Справа № 645/4397/25
Провадження № 2-др/645/29/26
Д О Д А Т К О В А У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К РА Ї Н И
08 червня 2026 року м. Харків
Немишлянський районний суд міста Харкова в складі:
головуючого судді - Шевченко Г.С.,
за участю секретаря судових засідань - Пастушенко К.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Саєнко Катерини Михайлівни про ухвалення додаткового рішення у справі за заявою представника ОСОБА_2 - адвоката Томчука Дениса Сергійовича, заінтересовані особи: ОСОБА_1 , Салтівський відділ державної виконавчої служби у м.Харкові про заборону прийняття до виконання виконавчого листа та визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, -
в с т а н о в и в:
15.05.2026 року до суду надійшла заява представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Саєнко Катерини Михайлівни про ухвалення додаткового рішення у справі про стягнення з позивача заявника ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судових витрат, а саме - витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн., що понесені заінтересованою особою на оплату правничої допомоги.
В обґрунтування заяви представник відповідача вказує, що ухвалою Немишлянського районного суду міста Харкова від 11.05.2026 року у справі № 645/4397/25, з огляду на відсутність будь-яких підстав для задоволення заяви - відмовлено у задоволенні заяви представника ОСОБА_2 - адвоката Томчука Дениса Сергійовича, заінтересовані особи: ОСОБА_1 , Салтівський відділ державної виконавчої служби у м.Харкові про заборону прийняття до виконання виконавчого листа та визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.
Подаючи через свого представника до суду заперечення проти задоволення заяви, заінтересована особа - позивач у основній справі ( ОСОБА_1 ) наголошувала на тому, що докази понесення нею витрат будуть надані протягом 5 днів після винесення рішення та звертала увагу суду на те, що дії заявника носять очевидні ознаки зловживання процесуальними правами у розумінні ст. 44 ЦПК України та фактично спрямовані на ухилення від виконання обов`язку з утримання неповнолітньої дитини, у тому числі від сплати присудженої судом неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів. Ініціюючи це провадження, заявник, в інтересах якого діє професійний адвокат, не міг не усвідомлювати очевидну відсутність юридичних підстав для задоволення поданої заяви, адже ні стаття 432 ЦПК України, ні Закон України «Про виконавче провадження» не передбачають такої підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, як відкриття апеляційного провадження за скаргою боржника. Попри це, заявник свідомо ініціює черговий судовий процес, який заздалегідь не має правових перспектив, чим штучно множить судові спори навколо одного й того самого зобов`язання та створює умови, за яких заінтересована особа - мати дитини-отримувача аліментів - змушена нести додаткові матеріальні витрати, у тому числі на професійну правничу допомогу, у безпідставно ініційованих заявником провадженнях. За умови прояву зацікавленості у ході виконавчого провадження, представник заявника, подаючи дану заяву 16.04.2026 не міг не знати про зупинення виконавчого провадження № 80031041 виконавцем 07.04.2026, однак свідомо не повідомив про це суду. Крім того, заявник та його представник достовірно обізнані про фактичну адресу для листування заінтересованої особи у м. Чернівці, проте умисно направляють процесуальні документи виключно за адресою її реєстрації у м. Харкові - за місцем, в якому заінтересована особа фактично не проживає. Така поведінка не лише порушує право заінтересованої особи на своєчасне отримання процесуальних документів та належну підготовку до судового розгляду, а й об`єктивно затягує судовий процес і змушує заінтересовану особу вчиняти додаткові процесуальні дії для захисту своїх прав (зокрема, звертатися до суду із заявами про ознайомлення з матеріалами справи, вести додаткове листування із судом та органом державної виконавчої служби тощо), що, своєю чергою, тягне за собою додаткові витрати, у тому числі на професійну правничу допомогу. Зазначена поведінка є очевидним відступом від принципу добросовісного користування процесуальними правами, закріпленого у пункті 11 частини третьої статті 2 та статті 44 ЦПК України, і має бути врахована судом, у тому числі при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Після подання до суду першої заяви аналогічного змісту, яка була залишена судом без розгляду, оскільки заявник взагалі не направив примірники заяви учасникам, представник заінтересованої особи звернулася до державного виконавця із запитом про хід виконавчого провадження № 80031041 з метою надання до суду доказів зупинення виконавчого провадження. Вже після отримання смс-повідомлення про призначення судового засідання щодо розгляду заяви про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого листа Немишлянського районного суду м. Харкова від 08.12.2025 року № 645/4397/25, у зв`язку з тим, що заяву та додатки до неї не було направлено заінтересованій особі за відомою її адресою для листування, представник ОСОБА_1 була змушена клопотати перед судом про відкладення розгляду справи та надання можливості ознайомитися з матеріалами. Після ознайомлення з матеріалами було підготовлено та подано до суду заперечення проти задоволення заяви. відповідно до п.п. А п. 1 Додаткової угоди № 4 від 10.04.2026 до Договору про надання правової/правничої допомоги № 205/С/25 від 20.05.2025 сторони домовилися, що вартість послуги, яка надається Клієнту, є фіксованою та складає 10 000 (десять тисяч) гривень, яка має бути сплачена протягом трьох днів після винесення рішення судом. 14.05.2026 ОСОБА_3 було сплачено суму обумовленого гонорару, що підтверджується квитанцією № 14-1/05/2026/ Враховуючи факт підписання Акту приймання-передачі наданих послуг від 14.05.2026 до Договору про надання правової/правничої допомоги № 205/С/25 від 20.05.2025 (додаткова угода № 4 від 10.04.2026) без будь-яких заперечень, Клієнтом виконання послуги було визнано належним, а розмір гонорару, фактично сплаченого за неї - обґрунтованим. Таким чином, на підставі вищезазначених документів, ОСОБА_1 було обґрунтовано факт понесення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 гривень, що мають бути відшкодовані їй в порядку, передбаченому ЦПК України. Заявник просить суд ухвалити додаткове рішення у справі, яким стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 судові витрати на професійну правничу допомогу розмірі 10000 грн. 00 коп.
У поданому 08.06.2026 до суду клопотанні на заяву про ухвалення додаткового рішення сторона заявника просила зменшити розмір стягнення понесених витрат на правову допомогу з 10000 грн до 500 грн ОСОБА_1 у зв`язку з їх необґрунтованістю та неспівмірністю та відкласти вирішення питання про стягнення витрат на правничу допомогу до вирішення питання Харківським апеляційним судом по справі № 645/4397/25.
Заявник, представник заявника, заінтересовані особи та їх представники в судове засідання не прибули, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що заочним рішенням Немишлянського районного суду м. Харкова від 15.10.2025 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа- Салтівський відділ державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про стягнення неустойки (пені) за прострочку сплати аліментів задоволено. Стягнуто зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму неустойки (пені) за прострочення аліментів по ВП №56083864 за період з вересня 2021 року по квітень 2025 року, станом на 30.04.2025 у розмірі 143262 грн. 25 коп. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 1211 грн. 20 коп.
30.03.2026 року Харківським апеляційним судом відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Немишлянського районного суду м. Харкова від 15 жовтня 2025 року в складі судді Шевченко Г.С. по справі №645/4397/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа- Салтівський відділ державної виконавчої служби у м.Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про стягнення неустойки (пені) за прострочку сплати аліментів.
30.03.2026 року задоволено також заяву ОСОБА_2 про зупинення провадження у справі, зупинено апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , в інтересах якого діє ОСОБА_5 на заочне рішення Немишлянського районного суду м. Харкова від 15 жовтня 2025 року в складі судді Шевченко Г.С. по справі № 645/4397/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа- Салтівський відділ державної виконавчої служби у м.Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про стягнення неустойки (пені) за прострочку сплати аліментів - до припинення перебування ОСОБА_2 на військовій службі у складі Національній гвардії України.
Ухвалою Немишлянського районного суду міста Харкова від 11.05.2026 відмовлено у задоволенні заяви представника ОСОБА_2 - адвоката Томчука Дениса Сергійовича, заінтересовані особи: ОСОБА_1 , Салтівський відділ державної виконавчої служби у м.Харкові про заборону прийняття до виконання виконавчого листа та визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.
Як вбачається з письмових заперечень представника ОСОБА_1 - адвоката Саєнко К.М. на заяву представника ОСОБА_2 - адвоката Томчука Д.С., представником стягувача було заявлено про наявність витрат на професійну правничу допомогу адвокатом та надано попередній розрахунок цих витрат. Окрім цього, адвокатом було повідомлено, що в цьому відзиві робиться заява в порядку ч. 8 ст.141 ЦПК України про надання доказів понесених судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.
З огляду на положення ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; судом не вирішено питання про судові витрати; суд не допустив негайного виконання рішення. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Із заявою про ухвалення додаткового рішення представник ОСОБА_1 - адвокат Саєнко К.М. звернулась до суду 15.05.2026 року, надала докази понесених судових витрат.
Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268). У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові-на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Вирішуючи вимоги сторони позивача про ухвалення судом додаткового рішення у справі, суд виходить з наступного.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду від 30.09.2009 №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.
Отже, з викладеного випливає, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, представництво у судах тощо.
Так, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, у числі інших, витрати на професійну правничу допомогу (ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України).
Згідно ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.
Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц міститься правовий висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Суд має вирішити питання про відшкодування стороні, на користь якої відбулося рішення, витрат на послуги адвоката, керуючись принципами справедливості, співмірності та верховенства права.
Згідно ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
На підтвердження понесених витрат на правову допомогу стороною позивача надані:
- скан-копія договору про надання правової/правничої допомоги від 20.05.2025 р.;
- - скан-копія додаткової угоди №4 від 10.04.2026 до договору про надання правової/правничої допомоги від 20.05.2025 р.;
- копія квитанції №14-1/05/2026 від 14.05.2026 щодо сплати адвокату Саєнко К.М. суми в розмірі 10000 грн. ОСОБА_1 за правову допомогу(представництво в суді 1 інстанції) щодо заперечень на заяву про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню по справі №645/4397/25;
- копія звіту(акту) про прийняття-передачі наданих послуг від 14.05.2026 р. по Договору про надання правової допомоги від 20.05.2025 р.;
- Ордер про надання правничої допомоги від 30.06.2025 р., що посвідчує повноваження адвоката Саєнко К.М. на надання правової допомоги Шрамко Ю.В.;
- копія Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 22.11.2019 р.
У пункті 48 постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних прав «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах № 10 від 17.10.2014 роз`яснено, що витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в пункті 47 цієї постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Європейським судом з прав людини висловлена правова позиція, згідно з якою при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим (остаточне рішення Європейського суду з прав людини від 10 січня 2010 року, №33210/07 і 41866/08) та «Гуриненко проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18 лютого 2010 року, №37246/04).
Так, з заяви сторони відповідача про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу вбачається, що вона просить стягнути з позивача 10000 грн. за надання юридичних послуг, які включають в себе послуги: складання та подача до суду клопотання про відкладення судового засідання, ознайомлення з матеріалами заяви, підготовка та подача до суду заперечень проти задоволення заяви.
Суд не погоджується з заявленою адвокатом сумою витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 грн. та її розрахунком, вважає її завищеною, необґрунтованою, не співмірною зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом на надання відповідних послуг, обсягом наданих адвокатом послуг робіт, а тому такою, що підлягає частковому задоволенню в розмірі 2000 грн.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 211/3113/16-ц (провадження № 61-299св17).
Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), від 31 липня 2020 року у справі № 301/2534/16-ц (провадження № 61-7446св19), від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19).
У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.
Із змісту правової позиції Верховного Суду від 16 березня 2023 року у справі № 927/153/22 вбачається, що при визначенні витрат на правову допомогу слід враховувати наступне: чи змінювалася правова позиція у справі в судах першої та апеляційної інстанції; чи потрібно було адвокату вивчати додаткове джерела права, законодавство, що регулює спір у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтовували свої вимоги. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01 грудня 2021 року у справі № 910/20852/20.
Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268).
Тобто у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 137 ЦПК України.
Також, при вирішенні питання про стягнення витрат на правничу допомогу суд враховує, що справа, в якій адвокатом надавалася правнича допомога є процесуальним питанням, що виникло вході виконання рішення по цивільній справі, обсяг наданої правничої допомоги адвокатом(написання заперечень), відсутність участі представника відповідача в судових засіданнях, доводи сторони відповідача, що викладені у заяві про зменшення суми витрат на правову допомогу, а тому вважає, що вимоги сторони відповідача підлягають частковому задоволенню на суму 2000 грн. На думку суду, такий розмір витрат є співмірним із складністю справи та проведеною адвокатом роботою.
Враховуючи те, що при винесенні ухвали від 11.05.2026 судом не було вирішено питання про стягнення з боржника на користь стягувача витрат на професійну правничу допомогу, суд приходить до висновку про ухвалення додаткового рішення та часткове задоволення вимог про стягнення з боржника(заявника) на користь стягувача(заінтересованої особи) витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 грн.
Керуючись ст. ст. 133, 137, 141, 246, 270 ЦПК України, суд
у х в а л и в :
Заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Саєнко Катерини Михайлівни про ухвалення додаткового рішення у справі за заявою представника ОСОБА_2 - адвоката Томчука Дениса Сергійовича, заінтересовані особи: ОСОБА_1 , Салтівський відділ державної виконавчої служби у м.Харкові про заборону прийняття до виконання виконавчого листа та визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню - задовольнити частково.
Стягнути зі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000,00 (дві тисячі) грн. 00 коп.
У задоволенні решти вимог - відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала не були вручені у день його (її) проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Учасники справи:
Стягувач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ,
Боржник- ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 .
Повний текст судового рішення складений 08.06.2026 р.
Суддя Г. С. Шевченко