Номер провадження 2-о/754/146/26
Справа № 754/331/26
У Х В А Л А
Іменем України
09 червня 2026 року Деснянський районний суд м.Києва в складі:
головуючого-судді Скрипки О.І.
при секретарі Моторенко К.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві клопотання представника заінтересованої особи Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) - Вергелеса Івана Васильовича про залишення заяви без розгляду по цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Департамент з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Центр надання адміністративних послуг Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, ОСОБА_2 , про встановлення факту, що має юридичне значення, -
ВСТАНОВИВ:
Заявник ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення.
Свою заяву заявник мотивує тим, що він є власником частин квартири АДРЕСА_1 , однак внаслідок визнання в судовому порядку правовстановлюючих документів на квартиру в частині недійсними він не може зареєструвати належне йому право власності у встановленому законом порядку.
Посилаючись на викладені обставини, а також на правові позиції Верховного Суду України, заявник просить:
-встановити факт його права власності на частин квартири АДРЕСА_1 ;
-визнати, що встановлений судом юридичний факт є належною та достатньою підставою для внесення відповідних відомостей (змін) до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Ухвалою судді Деснянського районного суду м.Києва від 26.01.2026 року відкрито провадження у справі та призначено судове засідання.
16.03.2026 року до суду надійшли пояснення представника ЦНАП Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації Галаган О.П., в яких вона зазначає, що ЦНАП не наділений повноваженнями щодо прийняття рішень щодо проведення реєстрації прав власності на нерухоме майно. Суб`єктом надання адміністративних послуг у сфері реєстрації прав власності на нерухоме майно є Департамент з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), а реєстрацію проводять державні реєстратори Департаменту.
09.06.2026 року до суду надійшли клопотання представника Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), в яких він просить залишити заяву без розгляду, посилаючись на встановлення наявності спору про право.
Сторони по справі, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явились, заявник та представник ЦНАП надали клопотання про розгляд справи в їх відсутність.
У порядку ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Враховуючи обставини справи, суд вважає можливим розглянути клопотання у відсутність сторін.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що заяву слід залишити без розгляду з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
У порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав осіб; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.
Характерною ознакою категорії справ окремого провадження є відсутність у них спору про право і метою яких є встановлення юридичного факту або стану. При цьому, в порядку окремого провадження може вирішуватися питання про факт, але не спір про право цивільне.
Згідно з ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
Частиною 1 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах.
Згідно з ч. 6 ст. 294 ЦПК України, якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 вересня 2022 року в справі №139/122/14-ц (провадження № 61-3238св22) вказано, що: «Під спором про право розуміють перешкоди у здійсненні цивільного права, які згідно із законом можуть бути усунені за допомогою суду. Спір про право пов`язаний виключно з порушенням, оспоренням або невизнанням, а також недоведенням суб`єктивного права, при якому існують конкретні особи, які перешкоджають в реалізації права. При відсутності цих елементів відсутній спір про право».
Отже, під час розгляду справ у порядку окремого провадження виключається існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають в реалізації такого права.
Так, посилаючись на неможливість реалізувати свої права власності через відсутність у Державному реєстрі прав на нерухоме майно належного відображення його права, підтвердженого судовим рішенням, а також на правові позиції Верховного Суду України, заявник просить:
-встановити факт його права власності на частин квартири АДРЕСА_1 ;
-визнати, що встановлений судом юридичний факт є належною та достатньою підставою для внесення відповідних відомостей (змін) до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Однак, в ході судового розгляду було встановлено, що існує спір про право, оскільки заінтересована особа заперечує проти заявлених вимог, тобто є необхідність в їх доведенні в інший спосіб ніж передбачений окремим провадженням.
Окремо суд звертає увагу на те, що в обґрунтування заяви заявник вказує на те, що за судовою практикою підтверджено можливість встановлення факту права власності через суд в порядку окремого провадження, а також посилається на ряд постанов Верховного Суду, вказуючи на те, що вони підлягають застосуванню судами нижчих інстанцій відповідно до ч.5 ст.13 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів».
Так, заявник зазначає та цитує наступні судові рішення:
-постанова Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 року у справі № 569/14233/16-ц: «Встановлення факту права власності можливе, коли офіційні документи не відображають реальний правовий стан майна»;
-постанова Верховного Суду від 26.05.2021 року у справі № 372/101063/19: «Суд підтвердив право на звернення в порядку окремого провадження для встановлення факту належності частки у праві власності на квартиру»;
-постанова Верховного Суду від 27.01.2022 року у справі № 199/4515/18: «Суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень внести зміни до Реєстру на підставі встановленого судом факту права власності»;
-постанова Великої Палати Верховного Суду України від 04.09.2019 року у справі № 372/2255/17-ц: «Встановлення факту належності прав власності є способом підтвердження вже існуючого права, а не створення нового, і належить до юрисдикції судів загальної юрисдикції»;
-постанова Верховного Суду від 03.03.2021 року у справі № 520/12984/19: «Звернення з позовом про встановлення юридичного факту, який є підставою для держреєстрації права, не є спором із суб`єктом владних повноважень».
Однак, за результатами перевірки судових рішень у Єдиному державному реєстрі судових рішень за вказаними номерами судом встановлено, що практично жодна зі справ не переглядалась Верховним Судом, а також ці справи розглядались за правилами іншого судочинства і жодного відношення до розгляду спорів про право власності, в тому числі і за правилами окремо провадження не мають, а саме:
-постанова Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 року у справі № 569/14233/16-ц - кримінальне судочинство;
-постанова Верховного Суду від 26.05.2021 року у справі № 372/101063/19 - адміністративне судочинство;
-постанова Верховного Суду від 27.01.2022 року у справі № 199/4515/18 - справа про адміністративне правопорушення;
-постанова Великої Палати Верховного Суду України від 04.09.2019 року у справі № 372/2255/17-ц - кримінальне судочинство;
-постанова Верховного Суду від 03.03.2021 року у справі № 520/12984/19 - адміністративне судочинство, спір щодо пенсійного забезпечення.
Викладені обставини свідчать про те, що наявний спір про право власності, а також відсутність правових підстав для розгляду даного факту в порядку окремого провадження. Також, встановлення вказаного факту не носить безспірний характер, так як встановлення цього факту може вплинути на права та обов`язки заінтересованих осіб. Крім того, суд враховує фактичне заперечення заінтересованої особи проти задоволення вимог, що також свідчить про наявність спору про право.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про залишення заяви без розгляду, оскільки вбачається спір про право.
З урахуванням наведеного суд залишає дану заяву без розгляду та роз`яснює заявнику його право звернутись до суду в порядку позовного провадження.
На підстав викладеного та керуючись ст.ст. 260, 261, 263, 293, 294, 315 ЦПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
Клопотання представника заінтересованої особи Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) - Вергелеса Івана Васильовича про залишення заяви без розгляду - задовольнити.
Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Департамент з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Центр надання адміністративних послуг Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, ОСОБА_2 , про встановлення факту, що має юридичне значення - залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повний текст ухвали складено та підписано 09 червня 2026 року.
Суддя: