У Х В А Л А
09 червня 2026 р. м. Одеса Справа № 420/35013/25
П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Димерлія О.О.,
суддів Терлецького Д.С., Вербицької Н.В.,
розглянувши можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29.04.2026 року у справі №420/35013/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії
У С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою, у якій просив визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 та зобов`язати її вчинити певні дії.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 29.04.2026 року у справі №420/35013/25 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо розрахунку грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 29.01.2020 року по 30.05.2021 року, та з 28.02.2022 року по 20.05.2023 року включно, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021, Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023.
Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення (основних та щомісячних додаткових видів) з 29.01.2020 року по 30.05.2021 року, та з 28.02.2022 року по 20.05.2023 року включно, а також грошової допомоги на оздоровлення за 2020-2022 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020-2022 роки, з урахуванням розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021, Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023, з одночасною компенсацією утриманих сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримаються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44, з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Не погодившись із вище означеним рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог відповідачем безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду подано апеляційну скаргу.
Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29.05.2026 року апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29.04.2026 року у справі №420/35013/25 - залишено без руху.
Для усунення недоліків поданої апеляційної скарги надано скаржнику 10-денний строк, з дня отримання копії цієї ухвали, шляхом подання до апеляційного суду доказів сплати судового збору у розмірі 1453 грн. 44 коп., а також належним чином оформленої апеляційної скарги, з урахуванням акцентів, на яких наголошено в мотивувальній частині даної ухвали.
08.06.2026 року на адресу П`ятого апеляційного адміністративного суду від Військової частини НОМЕР_1 надійшла заява про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги в частині сплати судового збору. В обґрунтування такого звернення скаржник вказує про неможливість наразі сплатити судовий збір у повному обсязі.
Надаючи оцінку вище означеному клопотанню скаржника про продовження строку на усунення недоліків, в системному зв`язку з положеннями чинного законодавства України, колегія суддів уважає за необхідне зазначити про таке.
Статтею 44 КАС України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (п. 6, 7 ч. 5 цієї статті).
Наведеними приписами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження.
Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені чинним законодавством.
Окрім цього, п. 2 ч. 3 ст. 2 КАС України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває ст. 8 цього Кодексу, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.
Такі положення наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у ст. 44 КАС України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки.
Отже, органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов`язків.
Право на апеляційне оскарження реалізується у спосіб подання в установленому порядку апеляційної скарги, форма та зміст якої також визначається процесуальним законом.
Умовою прийнятності скарги до розгляду є її відповідність вимогам щодо форми і змісту, в тому числі і в частині сплати судового збору.
За наслідками дослідження клопотання представника Військової частини НОМЕР_1 установлено, що скаржником не додано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження вчинення ним усіх можливих дій з метою сплати судового збору за подання до апеляційного суду даної апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції.
У свою чергу, долучена до заяви копія рапорту щодо необхідності сплати судового збору від 30.04.2026 року не підтверджує вчинення суб`єктом владних повноважень усіх можливих дій, спрямованих на усунення недоліків апеляційної скарги.
Не свідчать про вчинення таких дій і додані до заяви копії розрахунку потреби в коштах для виплати підйомної допомоги Військової частини НОМЕР_1 на травень 2026 року, а також основна заявка - розрахунок на фінансування для виплати грошового забезпечення та підйомної допомоги військовослужбовцям, виконання судових рішень та видатків за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» за напрямом грошового забезпечення станом на травень 2026 року, оскільки спрямовані на забезпечення іншої мети (виплату грошового забезпечення військовослужбовцям).
Більше того, причин, які унеможливлювали звернення до суду з належними чином оформленою апеляційною скаргою (в тому числі з наданням документа про оплату судового збору) у встановлений законом строк та виконання вимог ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху (у встановлений судом строк) представник Військова частина НОМЕР_2 не зазначає.
При цьому, усталеною є позиція Верховного Суду про те, що відсутність у суб`єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.
Відповідач, що діє від імені держави, як суб`єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від фінансових складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків, в тому числі і щодо сплати судового збору.
Частиною 1 статті 118 КАС України передбачено, що процесуальні строки - це установлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії.
Відповідно до ч.2 ст.121 КАС України установлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Отже, положеннями даної статті передбачено право суду продовжувати процесуальний строк.
На переконання судової колегії, відсутність відповідного бюджетного фінансування щодо видатків на оплату судового збору не може впливати на дотримання строку для усунення недоліків апеляційної скарги і, як наслідок, не є поважною підставою для продовження процесуального строку для усунення недоліків поданої апеляційної скарги.
За таких обставин, у задоволенні клопотання скаржника про продовження строку на усунення недоліків поданої апеляційної скарги в частині сплати судового збору слід відмовити.
У відповідності до ч.2 ст. 298 КАС України, до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених ст. 296 цього Кодексу, застосовуються правила ст. 169 цього Кодексу (залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви).
Згідно із ч.1 ст. 169 КАС України суддя, установивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, установлених ст. 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і установлюється строк, протягом якого потрібно усунути недоліки.
Пунктом 1 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо останній не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, в установлений судом строк.
З урахуванням приписів ч.4 ст. 169 КАС України, в поєднанні з положеннями ч.2 ст. 298 КАС України, апеляційна скарга повертається скаржнику, якщо останнім не усунуто недоліки апеляційної скарги, яку залишено без руху, в установлений судом строк.
Оскільки визначені в ухвалі П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29.05.2026 року недоліки апеляційної скарги скаржником не усунуто, апеляційна скарга Військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29.04.2026 року у справі №420/35013/25, з урахуванням положень ч.2 ст.298, п.1 ч.4 ст. 169 КАС України, підлягає поверненню особі, яка її подала.
Керуючись ч. 4 ст. 169, ст.296, ст. 298 КАС України, апеляційний суд
У Х В А Л И В:
У задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_1 про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги у даній справі - відмовити.
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29.04.2026 року у справі №420/35013/25 - повернути особі, яка її подала.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання копії судового рішення.
Суддя-доповідач О.О. Димерлій
Судді Д.С. Терлецький Н.В. Вербицька