УХВАЛА
09 червня 2026 року
м. Київ
справа №620/9501/25
адміністративне провадження № К/990/24985/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Уханенка С.А.,
суддів: Білак М.В., Жука А.В.,
перевірив касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформленого протоколом від 19.02.2025 № 15 про відмову у наданні позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період;
- зобов`язати відповідача видати позивачу довідку згідно додатку 6 Постанови КМУ № 506 від 16.05.2024 про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі п. 4 ч. 3 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Чернігівський окружний адміністративний суд рішенням від 11 листопада 2025 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.
29 травня 2026 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» позивач надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на судові рішення у цій справі.
Предметом спору у цій справі є правомірність відмови у наданні позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
Статтею 129 Конституції України однією із основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Зазначена конституційна норма кореспондується з положеннями частини першої статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Згідно з частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Наведене означає, що положеннями пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України передбачено можливість перегляду, як виняток, судового рішення, що не підлягає касаційному оскарженню судом касаційної інстанції у разі, якщо заявником зазначені випадки, передбачені підпунктами "а" - "г" цієї норми та викладені підстави, визначені частиною четвертою статті 328 КАС України.
Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, справа розглянута Чернігівським окружним адміністративним судом в порядку спрощеного позовного провадження.
Оскаржуючи судові рішення у справі, яка розглянута в порядку спрощеного позовного провадження, скаржник у касаційній скарзі послався на підпункт «а» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України та зазначив, що правова невизначеність у питанні реалізації права на відстрочку онуками цивільних осіб (волонтерів), які загинули у 2014 році під час захисту Батьківщини. Порядок № 560 вимагає посвідчення, механізм видачі якого для цієї категорії осіб державою не забезпечений.
Перевіривши викладені доводи, Верховний Суд зазначає, що скаржник фактично порушує питання застосування норм права Порядку № 560 до конкретних обставин цієї справи та висловлює незгоду з оцінкою судами попередніх інстанцій наданих доказів і встановлених фактичних обставин. Водночас скаржник не навів переконливих аргументів щодо наявності різної судової практики з порушеного питання, не послався на судові рішення з різними правовими висновками та не довів існування системної правової проблеми, вирішення якої потребує формування нового або уточнення існуючого правового висновку Верховного Суду.
Отже, Верховний Суд відхиляє посилання скаржника на підпункт «а» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.
Також скаржник послався на підпункт «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України та зазначив, що справа має виняткове значення для скаржника, оскільки наслідком судових рішень є примусова мобілізація особи, чий близький родич віддав життя за Україну, що прямо порушує принципи справедливості, пропорційності та правомірних очікувань.
Верховний Суд наголошує, що доводи касаційної скарги фактично зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності або відсутності у скаржника права на відстрочку від призову під час мобілізації та не містять обґрунтування особливих обставин, які б свідчили про винятковість цієї справи саме у процесуальному розумінні зазначеної норми.
Крім того, сама по собі потенційна можливість настання правових наслідків, пов`язаних із виконанням громадянином обов`язку щодо захисту Вітчизни, не є обставиною, яка автоматично надає справі виняткового значення, оскільки такі наслідки є характерними для значної кількості спорів, пов`язаних із питаннями військового обліку, мобілізації та надання відстрочки.
Отже, Верховний Суд відхиляє посилання скаржника на підпункт «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.
Відтак, Суд дійшов висновку, що у касаційній скарзі скаржником не наведено обґрунтованих підстав можливості допуску касаційної скарги до перегляду судових рішень, прийнятих за наслідками розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
З огляду на відхилення Верховним Судом зазначених заявником виняткових обставин, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, які є передумовою для перевірки вмотивованості підстав касаційного оскарження цих рішень, встановлених пунктами 1, 2, 3, 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу, у відкритті касаційного провадження у цій справі необхідно відмовити.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою необхідно відмовити.
Керуючись статтями 248, 328, 333 КАС України, Суд
У Х В А Л И В :
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.
2. Копію ухвали направити заявнику за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний кабінет» (у разі його відсутності - засобами поштового зв`язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді С.А. Уханенко М.В. Білак А.В. Жук