СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
про прийняття справи до свого провадження
10 червня 2026 року Справа № 480/3311/26
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Гелети С.М., перевіривши матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Центр пробації" про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В:
В провадженні Сумського окружного адміністративного суду перебуває вищезазначена справа.
Ухвалою суду відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Поновлено строк звернення до суду.
На підставі розпорядження керівника апарату призначено повторний автоматизований розподіл даної судової справи, яка розподілена автоматизованою системою документообігу суду судді Гелеті С.М.
Відповідно до, ч. 2 ст. 35 КАС України передбачено, що у разі зміни складу суду розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, визначених цим Кодексом.
Крім того, відповідно до п.14 ст. 31 КАС України у разі зміни складу суду на стадії підготовчого провадження розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. У разі зміни складу суду на стадії розгляду справи по суті суд повторно розпочинає розгляд справи по суті, крім випадку, коли суд ухвалить рішення про повторне проведення підготовчого провадження.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне прийняти дану адміністративну справу до свого провадження.
Разом з тим, до суду надійшло клопотання від представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду, оскільки позивачем пропущеного тримісячний строк звернення до суду, передбачений ст. 233 КЗпП України.
Дослідивши матеріали справи та клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду, суд зазначає наступне.
Зі змісту позовної заяви убачається, що предметом спірних правовідносин у даній справі є перерахунок та виплата позивачу у належному розмірі грошового забезпечення за період до 18.07.2022 (до внесення змін до 2 статті 233 КЗпП України), а також після 19.07.2022 (після внесення змін до 2 статті 233 КЗпП України).
У період до 18.07.2022 ч. 2 ст. 233 КЗпП України визначалось, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Судом враховується, що стосовно періоду до 18.07.2022 позивачем строк звернення до суду не пропущено враховуючи зміни до ч. 2 ст. 233 КЗпП України та практику Верховного Суду в аналогічних спорах.
Стосовно спірного періоду з 19.07.2022, судом враховується наступне.
У постанові від 11 липня 2024 року у справі №990/156/23 Велика Палата Верховного Суду сформулювала правовий висновок щодо питання про те, положення якої норми підлягають застосуванню у питанні визначення строку звернення до суду у справах, пов`язаних з порушенням закону про оплату праці у публічно-правових відносинах. В судовій практиці усталеним є підхід щодо застосування приписів Кодексу законів про працю України у разі неврегульованості нормами спеціального законодавства правовідносин щодо проходження публічної служби, у яких виник спір. Такий підхід відповідає висновкам Конституційного Суду України, сформульованим у рішенні від 07 травня 2002 року № 8-рп/2002.
Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що норми ст.. 233 КЗпП України є нормою матеріального права, яка визначає строк судового захисту права працівника у разі порушення законодавства про працю. Вказана норма поширює свою дію на всіх працівників та службовців підприємства, установи, організації та незалежно від характеру їх трудової діяльності, у тому числі на осіб, які проходять публічну чи державну службу.
Стаття 122 КАС України не містить вимог, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.
Вказані правовідносини регулюються положеннями ст. 233 КЗпП України, оскільки, зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, ст. 233 КЗпП України у частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед ч. 5 ст. 122 КАС України.
Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права, викладений у постанові Верховного Суду від 03.08.2023 у справі № 280/6779/22.
Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 233 КЗпП України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права, викладений в постановах Верховного Суду від 06.03.2024 р. у справі № 600/5050/23-а, від 30.04.2025 р. у справі № 480/5508/24, від 20 червня 2025 року справа № 520/30126/24
Відповідачем під час розгляду даної справи не надано доказів наявності документального підтвердження ознайомлення позивача з розміром та складовими нарахованого та виплаченого у спірному періоді грошового забезпечення, як-то докази направлення/видачі розрахункових листів, довідок про грошове забезпечення тощо.
Крім того, судом враховується, що Рішенням Конституційного Суду України від 11 грудня 2025 року у справі №1-7/2024(337/24) за конституційним поданням Верховного Суду щодо відповідності Конституції України (конституційності) частини першої статті 233 КЗпП України (справа щодо строків звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат) визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), частину першу статті 233 КЗпП України в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат.
Зазначено, що частина перша статті 233 КЗпП України в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат, визнана неконституційною, утрачає чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Враховуючи рішення Конституційного Суду України №1-р/2025 від 11.12.2025 у справі №1-7/2024(337/24), а саме втрату чинності частиною першою ст. 233 КЗпП України в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат, суд зазначає про відсутність для висновку про порушення позивачем строку звернення до суду з цими позовними вимогами, оскільки з моменту ухвалення вказаного рішення застосуванню підлягає попередня редакція названої статті, яка не обмежувала строк звернення до суду із відповідними вимогами.
Відтак, клопотання представника відповідача про залишення адміністративного позову у цій справі у зв`язку з пропуском позивачем строку звернення до суду задоволенню не підлягає.
Крім того, судом враховано, що згідно даних системи "Діловодство спеціалізованого суду" відповідач зареєстрований у підсистемі "Електронний суд", а тому судом копії процесуальних документів надсилаються через підсистему "Електронний суд".
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 31, 248, 256 КАС України, суд,
У Х В А Л И В:
1. Прийняти адміністративну справу №480/3311/26 за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Центр пробації" про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії до свого провадження.
2. Розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
3. У задоволенні клопотання відповідача про залишення адміністративного позову без розгляду - відмовити.
4. Витребувати у відповідача в 15 денний строк з дня отримання даної ухвали:
- накази про прийняття/звільнення позивача зі служби;
- довідку про розмір грошового забезпечення позивача за спірний період з відображенням усіх складових нарахованих та виплачених позивачу сум основних та додаткових (в т.ч. одноразових) видів грошового забезпечення;
- довідку з інформацією про суми та складові виплаченого грошового забезпечення (основного та додаткового, в т.ч. одноразового) позивачу за спірний період, у тому числі з інформацією, який прожитковий мінімум застосовувався при виплаті позивачу грошового забезпечення та інших виплат, які є спірними у даній справі;
- довідку про нарахування та виплату позивачу за спірний період грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань;
- картки особового рахунку позивача за спірний період;
- послужний список позивача;
- усі наявні документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Запропонувати позивачу у 15 денний строк надати додаткові докази в обґрунтування своєї позиції по справі.
5. Роз`яснити сторонам, що інформацію у справі, що розглядається, можна отримати в мережі Інтернет на офіційному вебпорталі судової влади України на вебсторінці http://adm.su.court.gov.ua/sud1870/.
6. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя С.М. Гелета