справа №732/415/26
провадження № 2/732/377/26
Ухвала
про відмову у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі
10.06.2026 року м.Городня
Городнянський районний суд Чернігівської області у складі: головуючого - судді Карпинської Н.М., секретар - Воропаєва К.В., за участі: позивача - ОСОБА_1 , її представника - адвоката Синявського О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Городня клопотання відповідача ОСОБА_2 про зупинення провадження у порядку п.2 ч.1 ст. 251 ЦПК України провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Городнянська міська рада Чернігівської області, про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, стягнення аліментів у зв`язку з інвалідністю, -
ВСТАНОВИВ:
позивач звернулася до Городнянського районного суду Чернігівської області з позовом до відповідача та просила встановити факт спільного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу в період часу із серпня 2015 року по ІНФОРМАЦІЯ_3 включно.
Ухвалою від 24 березня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 .
Ухвалою від 29 квітня 2026 року закрито підготовче провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Городнянська міська рада Чернігівської області, про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, стягнення аліментів у зв`язку з інвалідністю. Призначено справу до судового розгляду на 10.06.2026 на 12:30.
21.05.2026 від відповідача надійшло клопотання (а.с. 47-48) про зупинення провадження у справі у порядку п.2 ч.1 ст. 251 ЦПК України через перебування у складі Збройних Сил України. Долучено довідку № 2152 від 12.05.2026 за підписом командира військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_3 про те, що рядовий ОСОБА_2 перебуває на військовій службі за призивом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 (а.с. 49).
Позивач та її представник заперечували проти задоволення клопотання, вказуючи, що зупинення провадження суперечить інтересам позивача.
Перевіряючи обґрунтованість клопотання про зупинення провадження у даній справі на підставі п.2 ч.1 статті 251 ЦПК України, суд відмічає таке.
Згідно ч.1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Положення даної норми права ґрунтуються на приписах Конституції України, які закріплюють обов`язок держави забезпечувати захист прав і свобод людини і громадянина судом (стаття 55).
Відповідно до ч.1 статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Право на звернення до суду (право на захист у процесуальному розумінні) гарантується Конституцією України та Законами України.
Згідно з п.1 ч.1 статті 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства в Україні є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до п.2 ч.1 статті 251 ЦПК України, суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
У зв`язку з військовою агресією проти України, Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 року №64/2022 в Україні запроваджено воєнний стан з 05.30 24.02.2022 року, який продовжено відповідними Указами Президента України і який діє до цього часу.
Відповідно до приписів ч.4 статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.11.2025 року у справі № 754/947/22, провадження № 14-74цс25, в якій Велика Палата Верховного Суду відступила від попередньої судової практики Верховного Суду у справах 756/3462/20, 557/1226/23, 904/4027/22, 852/2а-1/24, та вказала наступне: "... IV. Щодо зупинення провадження та права особи на участь у розгляді своєї справи. 67. Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є розумність строків розгляду справи (пункт 10 частини третьої статті 2 ЦПК України). 68. Дотримання розумних строків розгляду справи є важливим та одним з пріоритетних принципів цивільного судочинства. Поряд із цим існують обставини, за яких суд має право або ж зобов`язаний зупинити провадження у справі. 69. Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення всіх процесуальних дій у справі, зумовлене настанням певних визначених законом обставин, що перешкоджають подальшому руху справи до їх усунення. 70. Зупинення провадження у справі не повинне розглядатися як невиправдане затягування строків розгляду справи і застосовується лише за обставин, визначених процесуальним законом в інтересах виконання завдань судочинства. 71. Дотримання судом процесуальних норм під час зупинення провадження у справі сприяє дотриманню принципу юридичної визначеності, оскільки сторони мають право очікувати, що ці норми будуть застосовані. 72. У цивільному процесі підстави зупинення провадження регламентовані статтями 251 та 252 ЦПК України. Стаття 251 ЦПК України встановлює обов`язок для суду зупиняти провадження у справі на відміну від статті 252 ЦПК України. 73. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції. 74. Аналогічні за змістом положення містяться також у пункті 3 частини першої статті 227 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та у пункті 5 частини першої статті 236 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). 75. Зазначені норми права забезпечують дотримання фундаментальних засад правосуддя, гарантованих як Конституцією України, так і статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), а саме: права на доступ до суду та права на справедливий розгляд справи. У цьому випадку це стосується реалізації процесуальних прав військовослужбовців у судочинстві. Особи, які мобілізовані на військову службу у період воєнного стану, виконують конституційний обов`язок із захисту України від збройної агресії. Військові формування у період воєнного стану діють у єдиній організаційній структурі з метою виконання завдань, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави. 76. Отже, правила, визначені пунктом 2 частини першої статті 251 ЦПК України, мають для суду визначальний характер. Формулювання «суд зобов`язаний» не дозволяє суду діяти на власний розсуд. 77. Щодо тлумачення терміну «переведені на воєнний стан» Велика Палата Верховного Суду зазначає таке. Як уже зазначалося вище, Указом Президента України введено воєнний стан на всій території України. Цим же Указом на військове командування усіх рівнів покладено обов`язок здійснювати заходи, необхідні для забезпечення оборони України. 78. Профільне законодавство, зокрема Закон № 3543-XII та Закон № 1932-ХІІ, хоч і не використовує термін «переведення на воєнний стан», натомість оперує поняттям «переведення на організацію і штати воєнного часу». Така трансформація військових формувань є одним із ключових заходів, що вживаються у випадку введення в державі воєнного стану та загальної мобілізації. 79. З моменту оголошення загальної мобілізації та введення воєнного стану Збройні Сили України та інші утворені відповідно до закону військові формування переводяться в спеціальний правовий режим функціонування в цілому. Це виключає необхідність у додатковому з`ясуванні питання щодо переведення певної військової частини «на воєнний стан». Юридичний статус з`єднань, військових частин, підрозділів та інших складових структури ЗC України та інших військових формувань, що функціонують в умовах воєнного стану, не залежить від місця їх дислокації чи характеру виконуваних ними завдань, як-то перебування в районі воєнних (бойових) дій та участь в них. 80. Водночас приписи пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України не пов`язують можливість застосування цієї норми права з умовою перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - військовослужбовця у військовій частині, що залучена до ведення безпосередніх бойових дій. До того ж військовослужбовець упродовж особливого періоду може в будь-який момент бути відрядженим до військової частини, задіяної до таких дій (підпункт 4-1 пункту 251 розділу XIV Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008). Сучасні форми та способи ведення війни, виконання бойових завдань вимагають участі у бойових діях та захисті суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності України не тільки по умовній лінії фронту. 81. Велика Палата Верховного Суду зазначає, що з моменту введення в Україні воєнного стану і до моменту його скасування чи припинення Збройні Сили України та інші утворені відповідно до закону військові формування в цілому потрібно вважати такими, що «переведені на воєнний стан» для цілей застосування пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України та аналогічних процесуальних норм. 82. Упродовж дії воєнного стану в Україні та проведення загальної мобілізації для застосування судом пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України суд має отримати докази (військовий квиток, накази командира військової частини тощо), що містять інформацію про перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, на військовій службі. … 117. Отже, під час застосування правил пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України та аналогічних процесуальних норм права, визначених у пункті 3 частини першої статті 227 ГПК України та в пункті 5 частини першої статті 236 КАС України, судам потрібно виходити з такого: 1) з моменту введення в Україні воєнного стану і до моменту його скасування чи припинення Збройні Сили України та інші утворені відповідно до закону військові формування потрібно вважати такими, що «переведені на воєнний стан»; 2) упродовж дії воєнного стану в Україні та проведення загальної мобілізації належними для застосування судом згаданих вище норм процесуального права є докази (військовий квиток, накази командира військової частини тощо), що містять інформацію про те, що військовослужбовець (сторона або третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору) перебуває на військовій службі; 3) якщо військовослужбовець (сторона або третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору), права якого захищають положення пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України, висловлює власну волю проти зупинення провадження у справі та прагнення продовжувати розгляд справи (особисто або через представника), суд має врахувати його волевиявлення та продовжити здійснювати судочинство у відповідному провадженні.''
Також у постанові від 14 січня 2026 року у справі № 513/475/24 Верховний суд, розглядаючи касаційну скаргу на ухвалу Одеського апеляційного суду від 09 вересня 2024 року, якою зупинено провадження у справі № 513/475/24 про зміну способу стягнення аліментів до закінчення обставин, що стали підставою для зупинення та зобов`язано відповідача невідкладно повідомити суд про зміну обставин, що стали підставою для зупинення провадження у справі, відповідно до пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України, визнав таку ухвалу обґрунтованою. Верховний суд посилається на те, що за нинішньої редакції пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України, у суду є імперативний обов`язок, а не право зупинити провадження у справі в разі перебування сторони у складі Збройних Сил України або інших військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення АТО.
Однак, у постанові від 27 травня 2026 року у справі № 344/432/24 касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду зауважив, що у правовідносинах за вказаним позивачем предметом позову (аліменти) має враховуватися необхідність забезпечення справедливого балансу між процесуальними гарантіями військовослужбовця та інтересами особи, яка заявляє про своє право на аліменти. Верховний суд наголосив: « важливим є те, що інститут зупинення судового провадження застосовується не просто у зв`язку із виникненням підстав, передбачених процесуальним законом, а обумовлюється наявністю обставин, які створюють об`єктивні перешкоди для здійснення судового розгляду. Положення пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України, яка встановлює обов`язок суду зупинити провадження, є спеціальною захисною гарантією для військовослужбовців, які через виконання конституційного обов`язку із захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України (стаття 65 Конституції України) об`єктивно позбавлені можливості брати активну участь у судовому процесі, захищати свої права, свободи та інтереси. Проте під час застосування пункту 2 частини 1 статті 251 ЦПК України суди мають забезпечити дотримання, зокрема, основних засад (принципів) цивільного судочинства».
ВС у зазначеній вище постанові також звернув увагу, що системний аналіз статті 251 ЦПК дає підстави дійти висновку, що обов`язок суду зупинити провадження у справі має бути зумовлений об`єктивною неможливістю її розгляду, викликаний наявністю однієї із передбачених у законі обставин, які перешкоджають розгляду справи.
Додатково Суд зазначив, що висновок Великої Палати Верховного Суду у справі № 754/947/22 щодо обов`язкового зупинення провадження у зв`язку з військовою службою сторони не може застосовуватися автоматично у спорах про аліменти без оцінки інтересів особи і завдань цивільного судочинства, а також принципу верховенства права. По своїй суті право на утримання відноситься до тих прав, для яких затримка в їх судовому захисті дорівнює «втраті» права. Тому право на утримання потребує негайного судового захисту. Превалювання процесуальної форми над матеріальним правом призводить до ілюзорності правового захисту.
Крім того, судом враховується, що сам відповідач ініціював позов про розірвання шлюбу і йому, як позивачу, перебування на військовій службі не стало перепоною. Цивільний процесуальний кодекс передбачає представництво і він не позбавлений у дорученні ведення його справи представнику.
З урахуванням конкретних обставин порушеного провадження, а також, шо затримка у захисті права дорівнює «втраті права», суд дійшов висновку про підстави для відмови у клопотанні відповідача про зупинення провадження у справі.
Керуючи ст. 2,10,251 ЦПК України, суд,-
УХВАЛИВ:
Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про зупинення провадження у справі.
Судовий розгляд цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Городнянська міська рада Чернігівської області, про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, стягнення аліментів у зв`язку з інвалідністю відкласти на 28 липня 2026 року 12:00.
Про час та місце судового розгляду повідомити сторін та їх представників.
Продовжити відповідачу до 10.07.2026 строк на подання відзиву.
Роз`яснити відповідачу, що в суді наявна технічна можливість проведення судового засідання за його участі у режимі відео конференції, клопотання про участь у судовому засіданні у режимі відео конференції учасник справи, його представник подає не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання. Копія заяви в той самий строк надсилається іншим учасникам справи. У заяві про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні іншого суду в обов`язковому порядку зазначається суд, в якому необхідно забезпечити її проведення.
Згідно статті 353 ЦПК України ухвала суду про відмову у зупиненні провадження не відноситься до ухвал, на які можуть бути подані апеляційні скарги окремо від рішення суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Суддя Карпинська Н.М,