ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
З ПИТАНЬ РОЗГЛЯДУ КЛОПОТАНЬ
09 червня 2026 року Справа № 280/3694/26
м. Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Новікової І.В., розглянувши в порядку письмового провадження клопотання представника відповідача у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
22 квітня 2026 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі-позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:
визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати старшому сержанту ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168, у розмірі 100000 грн у розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустці для лікування за станом здоров`я;
зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити старшому сержанту ОСОБА_1 недоотриману додаткову винагороду у розмірі 100 000 грн. пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустці для лікування за станом здоров`я за вказані вище періоди на суму у розмірі - 496666 грн. 65 коп. (чотириста дев`яносто шість тисяч шістсот шістдесят шість гривень 65 копійок);
визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати старшому сержанту ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення (додаткової винагороди);
зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити старшому сержанту ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159, за весь час затримки по день фактичної виплати заборгованості на суму у розмірі - 121053, грн. 24 коп. (сто двадцять одна тисяча п`ятдесят три гривні 24 копійки).
Ухвалою суду від 11.05.2026 судом відкрито спрощене позовне провадження.
25.05.2026 від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому позивач, серед іншого, просить залишити позовну заяву, у зв`язку із пропуском строку звернення до суду.
Суд, розглянувши матеріали справи, дослідивши клопотання про залишення позову без розгляду, дійшов наступних висновків.
Відповідно до п.8 ч.1 ст.240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо: з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Згідно ч.3 та 4 ст.123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Суд зазначає, що пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.
Так, Європейський суд з прав людини, в рішенні «Іліан проти Туреччини», зазначив, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.
По-перше, суд зазначає, що в ухвалі суду від 11.05.2026 судом вирішено питання щодо поважності пропуску позивачем строку звернення до суду та вирішено поновити ОСОБА_1 пропущений з поважних причин строк звернення до суду. Обставин які б спростовували відповідний висновок суду про наявність підстав для поновлення строку звернення до суду відповідачем не наведено.
Крім того, суд звертає увагу на рішення Конституційного Суду України від 11.12.2025 у справі №1-р/25.
Так, Конституційний Суд України виходив з того, що запровадження тримісячного строку для звернення працівника під час дії трудових відносин до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат обмежує гарантоване право особи на своєчасне одержання винагороди за працю та уможливлює невиконання роботодавцем обов`язку з оплати праці, зокрема у випадках, коли працівник звертатиметься до суду пізніше ніж через три місяці з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. Фактично право працівника на одержання винагороди за працю підлягає судовому захисту лише в межах установленого строку звернення до суду, зі спливом якого працівник втрачатиме можливість ефективного та дієвого поновлення своїх прав у спосіб звернення до суду.
Якщо працівник пропустив тримісячний строк звернення до суду, обов`язок роботодавця щодо виплати заробітної плати та інших належних працівникові виплат і право працівника на одержання винагороди за працю не припиняються, тоді як дієвість та ефективність способів поновлення права працівника на одержання винагороди за працю, зокрема у спосіб стягнення заборгованості в судовому порядку, зазнає суттєвого обмеження, оскільки не передбачено поновлення пропущеного строку. Працівник може опинитися в невигідному юридичному становищі, коли після спливу встановленого оспорюваними приписами Кодексу тримісячного строку відповідне право не підлягатиме захисту судом, а подальше отримання працівником сум заробітної плати значною мірою залежатиме від бажання роботодавця виплатити заборгованість в позасудовому порядку.
Таким чином, Конституційний Суд України дійшов висновку, що законодавець, установлюючи тримісячний строк для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат, не врахував, що зобов`язання щодо виплати винагороди за працю є триваючим, призводить до фактичного звуження змісту та обсягу конституційних прав працівника, гарантованих статтями 43 і 55 Конституції України. Така законодавча конструкція ставить працівника, який перебуває у трудових відносинах, у менш захищене становище порівняно зі звільненим працівником, що суперечить принципу рівності та гарантії ефективного судового захисту.
Судом встановлено, що позивач після виключення зі списків особового складу ВЧ НОМЕР_1 був направлений для продовження проходження військової служби на посаду головного сержанта роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується листом ВЧ НОМЕР_1 від 20.01.2026 №159.
Відповідно позивач продовжив проходження військової служби в умовах воєнного стану, а відповідно має право на звернення з позовом до суду без застосування тримісячного строку для звернення до суду, що відповідає висновкам Конституційного Суду України від 11.12.2025 у справі №1-р/25.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для залишення позовної заяви без розгляду.
Керуючись ст.ст.122, 169, 240, 241, 248, 256 КАС України, суд
УХВАЛИВ:
В задоволенні заяви Військової частини НОМЕР_1 про залишення позовної заяви без розгляду - відмовити.
Копію ухвали направити учасникам справи у встановленому порядку.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя І.В. Новікова