Номер провадження 4-с/754/57/26
Справа № 754/18144/23
У Х В А Л А
Іменем України
09 червня 2026 року м.Київ
Деснянський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді Скрипки О.І.
при секретарі Моторенко К.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 , суб`єкт оскарження: приватний виконавець виконавчого округу м.Київ Жаботинський Іван Володимирович, заінтересована особа: ОСОБА_2 , на дії/бездіяльність органу примусового виконання, -
В С Т А Н О В И В :
Заявник звернувся до Деснянського районного суду м. Києва зі скаргою на дії/бездіяльність приватного виконавця.
Вимоги скарги заявник мотивує тим, що 26.12.2023 року Деснянським районним судом м.Києва у справі №754/18144/23 було видано судовий наказ про стягнення, солідарно, заборгованості за послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій» на користь КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва». На підставі вказаного судового наказу приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Жаботинським І.В. 11.10.2024 року були відкриті та здійснювались виконавчі провадження №76276533, №76276521, №76276545, №76276580, у межах яких винесені постанови про арешт грошових коштів боржника у банківських установах. Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 24.10.2024 року судовий наказ №754/18144/23 скасовано у зв`язку з необґрунтованістю вимог стягувача та відсутністю підстав для солідарного стягнення заборгованості. Однак, незважаючи на скасування судового наказу, приватний виконавець не здійснив належного та своєчасного завершення виконавчих проваджень і не забезпечив повне та безумовне зняття арештів з його грошових коштів. Станом на 14.12.2025 року на його рахунках у фінансових установах заблоковано грошові кошти у сумі 10 855,43 грн згідно з виконавчим провадженням № 76276521, що свідчить про фактичне продовження арешту коштів всупереч вимогам закону та винесеним постановам про його скасування.
Як стверджує заявник, 12.10.2025 року заінтересована особа ОСОБА_2 направила на електронну адресу приватного виконавця Жаботинського І.В. письмове звернення з вимогою надати підтвердження направлення до банківських установ документів про зняття арешту з грошових коштів у межах виконавчих проваджень № 76276533, № 76276521, № 76276545, № 76276580. Зі змісту постанов про зняття арештів та відповіді приватного виконавця від 17.10.2025 року вбачається, що постановою від 11.10.2024 року у ВП №76276533 було накладено арешт на кошти боржника в межах суми 10 855,43 грн.; 11.10.2024 року на депозитний рахунок приватного виконавця надійшли грошові кошти у сумі, достатній для повного задоволення вимог стягувача, сплати мінімальних витрат виконавчого провадження та основної винагороди приватного виконавця; попри це, 15.10.2024 року та 16.10.2024 року додатково надійшли кошти за ВП №76276545 та №76276580 відповідно, також у розмірі, достатньому для повного виконання вимог. Таким чином, приватний виконавець фактично допустив багаторазове стягнення грошових коштів на підставі одного й того ж судового наказу у межах різних виконавчих проваджень. При цьому, станом на сьогодні, арешт з його рахунків не знято повністю, а приватний виконавець висуває вимогу про додаткову сплату 453,06 грн. мінімальних витрат виконавчого провадження, без чого відмовляється забезпечити фактичне зняття арештів. У порядку повороту виконання судового наказу у справі № 754/18144/23, у межах виконавчого провадження № 76276533, з рахунку ОСОБА_2 було списано 10 855,43 грн., при цьому повернуто кошти за винятком винагороди приватного виконавця у розмірі 945,67 грн. Незважаючи на це, приватний виконавець фактично пов`язує повне зняття арешту з рахунків іншої особи - ОСОБА_1 - з необхідністю сплати додаткових коштів у сумі 453,06 грн., що не передбачено законом та суперечить принципам виконавчого провадження.
На думку заявника, вимога про сплату додаткових 453,06 грн. як умова для зняття арештів, свідчить про триваючу бездіяльність приватного виконавця та постійне порушення його майнових прав. Також, заявник звернув увагу на те, що справа №754/18144/23 повністю відсутня в його електронному кабінеті в підсистемі «Електронний суд», яка є офіційною державною інформаційно-телекомунікаційною системою та використовується судами України для фіксації судових проваджень і процесуального статусу учасників справи. За таких обставин відкриття та здійснення виконавчого провадження №76276521 щодо нього за відсутності будь-яких відомостей про відповідну судову справу в офіційній судовій системі свідчить про застосування примусового виконання без належної та перевірюваної судової підстави, що є порушенням принципів законності, правової визначеності та гарантованого доступу до правосуддя.
Посилаючись на викладені обставини, заявник просить:
-визнати дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Жаботинського І.В. незаконними;
-зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Жаботинського Івана Володимировича належним чином доставити та забезпечити фактичне виконання документів про зняття арешту з грошових коштів у банківських установах у межах виконавчого провадження №76276521;
-зобов`язати приватного виконавця надати суду повний та деталізований рух коштів за виконавчими провадженнями №76276533, №76276521, №76276545, №76276580, із зазначенням дат надходжень, сум, перерахувань стягувачу, повернень боржникам та розміру отриманої основної винагороди і витрат.
Ухвалою судді Деснянського районного суду м.Києва від 18.12.2025 року скаргу повернуто заявнику без розгляду.
Постановою Київського апеляційного суду від 15.04.2026 року вищевказану ухвалу скасовано та направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
19.05.2026 року до суду надійшли заперечення представника приватного виконавця Жаботинського І.В. - Скрипника П.Г. на скаргу. У даних запереченнях ОСОБА_3 зазначає про те, що приватним виконавцем цілком законом не знімався арешт, оскільки у виконавчому провадженні ВП № 76276521 були не стягненні витрати виконавчого провадження. Однак, 15.12.2025 роу на електронну адресу приватного виконавця від ОСОБА_1 надійшла скарга від 14.12.2025 року, в якій скаржник просив зняти арешт з грошових коштів у банківських установах у межах виконавчого провадження ВП № 76276521. При цьому, з додатків, доданих до цієї скарги, а саме ухвали суду від 24.10.2024 року, приватному виконавцю стало відомо про те, що ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 24.10.2025 року у справі № 754/18144/23 було скасовано судовий наказ у справі № 754/18144/23, виданий Деснянським районним судом міста Києва від 26.12.2023 року за заявою КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району міста Києва» про видачу судового наказу за вимогою про стягнення заборгованості за послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій - солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 . Ураховуючи надану скаржником інформацію та керуючись приписами статті 59 Закону України «Про виконавче провадження», приватний виконавець 15.12.2025 року прийняв постанову про зняття арешту з коштів і саме 15.12.2025, було знято арешт з усіх рахунків ОСОБА_1 . Крім того, заявник ОСОБА_1 має зареєстрований Електронний кабінет ЄСІТС. Тобто, відразу після прийняття і підписання приватним виконавцем постанови про зняття арешту з коштів вона автоматично в АСВП була направлена до відповідного електронного кабінету боржника.
Посилаючись на викладене, представник суб`єкта оскарження вважає, що приватний виконавець діяв лише в рамках повноважень, наданих йому згадуваним вище законом і за рамки цього закону жодного разу не вийшов, а надані стороною скаржника письмові докази жодним чином не доводять того факту, що приватний виконавець при проведенні виконавчих дій у виконавчому провадження № 76276521 діяв не у спосіб та з порушенням повноважень, наданих йому Законом України «Про виконавче провадження». Враховуючи вищевикладене, представник суб`єкта оскарження просив відмовити у задоволенні цієї скарги повністю через її безпідставність та необґрунтованість, а також стягнути судові витрати зі сплати правової допомоги в розмірі 3000,00 грн.
20.05.2026 року до суду надійшла відповідь заявника на заперечення приватного виконавця. У даній відповіді заявник стверджує про протиправність дій приватного виконавця, його обізнаність про скасування судового наказу раніше 15.12.2025 року, незаконність подальшого утримання арешту, а також вважає, що постанова приватного виконавця від 15.12.2025 року про зняття арешту фактично підтверджує обґрунтованість поданої скарги.
Посилаючись на викладене, заявник просив відхилити заперечення приватного виконавця як необґрунтовані.
21.05.2026 року до суду надійшли пояснення заінтересованої особи ОСОБА_2 , в яких вона зазначає про свої звернення до приватного виконавця та до суду з приводу повороту виконання судового наказу, обізнаність приватного виконавця про скасування судового наказу, а також про неправомірність накладеного арешту, що, на думку ОСОБА_2 свідчить про триваючий характер порушення прав ОСОБА_1 , в зв`язку із чим просила відхилити заперечення приватного виконавця як необґрунтовані.
В судовому засіданні заявник ОСОБА_1 вимоги скарги підтримав та просив про їх задоволення.
Представник суб`єкта оскарження ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, у запереченнях на скаргу просить розглядати справу у його відсутність.
Заінтересована особа ОСОБА_2 в судове засідання не з"явилася, повідомлялася належним чином.
Враховуючи обставини справи, суд вважає можливим розглянути скаргу у відсутність представника суб`єкта оскарження та заінтересованої особи на підставі наявних доказів.
Заслухавши пояснення заявника, дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.
Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, а також з наявних в АСВП документів за електронним ідентифікатором АДБ5022398Е9, на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Жаботинського І.В. перебувало виконавче провадження № 76276521 з примусового виконання судового наказу № 754/18144/23, виданого 26.12.2023 року Деснянським районним судом м.Києва, про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 на користь КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва" заборгованість за послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій в загальній сумі 8981,60 грн., інфляційну складову боргу в розмірі 157,59 грн., 3 % річних в розмірі 49,11 грн., а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 268,40 грн., а всього 9 456,70 грн. - в частині боржника ОСОБА_1 .
В рамках вказаного виконавчого провадження приватним виконавцем було винесено ряд постанов:
-постанова про відкриття виконавчого провадження від 11.10.2024 року ВП № 76276521;
-постанова про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 11.10.2024 року ВП № 76276521;
-постанова про стягнення з боржника основної винагороди від 11.10.2024 року ВП № 76276521;
-постанова про арешт коштів боржника від 11.10.2024 року ВП № 76276521;
-постанова про закінчення виконавчого провадження від 17.1.2024 року ВП № 76276521 у зв`язку з виконанням вищевказаного судового наказу № 754/18144/23 від 26.12.2023 року у повному обсязі;
-постанова від 15.12.2025 року ВП № 76276521 про зняття арешту з коштів боржника.
Судом також встановлено, що сплата солідарної заборгованості відбулася іншим солідарним боржником ОСОБА_2 в межах виконавчого провадження № 76276533.
Ухвалою Деснянського районного суду м.Києва від 24.10.2024 року вищевказаний судовий наказ скасовано.
Заявник звернувся до суду з даною скаргою, вважаючи що приватний виконавець неправомірно не знімав арешт з його рахунків, чим порушено його права, а також допущено порушення ЗУ «Про виконавче провадження».
Суд вважає, що доводи заявника не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, з огляду на наступне.
Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною 1 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Стаття 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд та закріплює принцип верховенства права, на якому будується демократичне суспільство, і найважливішу роль судової системи в здійсненні правосуддя. Проте право на справедливий суд було б позбавлено сенсу, якщо б допускало невиконання остаточних судових рішень, які набрали законної сили.
Положеннями ст. 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Згідно із ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають із відносин щодо примусового виконання судових рішень.
Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Основи організації та діяльності державної виконавчої служби, її завдання, правовий статус працівників органів державної виконавчої служби та умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначені Законами України «Про державну виконавчу службу» та «;Про виконавче провадження».
Згідно із ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі рішення) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За положеннями ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
На підставі ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Положеннями ст. 447 ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Таким чином, предметом оскарження можуть бути рішення, дії або бездіяльність приватного виконавця, а метою звернення до суду зі скаргою на дії чи рішення державного виконавця є відновлення порушеного права сторони виконавчого провадження внаслідок незаконності оскаржуваних дій чи рішень виконавця.
Відповідно до частин другої, третьої статті 451 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Отже умовою для задоволення вимог скарги сторони виконавчого провадження є саме можливість у такий спосіб поновити порушені права особи, що звертається до суду.
Відтак абстрактне порушення виконавцем приписів законодавства, яке не впливає на права сторони виконавчого провадження, у розумінні вимог ст. 447-1 та ч.2 ст.451 ЦПК України не може бути підставою для скасування судом тих чи інших дій чи рішень виконавця.
За умовами ч.3 ст.12, ч.1 ст.13 ЦПК України, обов`язок доказування покладається на сторони у справі.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до ч. 1, 2 ст.80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування . Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною 1 ст. 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Приписами ст.89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до положень ст. 451 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника), а якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Звертаючись до суду із даною скаргою, заявник просить визнати дії приватного виконавця Жаботинського І.В. незаконними та зобов`язати його належним чином доставити та забезпечити фактичне виконання документів про зняття арешту з грошових коштів у банківських установах у межах виконавчого провадження №76276521, а також зобов`язати надати суду повний та деталізований рух коштів за виконавчими провадженнями №76276533, №76276521, №76276545, №76276580, із зазначенням дат надходжень, сум, перерахувань стягувачу, повернень боржникам та розміру отриманої основної винагороди і витрат.
Суд не вбачає підстав для задоволення цих вимог, оскільки відповідно до прохальної частини заявником не конкретизовано, які саме дії приватного виконавця слід визнати незаконними. Крім того, судом встановлено, а також даний факт визнано і заявником, що 15.12.2025 року після ознайомлення з матеріалами скарги приватним виконавцем знято арешт з рахунків заявника.
Доказів того, що заявник з моменту відкриття виконавчого провадження та накладення арешту на рахунки і до 15.12.2025 року звертався до приватного виконавця із будь-якими заявами, клопотаннями - заявником суду не надано. Також, таких заяв чи клопотань не містять і матеріали виконавчого провадження.
Судом відхиляються доводи заявника про те, що про обставини скасування судового наказу тощо приватний виконавець був обізнаний із заяви ОСОБА_2 , оскільки вона є боржником у іншому виконавчому провадженні, повноважень на представництво інтересів ОСОБА_1 не мала, а тому у приватного виконавця були відсутні підстави враховувати надану ОСОБА_2 інформацію у виконавчих провадженнях, у яких вона не є боржником.
Враховуючи, що предметом розгляду даної скарги є дії приватного виконавця у рамках виконавчого провадження № 76276521 (боржник ОСОБА_1 ), приймати до уваги звернення інших осіб, наданих іншими особами у інших виконавчих провадженнях, які не є предметом судового розгляду, суд не вправі.
Таким чином, оскільки відсутні докази безпосереднього звернення заявника до приватного виконавця щодо скасування судового наказу та зняття арешту з рахунків боржника, надання ОСОБА_1 приватному виконавцю документів, що могли б дати підстави для зняття арешту до 15.12.2025 року, то відсутні і підстави вважати, що приватним виконавцем допущено неправомірні чи незаконні дії відносно заявника.
Обґрунтовуючи скаргу заявник послався і на те, що справа №754/18144/23 повністю відсутня в його електронному кабінеті в підсистемі «Електронний суд», яка є офіційною державною інформаційно-телекомунікаційною системою та використовується судами України для фіксації судових проваджень і процесуального статусу учасників справи. За таких обставин відкриття та здійснення виконавчого провадження №76276521 щодо нього за відсутності будь-яких відомостей про відповідну судову справу в офіційній судовій системі свідчить про застосування примусового виконання без належної та перевірюваної судової підстави, що є порушенням принципів законності, правової визначеності та гарантованого доступу до правосуддя.
Проте суд зазначає, що можливе невідображення будь-яких документів у електронному кабінеті заявника жодним чином про незаконність дій приватного виконавця не свідчить і підстав для задоволення скарги не дає.
Також, відсутні і підстави для зобов`язання приватного виконавця надати суду повний та деталізований рух коштів за виконавчими провадженнями №76276533, №76276521, №76276545, №76276580, із зазначенням дат надходжень, сум, перерахувань стягувачу, повернень боржникам та розміру отриманої основної винагороди і витрат, оскільки вимог щодо перерахувань сплачених коштів скарга не містить. Крім того, предметом даної скарги є розгляд дій приватного виконавця у межах виконавчого провадження № 76276521. Таким чином, витребування будь-якої інформації щодо інших виконавчих проваджень, до яких ОСОБА_1 відношення як боржник не має, є виходом за межі розгляду справи.
Інших вимог заявник не висуває.
Таким чином, аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що на даний час відсутні підстави для задоволення вказаної скарги за наведених вище підстав, а тому суд відмовляє в її задоволенні.
Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію прозахист правлюдини іосновоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності, повно та всебічно дослідивши надані суду докази, а також враховуючи зміст заявлених вимог, суд вважає, що оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця і доказів порушення прав заявника ним не було надано, арешт з рахунків боржника 15.12.2025 року знято, а тому відсутні підстави для визнання дій приватного виконавця незаконними та зобов`язання вчинити дії.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 447-451 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд, -
У Х В А Л И В :
В задоволенні скарги ОСОБА_1 , суб`єкт оскарження: приватний виконавець виконавчого округу м.Київ Жаботинськй Іван Володимирович, заінтересована особа: ОСОБА_2 , на дії/бездіяльність органу примусового виконання - відмовити.
Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: