ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
__________________________________________________________________
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 червня 2026 року
м. Харків
справа № 644/9921/19
провадження № 22-ц/818/3298/26
Харківській апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді - Тичкової О.Ю.,
Суддів колегії - Пилипчук Н.П., Мальованого Ю.М.
за участю секретаря судового засідання Риндіч О.Б.
сторони справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
тертя особа - Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради,
особа, яка подала апеляційну скаргу - ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харків апеляційну скаргу ОСОБА_4 , на ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Харкова 29 вересня 2020 року у складі судді Попової В.О.,-
ВСТАНОВИВ:
В грудні 2019 року ОСОБА_1 подала до суду позов про зміну розміру аліментів, які стягнуті рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 04 листопада січня 2014 року з відповідача у розмірі частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь на утримання сина аліменти у розмірі 1600,00 гривень щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з моменту подання позову до моменту досягнення дитиною повноліття та про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав у відношенні сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова 29 вересня 2020 року позов залишено без розгляду.
Ухвала мотивована тим, що позивач неодноразово в судове засідання не з`явилась, заяви про розгляд справи за її відсутності не надавала. Оскільки в матеріалах справи наявні докази належного повідомлення позивача про час та місце розгляду справи, позовна заява підлягає залишенню без розгляду.
Не погоджуючись з ухвалою суду ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення норм процесуального права, просив ухвалу суду скасувати та направити справу для продовження розгляду справи.
Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржувана ухвала суду не містить будь-яких обґрунтувань чому саме неявка позивача перешкоджає розгляду справи, та матеріали справи не містять доказів того що явку позивача у судове засідання було визнано обов`язковою. Крім того зазначає оскаржувана ухвала прийнята без його участі, про її існування апелянт дізнався лише у 2026 році. Оскільки предмет та суть спору безпосередньо стосується його прав та законних інтересів вважає що таке судове рішення порушує його законні права та підлягає скасуванню.
Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційне провадження у справі за скаргою ОСОБА_3 необхідно закрити, виходячи з наступного.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що у проваджені Орджонікідзевського районного суду м. Харкова перебувала справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів та позбавлення батьківських прав.
Ухвалами Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 11 грудня 2012року та 12 лютого 2020 року вказану позовну заяву було прийнято та відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду в приміщенні Орджонікідзевського районного суд міста Харкова.
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від від 29 вересня 2020 року позов ОСОБА_1 було залишено без розгляду у зв`язку із повторною неявкою позивача у судове засідання.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.
Статтею 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).
Аналіз зазначених норм права вказує на те, що ніхто не може бути обмежений у праві на доступ до правосуддя, яке охоплює можливість особи ініціювати судовий розгляд та брати участь у судовому процесі. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Проте слід враховувати, що будь-яке суб`єктивне право має межі, оскільки суб`єктивне право є мірою свободи, мірою можливої поведінки правомочної особи в правовідносинах.
Право особи на справедливий і публічний розгляд її справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження.
Позивач - це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до суду. Тому, будучи ініціатором судового розгляду справи, позивач насамперед має активно, не зловживаючи, використовувати власні процесуальні права. При цьому визначальними процесуальними обов`язками позивача є забезпечення представництва власних інтересів при розгляді справи.
Диспозитивність цивільного судочинства передбачає можливість учасників справи розпоряджатися своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, зокрема право позивача у односторонньому порядку відмовитися від судового захисту заявленої ним вимоги.
У разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору (ч. 5 ст. 223 ЦПК України).
Суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи (п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України в редакції що діяла на час постановлення ухвали, що оскаржується).
Статтею 17 ЦПК України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Частина друга статті 352 ЦПК України надає право учасникам справи, а також особам, які не брали участь у справі, оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду у випадках, передбачених статтею 353 цього Кодексу.
У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19) зроблено висновок, що ця норма визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків.
При цьому, судове рішення, оскаржуване не залученою до участі у справі особою, повинно безпосередньо стосуватися її прав, інтересів та обов`язків, тобто суд вирішив спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення є заявник.
Рішення є таким, що вирішує питання про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо у мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, а в резолютивній частині прямо вирішено питання про її права та обов`язки.
Зазначене відповідає висновку, викладеному в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 жовтня 2019 року, справа № 639/9780/15-ц, провадження № 61-17957ск19.
Право на апеляційне оскарження мають особи, які не брали участі у справі, якщо ухвалене судове рішення завдає їм шкоди, що виражається в несприятливих для них наслідках.
Відповідний висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 липня 2019 року, справа № 178/1047/17-ц, провадження №61-28598св18.
На відміну від оскарження судового рішення учасниками справи особа, яка не брала участі у справі, має довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності таких критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов`язок, і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним. Разом із тим, судове рішення, оскаржуване особою, яка не брала участі у справі, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та ухвалення рішення судом першої інстанції є заявник, або в рішенні міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах, або рішення впливає на права та обов`язки такої особи.
Зазначене тлумачення надано у постанові Верховного Суду від 04 листопада 2019 року у справі № 542/401/18, провадження № 61-15078св19.
У пункті 3 частини першої статті 362 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.
Аналіз наведеної процесуальної норми свідчить про те, що суд апеляційної інстанції лише в межах відкритого апеляційного провадження має процесуальну можливість зробити висновок щодо вирішення чи не вирішення судом першої інстанції питань про права та інтереси особи, яка не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції та подала апеляційну скаргу. При цьому, якщо обставини про вирішення судом першої інстанції питання про права, інтереси та свободи особи, яка не була залучена до участі у справі, не підтвердились, апеляційне провадження підлягає закриттю.
Відповідного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 10 квітня 2019 року, справа № 235/2452/16-ц, провадження № 61-3433св19.
Тобто, у разі подання апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі і апеляційним судом встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, апеляційне провадження підлягає закриттю, а рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті.
Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 522/23356/16-ц, провадження № 61-8591св19.
Залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду судом справи без прийняття рішення суду по суті спору у зв`язку з виявленням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому, наслідком якої є можливість повторного звернення до суду з тотожним позовом.
Верховний Суд неодноразово зазначав, що ухвала про залишення позову без розгляду є виключно процесуальним рішенням і не вирішує спір по суті, а тому сама по собі не встановлює та не порушує прав третіх осіб. Таке рішення суду не встановлює жодних юридичних фактів, які могли б мати обов`язкове значення (преюдиційне значення) для інших у майбутніх судових процесах.
Оскільки оскаржуваною ухвалою суду лише вирішено питання щодо залишення позову без розгляду та будь-яких висновків щодо суті спору вона не містить, відсутні підстави вважати, що таким судовим рішенням вирішувалось питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_3 .
Крім того колегія суддів вважає за необхідне зазначити що особа, яка не брала участі в цій справі, ніяк не обмежена в праві подати власний самостійний позов для захисту своїх прав.
За таких обставин, оскільки апеляційним судом встановлено, що оскаржуваним судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та обов`язки ОСОБА_3 не вирішувалося, апеляційне провадження у справі за його апеляційною скаргою на підставі пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України підлягає закриттю.
Керуючись п. 3 ч. 1 ст. 362, ст. ст. 367, 368, 381 ЦПК України
УХВАЛИВ:
Апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргоюОСОБА_4 , на ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Харкова 29 вересня 2020 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Департамент служб у справах дітей Виконавчого комітету Харківської міської ради, про зміну розміру аліментів на дитину та про позбавлення батьківських прав - закрити.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня набрання законної сили.
Головуючий: О.Ю. Тичкова
Судді: Н.П. Пилипчук
Ю.М.Мальований