ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
справа № 380/11416/26
УХВАЛА
З ПИТАНЬ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПОЗОВУ
05 червня 2026 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд, суддя Клименко О.М., розглянувши у порядку письмового провадження заяву представника позивача - адвоката Цесляка Андрія Олеговича від 03 червня 2026 року про забезпечення позову у справі № 380/11416/26 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із вищевказаним адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (відповідач-1), ІНФОРМАЦІЯ_1 (Радехів) (відповідач-2), в якому просить:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо внесення в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів недостовірних відомостей про перебування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в категорії обліку «резервіст»;
- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_4 в особі ІНФОРМАЦІЯ_1 внести зміни до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме виправити категорію обліку позивача з «резервіст» на «військовозобов`язаний».
Ухвалою судді від 05 червня 2026 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення (виклику) сторін.
04 червня 2026 року (одночасно з поданням позовної заяви) представник позивача - адвокат Цесляк Андрій Олегович подав через систему «Електронний суд» заяву від 03 червня 2026 року (вх. № 48084 від 04 червня 2026 року) про забезпечення позову.
Указана заява мотивована тим, що позивачу було вручено повістку № 299, відповідно до якої він зобов`язаний з`явитися 19 червня 2026 року о 09 год. 00 хв. до ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , для уточнення військово-облікових даних та проходження військово-лікарської комісії. Вручення позивачу зазначеної повістки свідчить про те, що ризик порушення його прав не є абстрактним або припущеним, а має реальний та безпосередній характер. Відповідачі фактично вже розпочали послідовність дій щодо позивача, пов`язаних з уточненням військово-облікових даних, проходженням військово-лікарської комісії та можливим подальшим оформленням документів, спрямованих на призов позивача на військову службу під час мобілізації. Водночас такі дії можуть здійснюватися на підставі спірних відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) про перебування позивача в категорії обліку «резервіст», правомірність внесення яких є предметом розгляду в цій адміністративній справі. В цій ситуації потрібно враховувати висновки, викладені Верховним Судом у постанові від 05 лютого 2025 року у справі № 160/2592/23, згідно з якими процедура призову військовозобов`язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулась, а визнання процедури протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу. Отже, до вирішення судом спору по суті є реальна загроза застосування щодо позивача вчинення дій мобілізаційного характеру, зокрема направлення на військово-лікарську комісію, оформлення її результатів, прийняття мобілізаційних рішень, направлення до військової частини, навчального центру або іншого органу військового управління. За таких обставин невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити або унеможливити ефективний захист та поновлення порушених прав позивача, оскільки у разі вчинення щодо нього подальших мобілізаційних дій до вирішення спору по суті подальше задоволення позову не забезпечить реального та своєчасного поновлення його прав. Наявність у Реєстрі спірної категорії обліку «резервіст» уже створює для позивача негативні правові наслідки, оскільки перешкоджає належному оформленню його бронювання за місцем роботи як працівника критично важливого підприємства. Позивач працює на підприємстві, яке має статус критично важливого у сфері оборонно-промислового комплексу, а роботодавець позивача має можливість ініціювати бронювання своїх працівників на період дії воєнного стану. Однак через відображення щодо позивача в Реєстрі категорії обліку «резервіст» замість «військовозобов`язаний» роботодавець позивача фактично позбавлений можливості завершити процедуру його бронювання у встановленому законодавством порядку. Отже, спірні відомості у Реєстрі не є суто технічною неточністю. Їх подальше застосування створює реальний ризик порушення прав позивача, зокрема права на належний розгляд документів щодо бронювання та оформлення відстрочки від призову під час мобілізації. Крім того, у разі вчинення щодо позивача дій, спрямованих на його призов на військову службу під час мобілізації, саме на підставі спірних відомостей про перебування в категорії обліку «резервіст» або про нібито перебування в оперативному резерві, виконання майбутнього судового рішення у разі задоволення позову буде істотно ускладнене. Також представник позивача покликається на те, що очевидні ознаки протиправності оскаржуваних дій полягають у тому, що наявні у позивача документи підтверджують його перебування на військовому обліку як військовозобов`язаного, а відповідачами не надано та позивачу не повідомлено жодного належного документа, який би підтверджував правові підстави його зарахування до військового резерву або оперативного резерву першої черги.
З огляду на викладене просить суд:
- заборонити ІНФОРМАЦІЯ_1 вчиняти дії щодо призову на військову службу під час мобілізації до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (Радехів) про визнання протиправними дії, зобов`язання вчинити певні дії;
- зупинити дію повістки № 299, врученої ОСОБА_1 , про явку 19 червня 2026 року о 09 год. 00 хв. до ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , для уточнення військово-облікових даних та проходження військово-лікарської комісії, до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі.
Вирішуючи заяву представника позивача - адвоката Цесляка Андрія Олеговича від 03 червня 2026 року про забезпечення позову, суд ураховує таке.
Насамперед суд відзначає, що відповідно до вимог частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого є справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Забезпечення позову - це надання заявнику тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до їх вирішення, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом.
Підстави та порядок вжиття заходів забезпечення позову врегульовано главою 10 розділу І КАС України.
Згідно з частинами першою - третьою статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Ухвалу про забезпечення позову постановляє суд першої інстанції, а якщо розпочато апеляційне провадження, то таку ухвалу може постановити суд апеляційної інстанції.
Суд відзначає, що підстави забезпечення позову, передбачені частиною другою статті 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожній окремій ситуації з урахуванням конкретних доказів встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Згідно з частинами першою, другою статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Частинами четвертою - шостою статті 154 КАС України передбачено, що залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.
Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
Отже, забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, в провадженні якого є справа, до вирішення такої справи по суті визначених законом заходів з метою створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде ухвалено на користь позивача. Заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Процедуру оповіщення військовозобов`язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, процедуру надання військовозобов`язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення; організацію медичного огляду військовозобов`язаних та резервістів для визначення придатності до військової служби; процедуру оформлення призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначає Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 (далі - Порядок № 560, в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до пункту 6 Порядку № 560 призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період включає: оповіщення резервістів та військовозобов`язаних про виклик до районного (об`єднаного районного) територіального центру комплектування та соціальної підтримки чи його відділу, міського (районного у містах, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу СБУ або відповідного підрозділу розвідувальних органів України; прибуття резервістів та військовозобов`язаних до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу СБУ або відповідного підрозділу розвідувальних органів, уточнення своїх персональних даних, внесення відповідних змін у військово-облікові документи та до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів; проходження резервістами та військовозобов`язаними медичного огляду для визначення придатності до військової служби; перевірку підстав щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення; документальне оформлення призову на військову службу під час мобілізації; відправлення призваних громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період до місць проходження військової служби.
За змістом пунктів 21, підпункту 1 пункту 27, пунктів 28 - 29 Порядку № 560 за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов`язані зобов`язані з`являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.
Під час мобілізації громадяни викликаються до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки або їх відділів з метою: взяття на військовий облік; проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби; уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки); призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до місць проходження військової служби.
Виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки (додаток 1).
У повістці зазначаються, зокрема мета виклику до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділів чи відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ.
Відповідно до пункту 88 Порядку № 560 на основі результатів проведення медичного огляду та професійно-психологічного відбору (у разі потреби) резервістам та військовозобов`язаним, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період повістка щодо призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до місця проходження військової служби вручається під особистий підпис або надсилається районним (міським) територіальним центром комплектування та соціальної підтримки засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення з повідомленням про вручення на адресу їх місця проживання.
Отже, у повістці про виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів зазначається, серед іншого, мета такого виклику, а саме:
взяття на військовий облік;
проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби;
уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки);
призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до місць проходження військової служби.
За результатами проведення медичного огляду військовозобов`язаного військово-лікарською комісією, зокрема може бути ухвалене рішення щодо придатності до проходження військової служби під час мобілізації.
Надалі на основі результатів проведення медичного огляду та професійно-психологічного відбору військовозобов`язаним, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, районним (міським) територіальним центром комплектування та соціальної підтримки вручається під особистий підпис повістка щодо призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до місця проходження військової служби або ж така надсилається засобами поштового зв`язку.
Суд зазначає, що предметом оскарження у цій справі є дії відповідачів щодо внесення в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів недостовірних відомостей про перебування позивача в категорії обліку «резервіст».
Водночас дії або рішення відповідачів щодо призову та мобілізації позивача ним не оскаржуються, тому визначений представником позивача спосіб забезпечення позову щодо заборони відповідачу-2 вчиняти дії стосовно призову позивача на військову службу під час мобілізації до набрання законної сили судовим рішенням у справі фактично виходить за межі предмету розглядуваного спору.
Також суд ураховує, що представником позивача не додано до заяви про забезпечення позову жодних підтверджувальних документів, які свідчать про вжиття відповідачами активних дій щодо призову позивача на військову службу під час мобілізації.
Так, доказів на підтвердження того, що відповідачами вчиняються активні мобілізаційні заходи стосовно позивача, які полягають, зокрема у врученні йому повістки щодо призову на військову службу під час мобілізації чи відправлення до місць проходження військової служби та що у зв`язку з цим є реальна загроза вжиття заходів, спрямованих на призов позивача на військову службу під час мобілізації, представником позивача не надано.
Додана представником позивача до заяви про забезпечення позову копія повістки № 299 має своєю метою лише виклик позивача до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для уточнення військово-облікових даних, проходження військово-лікарської комісії та не свідчить про вжиття відповідачами активних дій щодо призову позивача на військову службу під час мобілізації, про які зазначено вище, як стверджує представник позивача.
Отже, наведені представником позивача у заяві про забезпечення позову аргументи, зокрема про ймовірний призов позивача на військову службу під час мобілізації, на цій стадії судового процесу не дають підстав уважати, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
Суд зазначає, що підстави забезпечення позову не можуть ґрунтуватися на ймовірних припущеннях і повинні підтверджуватись належними та допустимими доказами.
Покликання позивача на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 05 лютого 2025 року у справі № 160/2592/23, згідно з яким процедура призову військовозобов`язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, суд уважає помилковими, оскільки кожна справа має свої особливості, свої індивідуальні обставини, які встановлюються на підставі доказів під час її розгляду по суті. До того ж, вказаний висновок Верховного Суду висловлений не у зразковому рішенні, а за результатами перегляду справи в касаційному порядку та стосується конкретної ситуації позивача у такій справі.
Крім цього, ймовірне настання певних негативних наслідків для позивача у спірних правовідносинах ще не є беззаперечним свідченням необхідності вжиття судом заходів забезпечення адміністративного позову. Адже чинне законодавство передбачає захист порушеного права, зокрема у спосіб відшкодування шкоди, заподіяної вчиненими протиправними рішеннями, діями або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, що свідчить про наявність механізмів для відновлення прав позивача, якщо таке буде встановлено під час вирішення спору по суті.
Тобто саме лише покликання в заяві про забезпечення позову на настання небажаних наслідків, усунути які не вдасться навіть під час вирішення позову по суті, без наведення відповідного обґрунтування, не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Щодо вжиття заходів забезпечення позову у спосіб зупинення дії повістки № 299 суд ураховує, що такий спосіб не узгоджується з правовою природою повістки, адже відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 08 вересня 2022 року у справі № 300/1263/22, повістка не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні КАС України, а є лише засобом оповіщення військовозобов`язаної особи про необхідність її прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для виконання обов`язків, передбачених законом.
За вказаних обставин повістка не є індивідуальним актом суб`єкта владних повноважень, який може бути оскаржений або зупинений судом, а тому вимога представника позивача про зупинення її дії, як спосіб забезпечення позову, не може бути задоволена судом.
Суд також звертає увагу на те, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не може вирішуватись ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.
У аспекті цього варто також зауважити, що безумовно, рішення чи діяння суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на учасників правовідносин. Такі рішення чи діяння можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які заявник оцінює негативно. Проте відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є безумовними підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.
Сам собою факт вчинення суб`єктом владних повноважень діянь (ухвалення рішень), які стосуються прав та інтересів заявника, не може автоматично свідчити про те, що такі діяння (рішення) є очевидно протиправними і невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду.
З огляду на викладене суд не встановив підстав для забезпечення позову з мотивів очевидної протиправності оскаржуваних дій суб`єкта владних повноважень та порушення прав, свобод або інтересів позивача.
Беручи до уваги вищевикладене, суд підсумовує, що представник позивача жодними належними та допустимими доказами не довів та не обґрунтував необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням положень частини другої статті 150 КАС України, а тому суд доходить висновку, що в задоволенні заяви представника позивача - адвоката Цесляка Андрія Олеговича від 03 червня 2026 року про забезпечення позову належить відмовити.
Керуючись ст.ст. 150 - 154, 248, 256, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні заяви представника позивача - адвоката Цесляка Андрія Олеговича від 03 червня 2026 року про забезпечення позову у справі № 380/11416/26 - відмовити.
Ухвалу суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду відповідно до ст.ст. 293-297 КАС України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Повний текст ухвали складено 05 червня 2026 року.
Суддя Клименко О.М.