною власністю нерухомого майна та його поділ, вартістю 2 056 104,50 грн.
Отже, за подання касаційної скарги в частині вимоги немайнового характеру судовий збір підлягає сплаті в розмірі 2 147,20 грн (2 684 х 0,4 х 200%), за вимогу майнового характеру, з розрахунку максимальної ставки - 33 280 грн (3 328 х 10). Відповідно загальний розмір судового збору становить 35 427,20 грн
Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у м. Києві, Печерський район, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), номер рахунку отримувача (стандарт IBAN): [рахунок приховано], код класифікації доходів бюджету: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055)».
Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату.
Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявниці строк для усунення її недоліків.
Керуючись статтями 185, 390, 392, 393, 394 ЦПК України,
УХВАЛИВ:
Визнати наведені ОСОБА_5 підстави для поновлення строку на касаційне оскарження постанови Полтавського апеляційного суду від 30 липня 2026 року неповажними.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 03 грудня 2024 року, додаткове рішення Дарницького районного суду міста Києва від 13 березня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 грудня 2025 року залишити без руху та надати строк для виконання вимог ухвали до 19 червня 2026 року, але який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали щодо оформлення касаційної скарги відповідно до вимог статті 392 ЦПК України касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявниці.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали щодо оформлення касаційної скарги відповідно до вимог статті 392 ЦПК України касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявниці, а у разі неподання заяви про поновлення строку на касаційне оскарження із зазначенням поважних причин для пропуску цього строку та надання доказів на їх підтвердження у відкритті касаційного провадження буде відмовлено на підставі пункту 4 частини другої статті 394 ЦПК України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Н. Ю. Сакара