Справа № 496/3625/26
Провадження № 2/496/3476/26
У Х В А Л А
08 червня 2026 року м. Біляївка
Біляївський районний суд Одеської області в складі:
головуючого судді Шаньшиної М.В.,
за участю секретаря Ткаченко В.М.,
розглянувши заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів за договором позики,
ВСТАНОВИВ:
До Біляївського районного суду Одеської області 11.05.2026 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів за договором позики. На виконання вимог ст. 187 ЦПК України судом направлено запит щодо встановлення місця реєстрації відповідача.
19.05.2026 року позивачем було подано заяву про забезпечення позову, в якій вона просила суд накласти арешт на майно та грошові кошти ОСОБА_2 (ІПН - НОМЕР_1 ) в межах ціни позову 438528 грн., які йому належать на праві приватної власності, і перебувають на рахунках, відкритих на його ім`я у фінансових установах України.
Позивач обґрунтовує заяву тим, що предметом спору у цій справі є, грошові кошти в сумі 449842 грн. з них 438528 грн. основний борг, та 11314 грн. - 3 відсотки річних, відповідно до договору позики від 25.06.2025 року, оформленого розпискою, написаною власноруч ОСОБА_2 .
Заява розглядається судом без повідомлення учасників справи на підставі ч. 1 ст. 153 ЦПК України.
Дослідивши матеріали заяви та надавши їм належну оцінку, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
При цьому, відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у постанові № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Арешт майна є втручанням у право власності особи, тому таке втручання має бути виправданим, законним і пропорційним.
Звертаючись із заявою, позивач просить накласти арешт на грошові кошти на рахунках ОСОБА_2 та на майно в межах ціни позову 438528 грн., які йому належать на праві приватної власності.
Однак, відповідно до вимог п. 4,7 ч. 1 ст. 151 ЦПК України, у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності, а також інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Це означає, що особа, яка просить накласти арешт на майно та кошти, повинна конкретизувати об`єкти, на які суд має накласти арешт (зазначити конкретні банківські рахунки, їх реквізити, найменування банківських установ, ідентифікаційні дані транспортних засобів, реєстраційні номери об`єктів нерухомості тощо). Накладення абстрактного арешту на «майно та кошти», місцезнаходження та склад яких позивачу та суду невідомі, позбавляє таку ухвалу ознаки виконуваності та суперечить принципам правової визначеності.
Враховуючи вищевикладене, оскільки позивачем не конкретизовано майно та кошти, на які він просить накласти арешт, а також не доведено наявності реальної загрози відчуження відповідачем певного майна, заява про вжиття заходів забезпечення позову є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 149-153, 157, 260 ЦПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Одеського апеляційного суду.
Суддя М.В. Шаньшина