Справа №278/2628/26
У Х В А Л А
08 червня 2026 року м. Житомир
Суддя Житомирського районного суду Житомирської області Дубовік О. М., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа: Виконавчий комітет Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області про встановлення факту, що має юридичне значення, -
ВСТАНОВИВ:
Заявник звернулась до суду із вказаною заявою.
При вирішенні питання про відкриття провадження по справі суддею встановлено, що заява підлягає залишенню без руху з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 294 КПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.
За правилами ст. 318 ЦПК України в заяві повинно бути зазначено: 1) який факт заявник просить встановити та з якою метою; 2) причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; 3) докази, що підтверджують факт. До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів.
Звертаючись з заявою заявник посилається на те, що встановлення даного факту їй необхідне для реалізації передбачене перед законом право на розпорядженням майном.
Всупереч вимогам ст. 318 ЦПК України до матеріалів заяви заявниця не долучена документи, які підтверджують, що вона зверталась із заявою для отримання свідоцтва про право на спадщину до належного органу з наданням підтверджуючих документів, проте отримала відмову, в зв`язку з чим вимушена звернутись до суду.
Згідно Узагальнення Верховного Суду України від 01.01.2013 року "Судова практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення", передбачено що при звернення із заявою про встановлення фактів, необхідно довести, що заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо).
Вищезазначене узагальнення, а також п. 12 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" № 5 від 31.03.1995 року, передбачають, що не можуть бути встановлені в судовому порядку факти, в тому числі, щодо тотожності осіб, а також імені, по батькові та прізвища осіб, по-різному записаних у документах.
Отже, коли установи, які видали правовстановлюючі документи, не можуть виправити допущені в них помилки, особи мають право звернутись до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документа відповідно положень вищезазначеної норми. При розгляді цих справ суд встановлює саме належність особі документа, а не тотожність осіб, які неоднаково названі у різних документах.
У пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» судам роз`яснено, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 273 ЦПК України(пункт 1 частини першої статті 315 діючого ЦПК України) суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину, для оформлення права на пенсію в зв`язку із втратою годувальника.
У справах даної категорії, разом із заявою про встановлення факту родинних відносин, заявник повинен подати суду не тільки відмову органу, що видав документ про внесенні виправлень у документи, що підтверджують родинні відносини, але і достовірні дані про те, що встановлення факту породжує для них юридичні наслідки і не пов`язане із спором про право. Разом з тим, підтвердження родинних відносин між живими фізичними особами здійснюється іншим шляхом, в залежності від обставин.
Разом з тим із заявою про встановлення факту родинних відносин заявник повинен подати суду відмову органу, що видав документ про внесенні виправлень у документи, що підтверджують родинні відносини, але і достовірні дані про те, що встановлення факту породжує для них юридичні наслідки і не пов`язане із спором про право.
Отже, беручи до уваги те, що подана заява не відповідає вимогам ст. 318 ЦПК України, на підставі ст. 185, ч. 3 ст. 294 ЦПК України, суддя залишає заяву без руху з наданням заявнику строку для усунення виявлених недоліків.
Керуючись ст. ст. 185, 294, 318України, суддя, -
ПОСТАНОВИВ:
Залишити без руху заяву, надавши позивачу строк для усунення її недоліків тривалістю 10 днів з дня вручення копії цієї ухвали.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту підписання її суддею.
Суддя О.М. Дубовік