ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
09 червня 2026 року Справа №160/15808/26
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Серьогіна О.В., перевіривши заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Брюховецького Миколи Миколайовича про забезпечення адміністративного позову, -
ВСТАНОВИВ:
09.06.2026 року представник ОСОБА_1 - адвокат Брюховецький Микола Миколайович звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з заявою, в якій просить суд:
- зупинити дію наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 02.11.2025 року №3304 «Про результати службового розслідування стосовно капітана ОСОБА_1 та капітана ОСОБА_2 » в частині притягнення капітана ОСОБА_1 до повної матеріальної відповідальності та стягнення шкоди у розмірі 2 037 890,40 грн до набрання законної сили рішенням суду у справі;
- заборонити Військовій частині НОМЕР_1 , її посадовим особам, фінансово-економічній службі та іншим відповідальним службам вчиняти дії щодо нарахування, оформлення, проведення та фактичного утримання коштів із грошового забезпечення капітана ОСОБА_1 на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 02.11.2025 №3304 «Про результати службового розслідування стосовно капітана ОСОБА_1 та капітана ОСОБА_2 » до набрання законної сили рішенням суду у даній справі.
Перевіривши подану заяву про забезпечення позову до подання позовної заяви, суддя зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 153 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заява про забезпечення позову подається, зокрема, одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.
Згідно з ч.1 ст.154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Вирішуючи питання щодо наявності підстав для прийняття та розгляду заяви про забезпечення позову, суддя зазначає наступне.
Стаття 167 КАС України регламентує загальні вимоги до форми та змісту письмової заяви, клопотання, заперечення.
Так, вказаною статтею визначено, що будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити:
1) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає заяву чи клопотання або заперечення проти них, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;
2) найменування суду, до якого вона подається;
3) номер справи, прізвище та ініціали судді (суддів), якщо заява (клопотання, заперечення) подається після постановлення ухвали про відкриття провадження у справі;
4) зміст питання, яке має бути розглянуто судом, та прохання заявника;
5) підстави заяви (клопотання, заперечення);
6) перелік документів та інших доказів (за наявності), що додаються до заяви (клопотання, заперечення);
7) інші відомості, які вимагаються цим Кодексом.
Вимога вказати в заяві по суті справи, скарзі, заяві, клопотанні або запереченні ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України стосується лише юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України. Іноземна юридична особа подає документ, що є доказом її правосуб`єктності за відповідним законом іноземної держави (сертифікат реєстрації, витяг з торгового реєстру тощо).
До заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження).
Відповідно до ч.2 ст.167 КАС України, якщо заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої цієї статті і ці недоліки не дають можливості її розглянути, або якщо вона є очевидно безпідставною та необґрунтованою, суд повертає таку заяву (клопотання, заперечення) заявнику без розгляду.
Відповідно до частини першої статті 55 КАС України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Згідно з частиною першою статті 57 КАС України представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Частиною четвертою статті 59 КАС України передбачено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 20 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема: представляти і захищати права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб у суді, органах державної влади та органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, громадських об`єднаннях, перед громадянами, посадовими і службовими особами, до повноважень яких належить вирішення відповідних питань в Україні та за її межами.
Відповідно до частини третьої статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом.
Частиною четвертою статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що адвокат зобов`язаний діяти в межах повноважень, наданих йому клієнтом, у тому числі з урахуванням обмежень щодо вчинення окремих процесуальних дій.
Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги; ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката; Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера (частина 2 статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність").
Пунктом 4 "Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги", затвердженого Рішенням Ради адвокатів України від 12.04.2019 року № 41, із змінами, встановлено, що ордер видається адвокатом, адвокатським бюро, адвокатським об`єднанням та повинен містити обов`язкові реквізити, передбачені цим Положенням.
Відповідно до пункту 11 Положення № 41 ордер, встановленої цим Положенням форми, є належним та достатнім підтвердженням правомочності адвоката на вчинення дій в інтересах клієнта
Підпункт 12.4 пункту 12 Положення № 41 передбачає, що ордер повинен містити реквізити, зокрема, назву органу, у якому надається правова допомога адвокатом із зазначенням, у випадку необхідності, виду адвокатської діяльності відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
З аналізу вказаних норм вбачається, що законодавцем чітко відокремлені судові органи, як такі, що повинні бути окремо зазначені в графі "назва органу, в якому надається правова допомога" ордеру на надання правової допомоги.
Отже, в ордері на надання правової допомоги має бути зазначено не абстрактний орган державної влади, а конкретна назва такого органу, зокрема суду.
Така позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2019 року у справі № 9901/847/18 (провадження № 11-44заі19), постановах Верховного Суду від 17 серпня 2020 року у справі № 911/2636/19, від 07.10.2021 року у справі № 756/6039/20 та ухвалі від 28.07.2025 року у справі №758/10205/19.
Аналіз наведених положень законодавства дає підстави для висновку, що повноваження адвоката на представництво позивача в суді повинні бути підтверджені вірно заповненим оригіналом ордеру, виданим на ведення справи в конкретному суді, заповненим у відповідності до вищенаведеного Положення № 41.
Таким чином, повноваження представника позивача, яким є адвокат, повинні бути підтверджені ордером, виданим на ведення справи в Дніпропетровському окружному адміністративному суді.
Також підпункт 12.5 пункту 12 Положення № 41 передбачає, що ордер повинен містити реквізити, зокрема, номер посвідчення адвоката України, ким та коли воно видане.
Положення наведених норм права дають підстави для висновку, що повноваження адвоката як представника можуть підтверджуватись ордером, який має містити, зокрема, номер посвідчення адвоката України, ким та коли воно видане.
З матеріалів справи вбачається, що заява про забезпечення позову підписана представником позивача адвокатом Брюховецьким Миколою Миколайовичем.
На підтвердження повноважень адвоката Брюховецького Миколи Миколайовича до матеріалів позовної заяви додано ордер серії АР №1304931, виданий 06.01.2026 року про надання правової допомоги Войцеховському Володимиру Михайловичу: у правоохоронних органах, Державному бюро розслідувань України, судах усіх інстанцій та юрисдикцій.
Отже, у поданому ордері відсутня назва органу, в якому надається правова допомога, натомість вказано, зокрема, "у судах усіх інстанцій та юрисдикцій", що не відповідає вимогам Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та Положення про ордер на надання правової допомоги та порядок ведення реєстру ордерів.
Крім цього, в долученому до позовної заяви ордері не зазначено номеру посвідчення адвоката, інформації про те, ким та коли воно видане.
Таким чином, до заяви про забезпечення позову додано копію ордера, який не містить обов`язкових реквізитів, визначених Положенням № 41, а отже в розумінні наведених вище приписів законодавства не є документом, що підтверджує повноваження адвоката на представництво позивача в Дніпропетровському окружному адміністративному суді, зокрема на підписання від його імені такої заяви.
На підставі викладеного вище, суддя дійшла висновку, що до заяви про забезпечення позову, підписаної представником позивача, на підтвердження повноважень останнього додано документи, які не відповідають приписами чинного законодавства, отже заява про забезпечення позову підписана особою, право якої на вчинення таких дій не підтверджено у встановленому законом порядку, що дає підстави для висновку суду про невідповідність цієї заяви вимогам ч. 1 ст. 167 КАС України.
Пунктом 3 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.
З огляду на викладене, суддя дійшов висновку, що таку заяву необхідно повернути заявнику без розгляду.
В той же час суд роз`яснює заявнику, що повернення заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Керуючись ст.ст. 153, 154, 167, 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Заяву ОСОБА_1 - адвоката Брюховецького Миколи Миколайовича про забезпечення адміністративного позову - повернути без розгляду.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.
Суддя О.В. Серьогіна