Справа № 752/17148/25
Провадження № 2/752/8618/25
У Х В А Л А
Іменем України
09 червня 2026 року Голосіївський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді - Слободянюк А.В.,
за участю секретаря - Пулинець Л.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, -
в с т а н о в и в:
У липні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, в якому просить суд:
- здійснити поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя;
- визнати право особистої приватної власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 .
У порядку автоматизованого розподілу справ між суддями позовну заяву передано на розгляд судді Слободянюк А.В.
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 04 серпня 2025 року відкрито провадження у справі, призначено підготовче судове засідання, витребувано докази.
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 21 жовтня 2025 року повернуто зустрічний позов приватному виконавцю виконавчого округу міста Києва Гненному Дмитру Анатолійовичу, поданий в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа АТ "Банк "Кліринговий Дім" про визначення частки у майні боржника, яким він володіє спільно з іншою особою.
Постановою Київського апеляційного суду від 27 березня 2026 року ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 21 жовтня 2025 року змінено, виклавши мотивувальну частину судового рішення в редакції постанови.
До суду 01 червня 2026 року надійшло клопотання представника позивача, у якому адвокат Ткачук Ю.В. просить справу передати до Господарського суду міста Києва, у провадженні якого перебуває судова справа № 910/611/26 про неплатоспроможність ОСОБА_2 , для розгляду по суті в межах цієї справи. Підготовче судове засідання, призначене на 09 червня 2026 року, провести у відсутність представника позивача.
Повідомляє, що 11 березня 2026 року ухвалою Господарського суду міста Києва відкрито провадження у справі № 910/611/26 про неплатоспроможність ОСОБА_2 . Зазначеною ухвалою введено процедуру реструктуризації боргів боржника, мораторій на задоволення вимог кредиторів, призначено керуючого реструктуризацією.
Відповідно до частини 6 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства, господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), у межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна.
Вказує, що предметом спору у справі № 752/17148/25 є поділ спільного майна подружжя - квартири АДРЕСА_1 та квартири АДРЕСА_2 , право власності на які зареєстровано за відповідачем ОСОБА_2 . Зазначений спір є майновим спором, стороною якого є боржник у справі про неплатоспроможність № 910/611/26, а тому, на думку представника позивача, спір підлягає розгляду господарським судом у межах провадження у цій справі.
Сторони у підготовче засідання не з`явилися, про розгляд справи були повідомлені у встановленому ст. 128 ЦПК України порядку.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Відповідно до статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленого цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
За змістом статті 19 ЦПК України, під цивільною юрисдикцією розуміється компетенція загальних судів вирішувати з додержанням процесуальної форми цивільні справи у видах проваджень, передбачених цим Кодексом.
Частиною першою статті 19 цього Кодексу визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства); по-друге, суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі, як правило, є фізична особа).
Згідно з пунктом 8 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.
Системний аналіз наведених положень закону приводить до висновку, що в порядку господарського судочинства розглядаються справи у спорах з майновими вимогами до боржника стосовно якого відсутнє відкрите провадження у справі про банкрутство.
Судом установлено, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 11 березня 2026 року відкрито провадження у справі № 910/611/26 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_2
Провадження у цивільній справі № 752/17148/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжябуло відкрито ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва 04 серпня 2025 року, тобто до відкриття господарським судом провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_2 . Судовий розгляд у цивільній справі перебуває на стадії підготовчого провадження.
Згідно з частиною першою статті 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згоду на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
У частині третій статті 3 ГПК України встановлено, судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" втратив чинність 21 жовтня 2019 року у зв`язку з введенням в дію Кодексу України з процедур банкрутства (№2597-УІІІ в редакції від 21 жовтня 2019 року) (пункт 2 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства).
Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
Оскільки спір у справі, яка розглядається, виник щодо поділу нерухомого майна, власником якого є відповідач, відносно якого відкрите провадження у справі про банкрутство, відповідно такий спір впливає на ліквідаційну масу відповідача.
Частиною третьою статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо майнових спорів з вимогами до боржника та його майна, провадження в якій відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство, надсилаються до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, який розглядає спір по суті в межах цієї справи.
Системний аналіз положень законодавства про банкрутство дає підстави для висновку, що з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника, і спеціальні норми Кодексу України з процедур банкрутства мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України.
Суд звертає увагу на те, що норми Кодексу України з процедур банкрутства передбачають концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.
Отже, порушення провадження у справі про банкрутство боржника обумовлює особливість вирішення таких спорів і полягає в тому, що вони розглядаються та вирішуються по суті саме у межах справи про банкрутство.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття «суд, встановлений законом» містить, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (заяви № 29458/04 та № 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики цього Суду термін «встановленим законом» у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, «що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом» [див. рішення у справі "Занд проти Австрії" (Zand v. Austria), заява № 7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. Фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках цей Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, "встановленим законом", національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.
Отже, поняття «суду, встановленого законом» зводиться не лише до правової основи самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Спір у цій справі між сторонами виник з правовідносин, що відповідає ознакам спору, який підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, тому не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а належить до господарської юрисдикції.
З огляду на наведене, беручи до уваги спеціальні норми Кодексу з процедури банкрутства щодо надіслання справ до господарського суду, застосовуючи аналогію закону щодо передачі справ за підсудністю, суд вважає за необхідне передати цивільну справу № 752/17148/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя до Господарського суду міста Києва, яким здійснюється розгляд господарської справи № 910/611/26 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_2 в порядку Книги четвертої Кодексу України з процедур банкрутства та в провадженні якого перебуває вказана справа.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 255, 353, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
п о с т а н о в и в:
Цивільну справу № 752/17148/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,передати на розгляд за підсудністю до Господарського суду міста Києва (01054, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 44-В), на розгляді якого перебуває справа № 910/611/26 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ).
Копію ухвали направити сторонам у справі.
Роз`яснити учасникам справи, що передача справи з підстав, зазначених вище в ухвалі, здійснюється не пізніше п`яти днів після закінчення строку на оскарження ухвали суду, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти з дня її складення до Київського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.
Суддя А.В. Слободянюк