Справа № 307/4369/25
У Х В А Л А
про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги
10 червня 2026 року м. Ужгород
Суддя Закарпатського апеляційного суду Джуга С.Д., вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 30 березня 2026 року у складі судді Бряник М.М., у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" про захист прав споживача, визнання несправедливих умов договору, часткову відсутність права вимоги, стягнення моральної шкоди та зобов`язання вчинити дії,-
в с т а н о в и в:
29 квітня 2026 року через систему "Електронний суд" ОСОБА_1 подала до Закарпатського апеляційного суду апеляційну скаргу на рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 30 березня 2026 року (повний текст складено 09 квітня 2026 року) у справі №307/4369/25, разом з клопотанням про звільнення від сплати судового збору, зменшення його розміру, або відстрочення сплати судового збору, посилаючись на посилаючись на майновий стан, характер спору, споживчий статус апелянта, воєнний стан, розмір оскаржуваного стягнення та необхідність забезпечення реального доступу до правосуддя.
Ухвалою судді Закарпатського апеляційного суду від 26 травня 2026 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору, зменшення його розміру, або відстрочення сплати судового збору відмовлено.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 30 березня 2026 року - залишено без руху, про що повідомлено апелянта та надано строк для усунення недоліків, шляхом надання документу, що підтверджує сплату судового збору, або документів, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону, протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали.
На виконання вимог ухвали суду від 04 червня 2026 року ОСОБА_1 , подала до Закарпатського апеляційного суду заяву про усунення недоліків апеляційної скарги, повторне вирішення питання про звільнення від сплати судового збору та конкретизацію способу усунення недоліків та заяву про продовження процесуального строку для усунення недоліків апеляційної скарги, в яких просить: "визнати ОСОБА_1 звільненою від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на підставі частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів»; в альтернативному порядку, якщо суд не погодиться з повним звільненням від сплати судового збору на підставі законодавства про захист прав споживачів, застосувати статтю 8 Закону України «Про судовий збір» та статтю 136 ЦПК України і звільнити апелянта від сплати судового збору, зменшити його розмір або відстрочити його сплату до ухвалення судового рішення за результатами апеляційного перегляду; конкретизувати спосіб усунення недоліків апеляційної скарги, а саме конкретизувати, які саме документи суд вважає необхідними та достатніми для підтвердження майнового станку заявника; не повертати апеляційну скаргу як неподану до конкретизації судом способу усунення недоліків та надання реальної можливості виконати ухвалу суду".
Щодо поданих заяв слід зазначити наступне.
Частиною третьою статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.
Аналіз наведеної норми закону дає підстави для висновку, що від сплати судового збору за подання позовів, апеляційної (касаційної) скарги споживачі звільнені лише у разі, якщо вони виступають у процесуальному статусі позивачів, а не відповідачів. Тобто відповідачі при подачі апеляційної чи касаційної скарги мають сплачувати судовий збір за ставками, встановленими Законом України «Про судовий збір».
Аналогічний висновок викладений в ухвалі Верховного Суду від 31 березня 2026 року у справі № 201/13956/25 (провадження № 61-4207ск26).
Судом враховано, що оскарження рішення у частині відмови у задоволенні зустрічного позову «Про захист прав споживачів», апелянт звільнений від сплати судового збору на підставі ч.3 ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів»
Проте за оскарження рішення у частині задоволених позовних вимог первісного позову ОСОБА_1 відповідно до частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» не звільнена від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції.
Разом з тим, в ухвалі Закарпатського апеляційного суду від 28 травня 2026 року заявнику було чітко роз`яснено, що способом усунення недоліків апеляційної скарги є надання суду документу, що підтверджує сплату судового збору, або документів, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору, оскільки додані заявником докази до клопотання про звільнення від сплати судового збору, зменшення його розміру, або відстрочення сплати судового збору не є достатніми та такими, що підтверджують її реальний майновий стан, який перешкоджає виконати вимоги законодавства щодо оплати судового збору за подання апеляційної скарги.
Статтею 8 Закону України «Про судовий збір», визначено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити
або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж
до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
З аналізу статті 8 Закону України «Про судовий збір» чітко вбачається,
що законодавець, застосувавши конструкцію «суд, враховуючи майновий стан сторони, може…», тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, які не зазначені в статті 5 вказаного Закону, або у справах із предметом спору, не охопленим статтею 5, є правом, а не обов`язком суду, навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.
Що ж до самих умов, визначених статтею 8 Закону України «Про судовий збір», вони диференційовані за суб`єктним та предметним застосуванням.
Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно з положеннями
статті 12 ЦПК України, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору
у встановленому законодавством порядку і розмірі. При цьому, необхідно зауважити, що законодавством не передбачено конкретного переліку документів, які заявник повинен надати суду для беззаперечного рішення щодо звільнення особи від сплати судового збору чи відстрочення сплати такого. У кожному випадку, заявник повинен довести конкретні обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог, та надати докази саме у підтвердження наведених ним обставин.
Суддя вчергове наголошує, що вищезазначена норма закріплює дискреційне право, а не обов`язок суду відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати. Його реалізація не може призводити до порушення принципу процесуального рівноправ`я сторін та знаходиться в безпосередній залежності від доведеності за допомогою належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів обставин щодо того, що скрутне майнове становище особи не дозволяє їй сплатити судовий збір у встановленому чинним законодавством розмірі. З метою недопущення зловживання процесуальними правами суд має враховувати: предмет спору, наявність у особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, рахунків в банківських та інших фінансових установах та можливість розпорядження ними, вік особи та її працездатність, склад сім`ї та наявність утриманців тощо.
Європейський суд з прав людини також вказав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про виконання зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання,
але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення
не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (рішення у справі «Креуз проти Польщі», від 19 червня 2001 року).
Вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред`явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того,
щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан.
Відповідно до частини другої статті 127 ЦПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
За вказаних обставин, відповідно до вимог ст.127 ЦПК України, слід продовжити апелянту строк для усунення недоліків апеляційної скарги, шляхом надання документу, що підтверджує сплату судового збору, або документів, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору, протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали..
Керуючись ст.ст. 127, 185, 357 ЦПК України, суддя-доповідач,
у х в а л и в :
Продовжити ОСОБА_1 строк для усунення недоліків апеляційної скарги, шляхом надання документу, що підтверджує сплату судового збору, або документів, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання цієї ухвали.
Роз`яснити апелянту, якщо відповідно до цієї ухвали у встановлений строк вона не усуне недоліки апеляційної скарги, апеляційна скарга буде визнана неподаною і підлягатиме поверненню апелянту.
Суддя С.Д. Джуга